12 червня 2024 року Справа № 280/3518/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача з виключення зі страхового стажу позивача періодів її роботи з 21.01.1985 по 13.03.1985, з 16.03.1985 по 25.09.1985, з 01.01.1991 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995;
зобов'язати відповідача перерахувати з 29.12.2023 позивачу пенсію за віком із зарахуванням до її страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи з 21.01.1985 по 13.03.1985, з 16.03.1985 по 25.09.1985, з 01.01.1991 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 15.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу було призначено пенсію за віком з 29.12.2023. Із відповіді на адвокатський запит від 21.03.2024 №0800-0206-8/24746 вбачається, шо при перевірці електронної пенсійної справи ГУ ПФУ в Запорізькій області встановлено, що стаж роботи позивача з 01.01.1991 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995 враховано безпідставно. Позивач вважає дії відповідача з виключення з його страхового стажу спірних періодів роботи протиправними, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не відповідають критеріям правомірності дій і рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що на підставі заяви від 08.01.2024 позивачу призначено пенсію за віком. Загальний страховий стаж склав 41 рік 0 місяців 13 днів. При перевірці електронної пенсійної справи позивачки ГУ ПФУ в Запорізькій області виявлено, що стаж роботи з 01.01.1991 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995 враховано безпідставно. Листом від 21.03.2024 ГУ ПФУ Запорізькій області повідомило, що період роботи позивача з 01.01.1991 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995 за даними трудової книжки не зараховано, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Після перевірки електронної пенсійної справи до страхового стажу не зараховані періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, а саме: - з 21.01.1985 по 13.03.1985, оскільки відсутні дата та номер наказу при звільненні з роботи; - 16.03.1985 по 25.09.1985, оскільки наявне виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу; та з 01.08.1992 по 09.06.1995, оскільки стаж набутий на території російської федерації. Оскільки позивач станом на дату звернення з питання призначення пенсії за віком в порядку, визначеному Законом 1058 не мав підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку стажу, то відповідач не мав підстав для зарахування до стажу та призначення пенсії. З урахуванням викладеного, представник третьої особи вважає, що оскільки органом Пенсійного фонду не допущені порушення при здійсненні владних повноважень щодо позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Вказує, що суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надавалась оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що з 29.12.2023 позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із відповіді на адвокатський запит від 21.03.2024 вбачається, шо при перевірці електронної пенсійної справи ГУ ПФУ в Запорізькій області встановлено, що стаж роботи позивача з 01.01.1991 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995 враховано безпідставно.
Листом від 21.03.2024 №0800-0206-8/24746 ГУ ПФУ Запорізькій області повідомило, що період роботи позивача з 01.01.1992 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995 за даними трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982 не зараховано, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Із змісту листа ГУ ПФУ Запорізькій області від 16.04.2024 №0800-0206-8/32727 вбачається, що за принципом екстериторіальності відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області після перевірки електронної пенсійної справи до страхового стажу не зараховані періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, а саме: - з 21.01.1985 по 13.03.1985, оскільки відсутні дата та номер наказу при звільненні з роботи; - 16.03.1985 по 25.09.1985, оскільки наявне виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу; - 01.01.1992 по 01.08.1992 та з 01.08.1992 по 09.06.1995, оскільки стаж набутий на території російської федерації. Так як, Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, підстави для зарахування стажу з 01.01.1992 - відсутні.
Позивач вважає дії відповідача з виключення з її страхового стажу спірних періодів її роботи протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У зв'язку з тим, що спірний період стажу позивача з 01.01.1992 по 09.06.1995 був здобутий на території РФ, до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) та Угода, укладена між урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993).
Згідно зі ст. 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Аналогічні положення містить також Угода від 14.01.1993. Зокрема, відповідно до ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, положення Угоди від 14.01.1993 розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком.
Окрім цього, ч. 2 ст. 4 Угоди “Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів” від 15.04.1994 (далі - Угода від 15.04.1994), укладеної між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, також передбачено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових умовах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Твердження відповідача про неможливість зарахувати спірні періоди роботи позивача на території російської федерації у зв'язку з припиненням останньої участі в Угоді від 13.03.1992 є хибними, оскільки згідно з ч. 2 ст. 13 Угоди від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Враховуючи, що спірний період стажу позивачем було набуто у період дії Угод, він має враховуватись пенсійним органом при призначенні позивачу пенсії.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 21.07.1982 містить такі записи про періоди її роботи:
21.01.1985 прийнята учнем швачки-мотористки до Рахівської фабрики художніх виробів (наказ 9/2 від 18.01.1985);
13.03.1985 звільнена за згодою сторін;
16.03.1985 прийнята дояркою у Радгосп “Новопокровський” (наказ 57-к від 6/ІІІ-85);
25.09.1985 звільнена за власним бажанням.
Відповідачем вищенаведені періоди роботи до стажу позивача не зараховані із посиланням на відсутність дати та номеру наказу при звільненні з роботи; наявність виправлення в даті наказу при прийняті на роботу.
Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а викладено релевантні правові висновки, згідно із якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення; здійснений неналежним чином запис у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення; працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника, у тому числі при оформлення дублікату трудової книжки, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
При цьому, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону України №1058, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача пільгового стажу, відповідач, мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію, а не виключати зі стажу позивача спірний період.
Отже, дії відповідача з виключення спірних періодів роботи із страхового стажу позивача несумісні з принципами верховенства права та належного урядування.
У рішенні ЄСПЛ від 20.01.2021 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача перерахувати з 29.12.2023 позивачу пенсію за віком із зарахуванням до її страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи з 21.01.1985 по 13.03.1985, з 16.03.1985 по 25.09.1985, з 01.01.1991 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кравчука, буд.22-в, код ЄДРПОУ 13358826), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з виключення зі страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 21.01.1985 по 13.03.1985, з 16.03.1985 по 25.09.1985, з 01.01.1992 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перерахувати з 29.12.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням до її страхового стажу для обчислення пенсії періодів її роботи з 21.01.1985 по 13.03.1985, з 16.03.1985 по 25.09.1985, з 01.01.1992 по 01.08.1992, з 01.08.1992 по 09.06.1995.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова