13 червня 2024 року м. Житомир
справа № 240/9332/24
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 березня 2024 року включно, обчисленої виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн за 2021 рік, 2481 грн - за 2022 рік, 2684 грн - за 2023 рік, 3028 грн - за 2024 рік, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Відповідно до ухвали суду від 21.05.2024 позовну заяву залишено без руху і встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві та/або доказів на підтвердження неможливості самостійного отримання таких доказів позивачем.
На виконання ухвали суду від 21.05.2024 позивач надіслав через систему "Електронний суд" заяву за вх.№31170/24 від 31.05.2024 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду вказує, що на момент нарахування йому суддівської винагороди за спірний період (з січня 2021 року по червень 2022 року) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Правовий висновок щодо такого застосування вказаних норм права викладений у п.п.31-47 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22, і підлягає в силу ч. 5 ст.242 КАС врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Також зазначає, що остаточний розрахунок суддівської винагороди за січень 2024 року проведений відповідачем 6 лютого 2024 року, у зв'язку з чим тримісячний строк звернення до суду щодо перерахунку його суддівської винагороди за січень 2024 року закінчився 6 травня 2024 року. Однак звернутися із позовною заявою у вказаний строк він не міг, оскільки у період з 2 по 14 травня 2024 року перебував у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні №278/260/22, у зв'язку з чим просить визнати причину пропуску строку звернення до суду щодо перерахунку суддівської винагороди за січень 2024 року поважною та поновити цей строк в цій частині.
Крім того, просить залишити без розгляду клопотання про витребування доказів, оскільки відповідачем на його запит від 22.05.2024 надано відповідь - 29.05.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу для розрахунку його суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 та перший квартал 2024 року.
Суд, розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначає наступне.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючись з приводу того, чи врегульовано іншими законами інші строки для звернення до адміністративного суду у правовідносинах, пов'язаних із затримкою виплати працівникові усіх сум при звільненні, суд враховує положення статті 233 Кодексу законів про працю України.
Стаття 233 Кодексу законів про працю України врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 03 квітня 2020 року.
Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами КМУ від 23 лютого 2022 року №229, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423. Востаннє цей строк був продовжений Постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року і згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30 червня 2023 року.
Таким чином, із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, суд дійшов наступних висновків:
- норми частини п'ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є суддівська винагорода) визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України;
- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;
- тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте, на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, був продовжений до 30 червня 2023 року.
У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
З вказаного слідує, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину.
З припиненням дії карантину, якщо строк, установлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього, закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, позивач має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.
Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду з позовними вимогами за період з січня 2021 року по червень 2022 року, почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не положення пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року.
Тобто протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому суддівської винагороди у належному розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2023 року по справі №990/139/23 сформулювала висновок, що у зв'язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершилися у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (суддівської винагороди) регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, та з одночасним урахуванням продовження тримісячного строку після завершення на території України карантину тобто до 30.09.2023 (включно).
З огляду на викладене, доводи позивача про застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, до спірних правовідносин за період (з січня 2021 року по червень 2022 року), в момент звернення до суду у травні 2024 року є безпідставними.
Суд вказує, що станом на момент подання позову в даній справі такі положення не існували через зміну з 19 липня 2022 року нормативного регулювання порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень, та з урахуванням завершення перехідного періоду (період продовжувався на строк дії карантину до 30.09.2023).
Як свідчить зміст позовної заяви та додані до позовної заяви документи, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розрахунку суддівської винагороди з 01.01.2021 по 31.03.2024 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки.
До суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 14.05.2024, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого чинним законодавством України, з одночасним урахуванням продовження тримісячного строку після завершення на території України карантину (до 30.09.2023).
Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Слід звернути увагу, що суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про нарахування та виплати такої винагороди.
Суд зауважує, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Враховуючи, що позивач був обізнаний із оспорюваними діями відповідача та не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України, внаслідок чого позов в частині позовних вимог про: визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, поданий позивачем з пропуском встановленого законом строку для звернення до суду.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо частини позовних вимог за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, є неповажними.
Щодо іншої частини позовних вимог за період 01.01.2024 по 31.03.2024, судом враховано доводи позивача, тому строк звернення до суду вважає обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Окрім того, згідно з ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати суду інші докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням висновків суду, зазначених вище.
Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Оскільки позивачем, у встановлений судом строк, на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2024 про залишення його позовної заяви без руху повторно подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, то суд дійшов висновку про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду:
- доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду щодо частини позовних вимог про нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, з урахуванням висновків суду наведених вище, або примірник уточненої позовної заяви із зазначенням дати про нарахування та виплату суддівської винагороди в межах строку звернення до суду (в даному випадку 01.01.2024).
Вирішення питання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви відкладалось у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 03.06.2024 по 07.06.2024.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві від 31.05.2024 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог про нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки.
2. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його позовної заяви до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - 5 днів з дня вручення копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко