13 червня 2024 року Справа № 280/3971/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.05.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000,00грн, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №280/2926/21 та від 01.02.2022 у справі №280/71/22;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з дня її невиплати, після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №280/2926/21 та від 01.02.2022 у справі №280/71/22, до розміру пенсії, визначеного із грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №1099/С від 08.07.2021 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні);
- у визначеному законодавством порядку здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 02.05.2024 відкрито провадження у справі №280/3971/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№20893 від 01.05.2024). Зокрема зазначено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Водночас вказано, що на виконання рішень суду відповідачем було проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки, однак безпідставно обмежено виплату максимальним розміром. Зауважено, що при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу передбачених Конституцією України соціальних гарантій. Разом з тим вказано, що відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 (далі - Постанова №713) щомісячної доплати в розмірі 2 000,00 грн. Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати, передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії та обмеження розміру виплати пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують передбачене Конституцією України право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№23039 від 15.05.2024) де, окрім іншого, вказано, що з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262-XII, до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, установлено щомісячну доплату в сумі 2 000,00грн. Зауважено, що проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача відбувся не для відновлення його порушеного права, набутого у 2018 році, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин у 2019 році, відтак вказаний перерахунок є перерахунком пенсії у розумінні Постанови №713. Враховуючи, що розмір пенсії позивача переглядався після 01.03.2018 у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсій призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, і її розмір після перегляду (перерахунку) збільшився більше ніж на 2000,00 грн, то у позивача відсутнє право на отримання щомісячної доплати згідно вимог Постанови №713. Водночас, з посиланням на положення статті 43 Закону №2262-ХІІ вказано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Додатково відзначено про необхідність застосування передбаченого КАС України шестимісячного строку звернення до суду. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена йому відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №280/4775/19, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи із основного розміру пенсії 77% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.13-14).
01.07.2021 на виконання вимог пункту 1 Постанови №713 позивачу було встановлено щомісячну доплату до пенсії.
У подальшому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №280/2926/21, яке набрало законної сили 17.08.2021, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №397/С від 23.12.2020, із врахуванням усіх його складових: посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.15-18).
Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №280/71/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відповідності до вимог ст. 43, 51 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 77% грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №1099/с від 08.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.19-23).
На виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №280/2926/21 та від 01.02.2022 у справі №280/71/22 відповідачем проведено з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача відповідно до оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №397/С від 23.12.2020 про розмір грошового забезпечення позивача, за нормами чинними на 05.03.2019, однак при проведенні такого перерахунку було обмежено розмір виплати пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, при цьому виплату передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн було припинено, про що свідчать надані до матеріалів справи розрахунки пенсії позивача (а.с.27-29).
Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження розміру виплати пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та припинення виплати, передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. позивач звернувся до відповідача за перерахунком пенсії.
Листом відповідача від 09.04.2024 №6615-4947/О-02/8-0800/24 позивачу роз'яснено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі 280/4775/19 Головним управлінням у грудні 2019 року проведено перерахунок пенсії в межах покладених зобов'язань. Розмір пенсії після перерахунку було збільшено понад встановлений діючим законодавством розмір на 888,30 грн., внаслідок чого з 01.07.2021 було встановлено доплату відповідно до Постанови 713 у розмірі 1111,70 грн. Згодом на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах №280/2926/21 та №280/71/22 Головним управлінням у вересні 2021 та квітні 2022 року було проведено відповідні перерахунки пенсії, внаслідок чого основний розмір пенсії з 01.07.2021 збільшився більше ніж на 2000 гривень, відповідно щомісячна доплата згідно Постанови 713 у складі пенсії не встановлюється. Додатково повідомлено, що пенсія на теперішній час виплачується у розмірі 77 % відповідних сум грошового забезпечення (а.с.24).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру виплати пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та припинення нарахування і виплати, передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000,00грн. позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Судом враховано, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VI).
