Справа № 366/1625/24
Провадження № 2-о/366/71/24
про відмову у відкритті провадження у справі
05 червня 2024 року смт Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником, адвокатом Івановим Федором Григоровичем, заінтересовані особи: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації та Головне управління Пенсійного фонду в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
30.05.2024 до Іванківського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником, адвокатом Івановим Федором Григоровичем, заінтересовані особи: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації та Головне управління Пенсійного фонду в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановлення факту його постійного проживання на території зони безумовного (обов'язкового) відселення за адресою АДРЕСА_1 , на той час Поліського району Київської області в період з 26.06.1986 по 15.01.1991.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічна норма міститься у статті 15 ЦК України.
Згідно зі статтею 19 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до положень частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).
Згідно з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18, від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 у справі № 641/5187/20, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, для чого суду потрібно з'ясувати мету встановлення факту; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, у зв'язку з чим необхідно встановлювати правову природу відносин, що виникли між учасниками справи.
Як роз'яснив Верховний Суд, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В останньому випадку між цими особами виникає спір про право.
Заявником у заяві зазначено, що встановлення факту постійного проживання в період з 26.04.1986 по 15.01.1991 на території зони безумовного (обов'язкового) відселення за адресою: АДРЕСА_1 , на той час Поліського району Київської області, йому необхідно для отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа осіб, потерпілих категорії 2, а також для призначення пенсії по 2 групі інвалідності, захворювання пов'язане із впливом аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1, який неможливо підтвердити у позасудовому порядку.
Як вбачається із заяви та долучених до неї документів, ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (категорія 2), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 .
12.06.2023 ОСОБА_1 отримав другу групу інвалідності довічно, загальне захворювання. 08.08.2023 заявник отримав довідку до акта огляду МСЕК про другу групу інвалідності, де встановлено, що захворювання пов'язане із впливом аварії на ЧАЄС (довідка АВ № 1107146).
З огляду на зазначені документи, заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 із числа потерпілих категорія 2.
Відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (зі змінами та доповненнями) підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 11 Постанови КМУ від 11 липня 2018 р. № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян», посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами, особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильської катастрофи, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Згідно з рекомендаціями, наданими у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Не можуть розглядатись судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Такий висновок також зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №162/760/17, де вказується про неможливість розгляду судами заяв про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення та присвоєння статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, якщо заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, і чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Розгляд такої заяви судом фактично є перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року в справі №569/7589/17 за заявою про встановлення факту проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зроблено висновок про те, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Отже, заява про встановлення факту проживання заявника в період з 26.04.1986 по 15.01.1991 на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не може розглядатися судами, оскільки законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на території радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги, а рішення відповідного органу може бути оскаржене в судовому порядку. Про що також зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі №695/867/17.
Зважаючи на вказане, дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а спір між заявником та заінтересованими особами щодо права на видачу посвідчення громадянина, який потерпів від наслідків аварії на ЧАЕС та право на подальші у зв'язку з його видачею пільги, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
При цьому суд зазначає, що частиною першою статті 5 КАС України передбачено, зокрема, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 186, 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , поданою представником, адвокатом Івановим Федором Григоровичем, заінтересовані особи: Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації та Головне управління Пенсійного фонду в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання на території зони безумовного (обов'язкового) відселення .
Роз'яснити заявнику його право на звернення до суду шляхом подання позову на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