Справа № 130/131/24
Провадження № 22-ц/801/1262/2024
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
13 червня 2024 рокуСправа № 130/131/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Войтка Ю. Б., Голоти Л. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард»,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про повернення коштів стягнених за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Заярного А. М. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Банк Форвард» про повернення коштів стягнених за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1073 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 17 949, 42 грн, додатково за вчинення виконавчого напису нотаріусом отримано плату зі стягувача АТ «Банк Форвард» в розмірі 850 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача становить 18 799, 42 грн.
29 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59664862 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса Кондратюка В.С. №1073 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості в розмірі 18 799, 42 грн.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 31 січня 2022 року, яке набрало законної сили, виконавчий напис №1073 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості визнано таким, що не підлягає виконанню.
11 серпня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59664862 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 18 799, 42 грн, оскільки заборгованість та основна винагорода приватного виконавця стягнута з позивача в повному обсязі, авансовий внесок повернуто стягувачу.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з АТ «Банк Форвард» грошові кошти в розмірі 18 799, 42 грн безпідставно отримані в ході виконання виконавчого напису №1073 від 11 липня 2019 року приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В. С. та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18 799, 42 грн безпідставно отримані в ході виконання виконавчого напису №1073 від 11 липня 2019 року приватного нотаріуса Ірпніського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В. С. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що оскільки рішенням суду, яке набуло законної сили, виконавчий напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В. С., яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» стягнуто кошти в розмірі 18 799, 42 грн визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому відповідач безпідставно набув грошові кошти в розмірі 18 799, 42 грн. Відтак наявні підстави для їх повернення ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Войтко Ю. Б., Голота Л. О.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою апеляційного суду від 14 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду на 13 червня 2024 року в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт віднесення АТ «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, позивач не відмовився він кредитного договору та користувався кредитними коштами, вносив кошти на рахунок, активно користувався кредитною карткою.
Зазначає, що позивач звернувся в суд із позовом з єдиною метою ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
29 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59664862 про примусове виконання виконавчого напису № 1073, виданого 11 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В. С., яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в розмірі 18 799, 42 грн (а. с. 7)
Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 31 січня 2022 року, яке набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 липня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №1073 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 18 799, 42 грн (а. с. 10-12).
11 серпня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59664862 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 18 799, 42 грн, оскільки виконавчий документ виконано та сума заборгованості за виконавчим документом та основна винагорода приватного виконавця стягнута в повному обсязі, авансовий внесок повернуто стягувачу (а. с. 8).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічний правовий висновок стосовно застосування ст. 1212 ЦК України міститься у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.
Також Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року по справі № 201/6498/20 викладено правовий висновок, згідно з яким факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Як установлено матеріалами справи, виконавчий напис, за яким відкрито виконавче провадження, рішенням суду, яке набрало законної сили, було визнано таким, що не підлягає виконанню, однак виконавче провадження було закінчено майже через рік після ухвалення вказаного рішення, оскільки виконавчий документ виконано, тобто стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» 18 799, 42 грн.
Однак після ухваленого судом рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, правові підстави набуття АТ «Банк Форвард» грошових коштів у вказаній сумі (на виконання виконавчого напису) перестали існувати, тому вказані кошти у сумі 18 799, 42 грн підлягають поверненню позивачу.
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Частинами 1, 5, 6 ст. 36 цього Закону встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); накладення нових обтяжень чи обмежень на майно (активи) (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами; заміна кредитора у зобов'язанні банку на договірній основі, крім випадків передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов'язань приймаючому або перехідному банку.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку); сплати регулярного збору до Фонду; витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку; виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку; виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти; обов'язкового звернення стягнення на об'єкт довірчої власності або передання такого об'єкта за актом приймання-передачі довірчому засновникові у випадках, встановлених законом.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо пріоритетності спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у спірних правовідносинах, оскільки згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
В даному випадку правовідносини виникли внаслідок виконання боржником боргових зобов'язань за кредитним договором та пов'язані з поверненням майна, переданого поза межами договору на підставі ст. 1212 ЦК України, тому посилання відповідача на пріоритетність Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» апеляційний суд вважає безпідставним.
Доводи апеляційної скарги про те, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач не відмовився від кредитного договору та користувався кредитними коштами, вносив кошти на рахунок, активно користувався кредитною карткою та про те, що позивач звернувся в суд із позовом з єдиною метою ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки в даному випадку не є предметом спору питання щодо неналежного виконання позивачем умов кредитного договору.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення безпідставно набутих коштів з АТ «Банк Форвард».
Жодних доказів, які б спростовували твердження позивача відповідачем суду не надано.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за АТ «Банк Форвард».
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за Акціонерним товариством «Банк Форвард».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Ю. Б. Войтко
Л. О. Голота