“12” червня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2024 року відмовлено у задоволенні подання начальника ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання адміністрації установи та звільнити його умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Засуджений зазначив, що працює, має 7 заохочень, стягнень не має. На його думку, зазначені обставини є підставою для умовно-дострокового звільнення.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні подання адміністрації колонії про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання, суд зазначив, що за весь період відбуття покарання засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці і не заслуговує умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі на не відбутий термін, як особа, яка сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що до засудженого не може бути застосовані положення ст. 81 КК України.
Враховано, що засуджений ОСОБА_6 має 7 заохочень, вимог режиму утримання не порушував. Суд зазначив, що сам факт відсутності стягнень не свідчить про те, що поведінка засудженого під час відбування покарання є зразковою, а засуджений за час відбуття покарання довів своє виправлення.
Суд першої інстанції дійшов висновку про нестабільну поведінку засудженого. В поведінці засудженого ОСОБА_6 позитивні зрушення відбувалися протягом нетривалого проміжку часу, що не може свідчити, що засуджений за час відбуття покарання довів своє виправлення.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_6 повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, про що свідчить розписка. Заяву про бажання брати участь в судовому засіданні не подавав.
Прокурор ОСОБА_5 просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
При цьому, основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався та належним чином мотивував своє рішення.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_6 не довів своє виправлення. З цими висновками колегія суддів погоджується.
Так, з матеріалів судового провадження, вбачається що ОСОБА_6 раніше судимий за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 05.07.2000 за ст. 94 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 07.04.2011 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Звільнений 04.07.2014 умовно-достроково.
Вироком Заводського районного суду Миколаївської області від 14.09.2017 ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання у Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)» з 22.04.2021.
Початок строку: 14.09.2017, кінець строку: 09.01.2027.
На момент розгляду подання, 01.05.2024 не відбутий засудженим ОСОБА_6 строк покарання складав 2 роки 8 місяців 8 днів.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, згідно характеристики ДУ «Казанківська виправна колонія (№93), ризик вчинення засудженим ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.
Ризики ймовірної безпеки для суспільства оцінюються як середнього рівня. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу «Творчість» та «Духовне відродження». Працевлаштований різноробочим до БПК установи без оплати праці, до праці ставиться добре, залучається до праці по благоустрою (а.п. 4-6).
Згідно довідки з ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про заохочення та стягнення, засуджений ОСОБА_6 має 7 заохочень, вимог режиму утримання не порушував.
Однак, сам факт відсутності стягнень не свідчить про те, що поведінка засудженого під час відбування покарання є зразковою, а засуджений за час відбуття покарання довів своє виправлення.
На переконання колегії суддів, наявність заохочень та відсутність у засудженого ОСОБА_6 діючих стягнень, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки не доводить виправлення засудженого та сумлінність його поведінки протягом всього строку відбування покарання.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_6 , відбуваючи покарання за вчинення умисного вбивства, 04.07.2014 був звільнений умовно-достроково, однак належних висновків для себе не зробив і знову вчинив особливо тяжкий злочин - умисне вбивство.
Тобто, засуджений, незважаючи на те, що раніше був звільнений умовно-достроково, належних висновків для себе не зробив та не став на шлях виправлення.
Хоча засуджений відбув встановлену законом частину строку покарання, проте, враховуючи вищевказані дані про його особу, суд не вбачає підстав для застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення.
Суд першої інстанції, врахувавши дані щодо особи засудженого, дійшов правильного висновку, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення. Оцінюючи в сукупності встановлені судом дані про особу засудженого, його поведінку за весь час відбування покарання, тяжкість вчиненого ним злочину, є підстави вважати, що засуджений не готовий до самокерованої правослухняної поведінки.
Тому апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні подання державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3