іменем України
13 червня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/19/24
Головуючий у першій інстанції - Карапиш Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/591/24
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест України»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
У січні 2024 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 21 січня 2023 року у розмірі 32 000 грн; заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 02 січня 2023 року у розмірі 51 870 грн та заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 19 січня 2023 року у розмірі 45 045 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 січня 2023 року та 19 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договори про надання фінансового кредиту відповідно № 01195-01/2023 та № 23813-01/2023 шляхом обміну електронними повідомленнями та підписані у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договорів товариство надало позичальнику фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договорами умовах. За обома договорами відповідач порушив взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором від 02 січня 2023 року в сумі 51 870 грн та за кредитним договором від 19 січня 2023 року - в сумі 45 045 грн.
28 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 28072023, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за наведеними кредитними договорами.
21 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7916324 шляхом обміну електронними повідомленнями та підписані у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а останній зобов'язався повернути позику та сплатити проценти. Взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів відповідач виконував неналежно, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 32 000 грн. Оскільки згідно з договором факторингу від 11 липня 2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило права вимоги за кредитними зобов'язаннями ТОВ «Росвен Інвест Україна», позивач має законні підстави для стягнення на його користь кредитної заборгованості.
Рішенням Ічнянського районного суду від 07 лютого 2024 року позовні вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача: заборгованість за договором позики № 7916324 від 21 січня 2023 року в розмірі 32 000 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 24 000 грн - заборгованість за процентами; заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 01195-01/2023 від 02 січня 2023 року в розмірі 51 870 грн, з яких: 13 300 грн - заборгованість за тілом кредиту та 38 570 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 23813-01/2023 від 19 січня 2023 року в розмірі 45 045 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за тілом кредиту та 33 345 грн - заборгованість за відсотками, а всього стягнуто 128 915 грн заборгованості. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту встановлення всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності у матеріалах справи належних доказів існування між сторонами кредитних відносин, факту передачі грошових коштів та наявності заборгованості. Відповідач зазначає, що наданий ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підтвердження розміру заборгованості розрахунок не є належним доказом, оскільки не являється первинним бухгалтерським документом, оформленим відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наявний розрахунок не підтверджує факту укладення договорів на зазначених в позові умовах, отримання кредитних коштів та користування ними. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму коштів.
Звертає увагу на те, що відсотки за договорами позики нараховувалися після спливу строку дії договорів, що виходить за межі прав кредитодавця та суперечить правовій позиції Верховного Суду, наведеній в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови договорів, зокрема, строки кредитування, не було перевірено правильність нарахування відсотків за кредитами, суд врахував лише розрахунок заборгованості, не перевіривши правильність розрахунків.
Заперечує факт укладення договорів від 02 січня 2023 року, від 19 січня 2023 року та від 21 січня 2023 року, на які посилається ТОВ «Росвен Інвест Україна», як на такі, які були підписані електронним підписом позичальника та відтворені шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів, що були надіслані через електронну комунікаційну систему, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що наявні у справі паперові копії кредитних договорів створювалися у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою, який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія, тож суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора та його направлення відповідачу.
Стверджує про відсутність у ТОВ «Росвен Інвест Україна» права вимоги за кредитними договорами, оскільки у доданих до позову копіях реєстру боржників відсутні відомості про ОСОБА_1 , як боржника, реєстри не містять підпису представників первісного кредитора, що б підтверджувало дійсність переходу права вимоги, відсутні акти приймання-передачі документації за договорами факторингу.
Апеляційна скарга містить посилання про недотримання районним судом процесуальних норм, оскільки судове рішення ухвалено 07 лютого 2024 року, тобто до закінчення встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву, чим суд порушив принципи змагальності та пропорційності, оскільки розглянув справу без врахування позиції та пояснень відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна», суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за договорами позики та договорами про надання фінансового кредиту ОСОБА_1 не виконав, доказів погашення виниклої заборгованості не надав. Суд констатував, що договори позики та договори про надання фінансового кредиту є дійсними, у судовому порядку не оскаржувалися. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, свого розрахунку на спростування заборгованості не надано.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що 02 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 01195-01/2023, відповідно до умов якого останній отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 13 300 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку останнього терміном на 25 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 730 % річних від суми кредиту, що становить 2 % на добу від суми кредиту за час користування ним (а.с. 21-23). Для укладення цього договору ОСОБА_1 здійснив перехід до інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Інвеструм» за посиланням мережі Інтернет https://www.zekredit.com.ua/. Цей договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (п. 6.1 договору). Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (п. 6.7 договору).
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 02 січня 2023 року виконала та зарахувала на банківську картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13 300 грн.
19 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 23813-01/2023, відповідно до умов якого останній отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 11 700 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку останнього терміном на 23 дні зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 730 % річних від суми кредиту, що становить 2 % на добу від суми кредиту за час користування ним (а.с. 36-38). Для укладення цього договору ОСОБА_1 здійснив перехід до інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Інвеструм» за посиланням мережі Інтернет https://www.bananckredit.com.ua/. Цей договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (п. 6.1 договору). Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (п. 6.7 договору).
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 19 січня 2023 року виконала та зарахувала на банківську картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11 700 грн.
28 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 28072023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняло належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права грошової вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 29-32, 44-47).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 51 870 грн, з яких: 13 300 грн - сума основного боргу за кредитом та 38 570 грн - сума нарахованих процентів (а.с. 35). Наведена сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 02 січня 2023 року (а.с. 27-28).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 45 045 грн, з яких: 11 700 грн - сума основного боргу за кредитом та 33 345 грн - сума нарахованих процентів (а.с. 50). Наведена сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 19 січня 2023 року (а.с. 42-43).
21 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7916324, відповідно до умов якого останній отримав від позикодавця грошові кошти в розмірі 8 000 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку останнього терміном на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою з орієнтовною реальною річною процентною ставкою у розмірі 3340,13 % (а.с. 7-9). За умовами договору з правилами надання коштів у позику, які розміщені на сайті ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - https://clickredit.ua/informaciya, позичальник ознайомився до укладення договору та до яких позичальник приєднався, підписавши такий договір електронним підписом одноразового ідентифікатора, який надсилався на електронну пошту відповідача, про що свідчать адреси, реквізити та підписи сторін.
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 21 січня 2023 року виконала та зарахувала на банківську картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000 грн.
11 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-36/23, відповідно до умов якого до ТОВ «Росвен Інвест Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7916324 від 21 січня 2023 року (а.с. 14-17).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-36/23 від 11 липня 2023 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 32 000 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 24 000 грн - заборгованість за процентами (а.с. 20). Зазначена сума заборгованості підтверджується й розрахунком заборгованості за кредитним договором від 21 січня 2023 року (а.с. 12-13).
У листах, сформованих ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і скерованих на адресу позивача, наведено детальний опис дій, вчинених сторонами при укладанні кредитних договорів від 02 січня 2023 року, від 19 січня 2023 року та від 21 січня 2023 року.
Так, маючи намір укласти 02 січня 2023 року з ТОВ «ФК «Інвеструм» договір фінансового кредиту, ОСОБА_1 здійснив перехід до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, в кредитному калькуляторі попередньо обрав суму кредиту і термін кредитування, ознайомившись з відсотковою ставкою, створив заявку на отримання кредиту, заповнив у відповідних полях анкету зі своїми особистими даними, обрав персональний логін і пароль для входу до особистого кабінету, вніс номер банківської картки, на яку він бажав отримати кредит та направив заявку на отримання кредиту товариству. У свою чергу фінансова установа направила на номер (електронну пошту) відповідача повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду та розмістило в особистому кабінеті позичальника пропозицію укласти електронний договір (оферту). Перед підписанням оферти ОСОБА_1 у відповідні поля завантажив свою фотографію з паспортом в руках, після чого отримав повідомлення з одноразовим ідентифікатором та ввів код у відповідне поле, а товариство здійснило перерахування коштів на вказану позичальником банківську картку (а.с. 26).
Аналогічні дії були вчинені сторонами під час укладання кредитних договорів від 19 та 21 січня 2023 року (а.с. 11, 46).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до банківської установи із заявами про розірвання кредитних договорів не звертався.
Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, ТОВ «Росвен Інвест Україна» посилалося на невиконання позичальником умов кредитних договорів щодо повернення у встановлений строк грошових коштів, а позивач, у свою чергу, набув право вимоги до відповідача за грошовими зобов'язаннями.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим підприємець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна» про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, двічі здійснював перехід до ІТС ТОВ «ФК «Інвеструм» і одного разу до ІТС ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та проходив реєстрацію на веб-сайті товариств. Під час здійснення реєстрації відповідач створював особистий кабінет та надавав всі свої особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, свій номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації, інформацію про наявність доходу, сімейний стан тощо), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обирав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вносив номер банківської картки та підтверджував, що ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору 02 січня та 19 січня 2023 року ТОВ «ФК «Інвеструм» та 21 січня 2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 кредитні договори, які підписано останнім відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер відповідача або його електронну пошту. На спростування вказаних обставин відповідачем доказів не подано.
Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує факт укладення договорів, на які посилається позивач, як на такі, які були підписані електронним підписом позичальника та відтворені шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Оскільки ОСОБА_1 вважається ознайомленим з умовами правил в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, колегія суддів доходить висновку, що відповідач був повністю ознайомлений з порядком укладення та підписання кредитного договору, про що свідчать виконані останнім фактичні дії в ІТС, а також використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору.
