13 червня 2024 року 640/25766/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - відповідач-1), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не вилучення зі складу інформаційних ресурсів Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України та з підрозділу "Особи, які переховуються від органів влади" розділу "Розшук" офіційного веб-сайту Міністерства внутрішніх справ України відомостей про розшук позивача у кримінальному провадженні №12012130020000132 від 15.09.2012 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статтею 286 Кримінального кодексу України;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України вилучити з розшукових обліків інформацію про перебування позивача в розшуку як особи, яка переховується від органів влади.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Національну поліцію України (далі також - відповідач-2).
На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 17.07.2023 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що непроведення досудового розслідування та перебування позивача у інформаційній базі "Особи, які переховуються від органів влади" як особи, яка перебуває у розшуку, порушує його права, оскільки позивач фактично від органів внутрішніх справ України не переховується, тоді як досудове розслідування у кримінальному провадженні не проводиться не з його вини.
На думку позивача, оскільки протягом тривалого часу досудове розслідування щодо позивача не здійснюється, жодним державним органом не може бути вирішене питання щодо припинення розшуку позивача, тоді як підстави для здійснення його розшуку та перебування інформації щодо нього у відповідних базах відсутні.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі, у наданих суду відзивах, наголошують, що у межах спірних правовідносин вони діяли відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданих суду відзивах.
Позивачем надано відповідь на відзив відповілача-2.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, що згідно із Єдиним реєстром досудових розслідувань 22.11.2021 за фактом порушення позивачем правил дорожнього руху розпочато кримінальне провадження №12012130020000132 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
25.11.2013 складено повідомлення про підозру позивача у вчиненні у вчиненні злочину передбаченого частини другої статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяно тяжке тілесне ушкодження) у кримінальному провадженні №12012130020000132.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 частини першої статті 280 КПК України (підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження не відомо).
22.05.2013 позивача було оголошено у розшук, що підтверджується роздруківкою з Реєстру МВС "Особи, які переховуються від органів влади", де вказана інформація розміщене і станом на час звернення до суду.
З метою з'ясування стану кримінального провадження №12012130020000132 позивач зверталася до органів прокуратури та поліції.
Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо не виключення інформації про його розшук з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України (далі - ІІПС) протиправною.
Саме перебування відомостей про розшук позивача у інформаційній базі "Особи, які переховуються від органів влади" як особи, яка перебуває у розшуку, після його звернення до ГУНП в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, та бездіяльність відповідачів після такого звернення з виключення таких відомостей, зазначає позивач, є підставою для подання цього адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 2 ст. 214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно з п 1 глави 1 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 №298 (далі - Положення №298), Реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до п. 3 глави 1 розділу І Положення №298 Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення:
- реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;
- оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;
- аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі;
- інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Пунктом 8 глави 1 розділу І Положення №298 визначено, що реєстраторами Реєстру є:
- прокурори, у тому числі керівники органів прокуратури;
- керівники органів досудового розслідування;
- керівники органів дізнання;
- слідчі органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
дізнавачі підрозділів дізнання органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів Державного бюро розслідувань, а також уповноважені особи інших підрозділів зазначених органів, уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків (далі - уповноважені особи інших підрозділів).
Пунктом 1 глави 2 розділу І Порядку № 298 визначено, що до Реєстру вносяться визначені в цій нормі відомості, про:
час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування, дізнання або за місцем проведення досудового розслідування (частина п'ята статті 36, частина сьома статті 214, статті 216, 218, пункт 4 частини 2 статті 301 КПК України);
прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво;
дату та час затримання особи (звільнення);
обрання, зміну та скасування запобіжного заходу (статті 176-178, 200, 202, 299, 492, 493, 508 КПК України);
час та дату повідомлення про підозру, зміну, скасування повідомлення про підозру, особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (частина четверта статті 278, стаття 279, частина перша статті 298-4, частина друга статті 307 КПК України);
час та дату складання повідомлення про підозру, особу, стосовно якої складено повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у разі неможливості повідомлення такій особі про підозру з об'єктивних причин (стаття 277, частина перша статті 298-4 КПК України);
юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально- правового характеру (частина восьма статті 214 КПК України, стаття 96-3 КК України);
дату та підставу здійснення (скасування) спеціального досудового розслідування (частина шоста статті 297-4 КПК України);
зупинення та відновлення досудового розслідування (частина четверта статті 280, частина друга статті 28-1, частина третя статті 282, частина третя статті 298-5 КПК України);
оголошення розшуку підозрюваного (стаття 281 КПК України);
об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань (стаття 217 КПК України);
продовження строків тримання під вартою та досудового розслідування (статті 197, 199, 219, 294, частина перша статті 298-5 КПК України);
встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред'явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна;
закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283, стаття 301 КПК України);
інші відомості, передбачені в електронних картках.
Пунктом 1 глави 1 розділу II Порядку №298 визначено, що формування Реєстру розпочинається з моменту внесення до нього реєстратором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених у заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ним самостійно з будь-якого джерела. Усні заяви заносяться слідчим, дізнавачем (уповноваженою особою іншого підрозділу) або прокурором до протоколу, який підписується заявником.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу II Порядку №298, облік відомостей про рух кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей про:
кримінальне правопорушення та номер кримінального провадження;
передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю (частина сьома статті 214, стаття 216 КПК України), за місцем проведення досудового розслідування (стаття 218 КПК України, пункт 4 частини другої статті 301 КПК України) або у разі доручення здійснення досудового розслідування іншому органу (підрозділу) через неефективне досудове розслідування (частина п'ята статті 36 КПК України) чи після скасування незаконної та необґрунтованої постанови (частина шоста статті 36 КПК України);
об'єднання матеріалів досудових розслідувань (частина перша статті 217 КПК України), при цьому об'єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;
виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер кримінального провадження;
прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування;
закінчення досудового розслідування (статті 283, 301 КПК України);
зупинення досудового розслідування (стаття 280, частина третя статті 298-5 КПК України);
продовження строку досудового розслідування (статті 219, 294, частина перша статті 298-5 КПК України);
доручення прокурором здійснення досудового розслідування або дізнання іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу (частина п'ята статті 36 КПК України);
відновлення досудового розслідування;
відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні (стаття 290 КПК України);
повернення судом клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності прокурору в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 288 КПК України;
повернення судом кримінального провадження у порядку, передбаченому частиною третьою статті 289, пунктом 1 частини третьої статті 314, пунктом 2 частини другої статті 407 КПК України;
повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору в порядку, передбаченому пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК України.
Згідно з пп. 5.1 п. 5 розділу II КПК України, облік осіб, яких повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, здійснюється прокурором або слідчим шляхом внесення відомостей до Реєстру після: складання повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України); вручення (дата та час) повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України).
Наведені норми законодавства свідчать, що Єдиний реєстр досудових розслідувань це електронна база даних, з моменту внесення до якої відповідних відомостей розпочинається досудове розслідування. Реєстраторами Реєстру є особи, визначені у п. 8 глави 1 розділу І Положення №298. Відповідно до цієї бази даних здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом
Враховуючи наведене, внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформація щодо: кримінального провадження за №12012130020000132 по звинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, розшуку та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України (підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від. кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме), є достовірною доки не буде доведено інше.
Така інформація є фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто доказами у розумінні ч. 1 ст. 69 КАС України.
Зазначені докази є допустимими, оскільки одержані з дотриманням закону та підтверджують обставини щодо наявності кримінального провадження та його зупинення.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2009 № 436, Інтегрована інформаційно-пошукова система органів внутрішніх справ України - це сукупність організаційно- розпорядчих заходів, програмно-технічних та інформаційно- телекомунікаційних засобів, що забезпечують формування та ведення довідково-інформаційних, оперативно-розшукових обліків, авторизований доступ до інформаційних ресурсів ППС.
Пунктами 2.1, 2.2 п. 2 Положення №436 передбачено, що метою створення ІІПС є об'єднання існуючих в органах та підрозділах внутрішніх справ України інформаційних ресурсів в єдиний інформаційно-аналітичний комплекс із використанням сучасних інформаційних технологій, комп'ютерного та телекомунікаційного обладнання для підтримки оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, суттєвого зміцнення їх спроможності протидії та профілактики злочинності. Призначення ІІПС - інформаційно-аналітичне та організаційно-технологічне забезпечення службової діяльності структурних підрозділів районних, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, центрального апарату МВС.
Згідно з пп. 3.1 п. 3 Положення № 436, інформаційними ресурсами (об'єктами обліку) ІІПС є об'єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується осіб, кримінальних та адміністративних правопорушень, а також інших подій, який накопичується в процесі службової діяльності ОВС в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на ОВС, відповідно до чинного законодавства. До складу інформаційних ресурсів належать відомості, зокрема, щодо: осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, пропали безвісти, та в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Положення №436, джерелами формування інформаційних ресурсів ІІПС є, зокрема, зареєстровані в ОВС заяви і повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, кримінальні провадження; рішення органів (посадових осіб), виконання яких покладено на ОВС відповідно до чинного законодавства.
Підпунктом 4.2 п. 4 Положення №436 визначено, що держателем (власником) ІІПС є Міністерство внутрішніх справ України.
Наявні в Інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України в підрозділі "Особи, які переховуються від органів влади" розділу "Розшук" офіційного веб-сайту Міністерства внутрішніх справ України відомості про розшук позивача відповідають відомостям, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо зупинення кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України - підозрюваний переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме.
В свою чергу, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України.
Таким чином, обставин, які б могли бути підставою для вилучення зазначеної інформації з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України, не встановлено.
Залишення матеріалів кримінального провадження на тимчасово окупованій території, визначеній у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", не визначення Генеральною прокуратурою України підслідності кримінального правопорушення, вчиненого на тимчасово окупованій території, як того вимагає ч. 2 ст. 12 зазначеного Закону, та відповідно, відсутність факту передачі матеріалів досудового розслідування щодо злочину, кримінальне провадження щодо якого знаходиться на стадії досудового слідства, органам досудового слідства, визначеним Генеральною прокуратурою України, на що вказує позивач в обґрунтування позову, не є підставами для висновку про недостовірність інформації, внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформація та Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України, та підставою для виключення інформації про розшук позивача із зазначеної інформаційно-пошукової системи.
При цьому, суд погоджується з позивачем, що тривале невизначення підслідності кримінального провадження №12012130020000132 порушує права позивача і свідчить про допущення Генеральною прокуратурою України протиправної бездіяльності, проте, на думку суду, цієї обставини недостатньо для виключення з інформаційної бази "Осіб, які переховуються від органів влади" відомостей про розшук позивача, оскільки такий спосіб захисту порушеного права фактично був би втручанням у вказане кримінальне провадження і порушував би принцип пропорційності, тобто, необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване проведення кримінального розслідування у справі.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана бездіяльність відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; код ЄДРПОУ 00032684), Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; код ЄДРПОУ 40108578) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.