Так, приписи статті 2 Закону №3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У свою чергу, згідно з частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі №380/8024/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
При цьому суд зазначає, що пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром у цілому, незалежного від того які складові грошового забезпечення виплачуються (основні, додаткові, індексація, тощо).
Оскільки жодним спеціальним законом обмежень максимального розміру пенсії на сьогодні не встановлено, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" у частині проведення індексації саме у межах встановленого законом максимального розміру пенсій військовослужбовців є необґрунтованими.
З наданих до матеріалів справи розрахунків пенсії позивача, зокрема вбачається, що обмеження виплати пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність було застосоване відповідачем починаючи з 01.04.2019 (а.с.27-29).
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження, починаючи з 01.04.2019 виплати пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо поновлення виплати, передбаченої Постановою № 713 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з преамбулою та абзацом першим пункту 1 Постанови №713 з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України постановив установити з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ.
У відповідності до абзацу третього пункту 1 Постанови №713 особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 01.03.2018 (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24.03.2022 №2146-ІХ «Про внесення змін до Закону №2262-ХІІ щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Виходячи із вищенаведених правових норм слідує, що Постановою № 713 визначено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі, коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем з 01.04.2019 на виконання судового рішення з метою усунення його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття вказаної постанови, а саме поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Аналогічна правова позиція викладена в численних постановах Верховного Суду: від 08.11.2022 у справі №420/2473/22, від 02.03.2023 у справі №600/870/22-а, від 04.04.2023 у справі №380/25987/21, від 18.04.2023 у справі №560/6528/22, від 26.04.2023 у справі №380/4510/22, від 26.04.2023 у справі №140/10795/21, від 26.04.2023 у справі №380/14122/22, від 26.04.2023 у справі №160/14146/22, від 01.05.2023 у справі №300/2963/22, від 11.07.2023 у справі №420/4078/22, від 22.08.2023 у справі №560/9947/22 від 22.08.2023 у справі №460/16973/22, від 29.08.2023 у справі №440/733/22, від 19.09.2023 у справі №420/6269/22, від 26.09.2023 у справі №320/3106/22, від 04.10.2023 у справі №240/12474/22 та інших.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до тверджень пенсійного органу, висловлених у листі від 09.04.2024 №6615-4947/О-02/8-0800/24 та відзиві на позовну заяву, позивачу з 01.07.2021 доплата за Постановою № 713 встановлена у зменшеному розмірі (1111,70грн), а після проведення перерахунку на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах №280/2926/21 та №280/71/22 взагалі припинено нарахування та виплату щомісячної доплати.
Разом з тим, позивач просить поновити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії з дня її невиплати, після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №280/2926/21 та від 01.02.2022 у справі №280/71/22.
Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах, встановлених обставин під час розгляду даної справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо припинення нарахування та виплати позивачу, передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00грн.
Тому, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, до існуючої пенсії та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбаченої Постановою №713 з моменту припинення такої виплати.
При цьому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині виплати щомісячної доплати до розміру пенсії, визначеного із грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №1099/С від 08.07.2021, оскільки спірним є питання наявності у позивача права на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Постановою №713, а не правові підстави визначення розміру пенсії позивача. Доказів порушення прав та інтересів позивача в цій частині до суду не надано.
Щодо доводів відповідача про необхідність застосування передбаченого КАС України шестимісячного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норма статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми закону стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.
Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціального закону є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.
Аналіз зазначених положень свідчить про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є хибними та необґрунтованими.
Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 21.04.2023 у справі №380/8024/21 (адміністративне провадження №К/9901/47027/21).
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 411,40грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1080-26-002/С від 26.04.2024 (а.с.9).
За таких обставин, судовий збір у розмірі 2 411,40грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо обмеження, починаючи з 01.04.2019 виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) максимальним розміром до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з моменту припинення такої виплати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) судовий збір у розмірі 2 411,40 грн (дві тисячі чотириста одинадцять гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.06.2024.
Суддя І.В.Садовий