В матеріалах справи наявне фото ОСОБА_1 з паспортом в руках (а.с. 40), яке було завантажено при створенні особистого кабінету на сайті кредитних установ. Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надав пояснень, яким чином його особиста фотографія, на якому зображений документ, що підтверджує його особу, потрапила до ТОВ «Росвен Інвест Україна». Матеріали справи не містять даних щодо звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу використання третіми особами його персональних даних та фотосвітлини. Вказане, на думку колегії суддів, свідчить саме про волевиявлення відповідача щодо встановлення кредитних правовідносин з ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Апеляційний суд виходить з того, що, стверджуючи про відсутність належних доказів укладення кредитних договорів, ОСОБА_1 в межах цієї цивільної справи із зустрічним позовом про визнання кредитних договорів недійсними не звертався, отже указані твердження підставами позову не були. Суд першої інстанції, виходячи з принципу змагальності сторін, що діє в цивільному судочинстві, розглядав справу в межах заявлених позовних вимог та перевіряв доводи сторін на предмет наявності або відсутності у відповідача заборгованості за кредитами.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про нарахування відсотків за договорами позики після спливу строку їх дії, зважаючи на те, що відповідно до п. 4.3 договору про надання фінансового кредиту від 02 січня 2023 року та п. 4.3 договору про надання фінансового кредиту від 19 січня 2023 року у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цих договорів, проценти, передбачені в п. 2.3 договорів продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитним коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.
Кредитний договір від 02 січня 2023 року укладено строком на 25 днів, тобто датою закінчення дії договору є 26 січня 2023 року. З розрахунку заборгованості за цим кредитним договором (а.с. 27-28) вбачається, що останнім днем нарахування прострочених відсотків за кредитом є 27 квітня 2023 року, отже нарахування відсотків проводилося протягом 90 днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.
Кредитний договір від 19 січня 2023 року укладено строком на 23 дні, тобто датою закінчення дії договору є 10 лютого 2023 року. З розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с. 42-43) вбачається, що останнім днем нарахування прострочених відсотків за кредитом є 12 травня 2023 року, тобто нарахування відсотків здійснювалось протягом 90 днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.
Наведене свідчить про те, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами проводилося відповідно до умов укладених договорів, тобто строк їх нарахування не перевищував встановлений п. 4.3 договорів строк у 180 календарних днів.
Пунктом 18 кредитного договору від 21 січня 2023 року № 7916324 визначено, що у разі, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1.п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному у п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень). Договір укладено строком на 30 днів. Датою закінчення договору є 19 лютого 2023 року. Відсотки за користування кредитом нараховувались кредитодавцем до 20 травня 2023 року, що не суперечить ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Розрахунки сум боргу за кредитами кредитодавцем проводились відповідно до умов укладених між сторонами договорів. З цих розрахунків убачається, що ОСОБА_1 погашення за кредитами не здійснював взагалі. Заперечуючи проти наданих позивачем розрахунків суми боргу, відповідач не надав доказів сплати коштів на погашення кредитної заборгованості та, як наслідок, не навів розрахунку, що підтверджує відсутність заявленого до стягнення боргу повністю або частково. Отже, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильність обрахованої суми боргу та неналежність дослідження умов договорів, зокрема, строків кредитування та правильності нарахування відсотків по кредитам.
Крім того, колегія суддів зважає на те, що за один місяць ОСОБА_1 укладено три кредитних договори. Грошові кошти перераховувалися на банківську картку позичальника з одним і тим же номером НОМЕР_1 , який зазначено особисто відповідачем при укладенні договорів. Верифікація банківської картки позичальника проводилася у його особистому кабінеті. Подальші зміни щодо реквізитів банківської картки не відбувалися. Належних письмових доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 банківської картки з номером НОМЕР_1 або неперерахування на цю картку у спірний період сум за кредитами відповідачем не надано. Наведені обставини дають апеляційному суду підстави вважати, що, укладаючи неодноразово з фінансовою установою кредитні договори, відповідач був достеменно обізнаний про порядок укладення, підписання та виконання кредитного договору в електронному вигляді та не надав відповідних доказів на підтвердження доводів про неотримання кредитних коштів.
Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження цих доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них. Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами.
Посилання відповідача на неналежність позивача через відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі документації за договорами факторингу та надання витягу з реєстру боржників, а не самого реєстру, не є підставою для скасування вірного по суті судового рішення, з огляду на наступне.
Позивачем до договору факторингу подано першу і останню сторінки додатку № 1, що складає реєстр боржників, про що свідчать порядкові номери боржників. Відповідач клопотання про витребування повного реєстру боржників не заявляв. Наданий витяг з реєстру належним чином завірений відповідною посадовою особою ТОВ «Росвен Інвест Україна» і являється належним доказом на підтвердження доводів позову про те, що позивач є фактором відносно ОСОБА_1 та не потребує засвідчення первісного кредитора.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за укладеними договорами не сплачував заборгованість ні новому, ні попередньому кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитними договорами від 02 січня, 19 січня та 21 січня 2023 року та необхідність стягнення з нього кредитної заборгованості в загальному розмірі 128 915 грн.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства щодо недотримання строків на надання відповідачем відзиву не призвело до неправильного вирішення справи. Крім цього, доводи відзиву на позов є тотожними з доводами апеляційної скарги, які в ході апеляційного перегляду колегією суддів проаналізовано з наведенням відповідних аргументів щодо їх відхилення. Доказів, які б впливали на вирішення спору і не були судом першої інстанції враховані, ОСОБА_1 не подавав.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова