Справа № 148/672/24
Провадження № 33/801/539/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
13 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
розглянув апеляційну скаргу адвоката Харченка Сергія Вікторовича на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №290684 від 10 березня 2024 року, цього ж дня о 01:50 год. у м. Тульчині по вул. М. Леонтовича водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння під час дії комендантської години. Огляд проводився за допомогою алкотесту «Drager 6810», результат - 1,45‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2,9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Харченко С. В. оскаржує її в апеляційному порядку, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що дана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та
неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з'ясування судом усіх фактичних обставини справи, не дослідження і ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, адвокат вказує не недоведеність матеріалами справи факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинки його працівниками поліції, хоча встановлення даного факту є обов'язковим. При цьому вважає, що поліцейськими порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння з огляду на те, що у акті огляду на стан сп'яніння не зазначені дата та час, міститься безальтернативне твердження про згоду з результатами огляду, він складений за відсутності свідків, а отже є неналежним доказом. Крім того, ОСОБА_1 не погодився із результатами огляду на стан сп'яніння, однак, працівники поліції з невідомих причин не доставили його до закладу охорони здоров'я та не повідомили про можливість проведення такого огляду. До того ж, направлення на огляд ОСОБА_1 вручене не було, що свідчить про те, що він для проведення такого огляду не направлявся. Окремо звертає увагу на невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки він складений нерозбірливо. Також вказує, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування, що у сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
З матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 290684 від 10 березня 2024 року, убачається, що цього ж дня о 01:50 год. у м. Тульчині по вул. М. Леонтовича водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння під час дії комендантської години. Огляд проводився за допомогою алкотесту «Drager 6810», результат - 1,45‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2,9 а Правил дорожнього руху.
Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Drager 6810», що було зафіксовано відеозаписом нагрудної камери поліцейського, результат огляду встановлений у 1,45‰.
До протоколу про адміністративне правопорушення доданий акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно із яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд проведений під час відеофіксації на камеру Cam Pro за допомогою алкотесту «Drager 6810», результат тесту визначений у 1,45‰, тобто, позитивний. Даний акт підписаний ОСОБА_1 , що свідчить про його згоду із результатами огляду. Відповідний чек драгера із зафіксованим результатом тесту, підписаний ОСОБА_1 , також долучений до протоколу.
У матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до закладу охорони здоров'я Тульчинської ЦРЛ від 10 березня 2024 року, з якого слідує, що у зв'язку із виявленими ознаками сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, огляд за згодою проводився на місці за допомогою алкотесту «Drager 6810».
Окрім цього, у матеріалах справи наявний безперервний відеозапис з нагрудної камери поліцейського, яким зафіксована хронологія події 10 березня 2024 року за участі ОСОБА_1 від моменту зупинки транспортного засобу до закінчення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме наявними у ній вищезазначеними доказами.
За викладених фактичних та об'єктивних обставин у справі з висновком судді суду першої інстанції належить погодитися; у діях ОСОБА_1 дійсно наявний склад правопорушення, його правильно та обґрунтовано визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водія, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2, 4, 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; вира жене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; пове дінка, що не відповідає обстановці. Встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським згідно із вимогами згаданої Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю у крові ( пункт сьомий розділу ІІ Інструкції).
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції результати проведеного поліцейським огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп'яніння результати проведеного поліцейським огляду зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування його показників на папері, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як слідує із матеріалів цієї адміністративної справи, огляд ОСОБА_1 за його згоди проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер». Результат огляду встановлений у 1,45‰, тобто, з очевидним перевищенням допустимого цифрового показника.
Крім того, у відповідності до норм ст. 266 КУпАП під час проведення огляду застосовувалися технічні засоби відеозапису, що також свідчить про належне фіксування події та огляду водія на стан алкогольного сп'яніння і не потребує додаткового залучення свідків. Із наявного відеозапису безумовно убачається, що ОСОБА_1 за власним бажанням проходив огляд на місці зупинки транспортного засобу та жодним чином не заперечував виявлених результатів огляду. При цьому ОСОБА_1 не заперечував вживання алкоголю перед керуванням транспортним засобом.
Необхідно зауважити на спростування аргументів скарги, що ОСОБА_1 було запропоновано альтернативне проходження огляду у закладі охорони здоров'я у зв'язку із чим було оформлене направлення на огляд до медичного закладу, однак, за власними вибором ОСОБА_1 огляд був проведений на місці зупинки транспортного засобу.
Щодо тверджень скаржника про недотримання форми акту огляду на стан сп'яніння, то слід зазначити, що форма вказаного акту затверджена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/ 27858, та не передбачає як зазначення у ній дати і часу його складення, так і можливості її доповнення іншими відомостями.
За викладених обставин неможливо належним чином спростувати зафіксований в установленому порядку факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, неможливо заперечити належним чином зафіксованих результатів проведення огляду на стан сп'яніння, що вказує на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому не можуть бути взяті до уваги аргументи адвоката про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинення працівниками поліції, оскільки такі спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом із нагрудної камери поліцейського. Так із відеозапису, який є повним та безперервним, убачається, що транспортний засіб саме під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час комендантської години, він особисто вказував куди рухається та з якою метою.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 256 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Апеляційний суд критично оцінює зазначення адвокатом в апеляційній скарзі про допущення поліцейським порушень вимог ст. 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 без будь-яких зауважень підписаний даний протокол, з яким він міг та мав реальну можливість ознайомитися на момент вчинення підпису. До того ж у даному протоколі, зазначено, що останньому роз'яснені його права та обов'язки, передбачені статтями 63 Конституції України, 268 КУпАП.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене у статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи в цілому не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного вимогу апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить підстав для її задоволення.
У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов'язок національного суду переконатися, що провадження у цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).
З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об'єктивних підстав для скасування правильної, належно умотивованої та справедливої постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Харченка Сергія Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий