Справа № 953/14255/20
н/п 2/953/95/24
05 червня 2024 року Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Губської Я.В., при секретарі - Веремійчик Р.І., за участі представника позивача за основним позовом, представника відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , позивача за зустрічним позовом, відповідача за основним позовом- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської міської ради (м. Харків, м-н. Конституції, 7) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), треті особи Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (м. Харків, м-н. Конституції, 16), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитро Васильович (м. Харків, вул. Валентинівська, 23) про витребування майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання добросовісним набувачем, про визнання права власності на майно, -
04.09.2020 до суду надійшла позовна заява Харківської міської ради до ОСОБА_2 , в якій сторона позивача просила суд: витребувати квартиру АДРЕСА_2 на корить Харківської міської ради від добросовісного набувача ОСОБА_2 , яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2019 року серія та номер 756, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 , стягнути в відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову посилались на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.06.2018, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного суду від 18.12.2019 року, у справі №640/7478/17, частково задоволено позов Харківської міської прокуратури №4 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням 35 сесії ХМР 7 скликання від 22.04.2020 №2105/20 « Про комунальну власність м.Харкова» на підставі вищевказаних рішень квартиру АДРЕСА_2 прийнято до комунальної власності територіальної громади м.Харкова. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.05.2020 №210150171 квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2019 року серія та номер 756, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 Посилались на те, що на даний час рішенням 35 сесії ХМР 7 скликання від 22.04.2020 №2105/20 « Про комунальну власність м.Харкова» на підставі вищевказаних рішень квартиру АДРЕСА_2 прийнято до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, але володіти, розпоряджатись та користуватись вказаною квартирою ХМР не може у зв'язку з тим, що вказана квартира належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2019, який було укладено в період до набрання чинності постанови ХАС від 18.12.2019 року по справі №640/7478/17, якою вказану квартиру визнано відумерлою. У зв'язку з тим, що квартира АДРЕСА_2 на даний час належить на праві власності відповідачу, ХМР позбавлена можливості здійснити реалізацію права власності та отримати правовстановлюючі документи на вказане майно.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В, від 2509.2020 відкрито загальне позовне провадження. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
30.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що 10.06.2019 року він придбав квартиру АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується договором купівлі-продажу від 10.06.2019, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, сформовано витяг №169879876. Відповідно до п.2.1 Договору, квартира придбана у гр.. ОСОБА_7 за 704 600,00 грн. На момент укладення договору ОСОБА_7 надав нотаріусу правовстановлюючі документи на квартиру, які нотаріус перевірив, стягнув зі сторін договору оплату за нотаріальні послуги. Вказав, що квартира була придбана ним в стані, який потребував негайного ремонту. Протягом 2019-2020 років він проживав у купленій квартирі,здійснив капітальний ремонт, купив меблі, оформив відповідні договори на отримання комунальних послуг, здійснює оплату цих послуг. Після проведеного ремонту,ринкова вартість квартири становить 1 151 480,00 грн., що підтверджується звітом ТОВ «Оцінка 24» від 21.10.2020. Про те, що його квартира є об'єктом спору він не знав. Посилався на те, що він правомірно набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 тому є добросовісним набувачем відповідно до ст..321 ЦК України. Вказав, що ні ХМР, ні Харківською місцевою прокуратурою не було вжито заходів для захисту і охорони власності, яка на думку позивача є комунальною, проте останні були обізнані про обставини, які могли бути причиною незаконного заволодіння квартирою. Зазначив, що в період з моменту відкриття кримінального провадження ЄРДР №42014220040000070 від 24.06.2014 і до моменту зняття всіх обтяжень зі спірної квартири 25.03.2019 ані ХМР як можливий власник майна, ні представники правоохоронних органів не вжили реальних заходів, направлених на захист власності та припинення зловживань щодо спірної квартири. Крім того, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що всі обтяження на спірну квартиру були припинені 25.03.2019 року на підставі ухвали Московського районного суду м.Харкова від 21.03.2019 по справі №643/1685/19. Зазначив, що після придбання ним квартири, з 14.06.2019 за клопотанням прокурора знову був накладений арешт на спірну квартиру. Станом на момент купівлі- продажу квартири 10.06.2019 ХМР не була власником квартири, оскільки рішення про прийняття спірної квартири до комунальної власності винесене ХМР лише 22.04.2020. Позивачем, як можливим власником квартири не було вжито ніяких заходів ні щодо реєстрації права власності на спірне майно, ні щодо захисту такого майна від зловживань.
30.10.2020 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 , в якому він просив суд:визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 , визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка є добросовісно набутим майном, стягнути з ХМР судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В. від 10.12.2020 заяву сторони позивача про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких дій щодо відчуження квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді від 10.10.2020 зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.01.2021 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2
22.02.2021 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 від ХМР, в якому представник просив відмовити в зустрічному позову в повному обсязі. Так, представник посилався на те, що Рішенням 35 сесії ХМР 7 скликання від 22.04.2020 №2105/20 « Про комунальну власність м.Харкова» на підставі вищевказаних рішень квартиру АДРЕСА_2 прийнято до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, але володіти, розпоряджатись та користуватись вказаною квартирою ХМР не може у зв'язку з тим, що вказана квартира належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2019, який було укладено в період до набрання чинності постанови ХАС від 18.12.2019 року по справі №640/7478/17, якою вказану квартиру визнано відумерлою спадщиною. Договір купівлі-продажу між ОСОБА_7 та відповідачем за первісним позовом укладений 10.06.2019, тобто в період до набрання чинності постанови ХАС від 18.12.2019 по справі №640/7478/17. Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.05.2020 №210150171, на квартиру АДРЕСА_2 були накладені арешти нерухомого майна по справі №640/7478/17 в період з 01.06.2017 по 25.03.2019, по справі №643/4087/16 в період з 12.04.2016 по 25.03.2019 в інтересах Харківської місцевої прокуратури №4. Проте, позивачем за зустрічним позовом не було виявлено бажання щодо вжиття ним усіх розумних заходів обережності на обачності для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. Крім того, визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем не є підставою для збереження за ним права власності на спірне майно, оскільки воно вибуло з володіння первісного набувача не з його волі, а внаслідок протиправних дії окремих осіб та має бути повернуто у власність територіальної громади м.Харкова. Також, як вбачається з договору купівлі-продажу від 10.06.2019, ціна договору складала 704600 грн., в той же час як вбачається зі звіту про оцінку майна позивача, ринкова вартість квартири складає 1 151 480,00 грн. Позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу на підтвердження ним витрат з поліпшення житла та відповідно підстав для подорожчання майна. Щодо посилання начебто на те, що ХМР не вживались заходи з реєстрації права власності, то вказали, що заходи вживались, про що свідчить лист Управління комунального майна та приватизації від 19.05.2020 №4429 ,де зазначено, що зареєструвати право власності неможливо, оскільки право власності зареєстровано за іншою особою. Крім того, суд апеляційної інстанції у постанові від 18.12.2019 визнавши спірну квартиру відумерлою спадщиною надав правову оцінку добросовісності її набуття іншими попередніми її власниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Судом було встановлено, що оскільки на час посвідчення договорів купівлі-продажу спірної квартири від 25.02.2016 та 01.03.2016 власника спірного майна ОСОБА_8 не було серед живих, так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то ці договори є нікчемними та будь-яких правових підстав не створюють. Щодо посилання на необґрунтованість ціни первісного позову 330 000 грн., то вказану ціну було зазначено позивачем виходячи з останнього договору купівлі-продажу вчиненого між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Щодо звіту про оцінку майна наданого відповідачем, то він виконаний 21.10.2020, тобто вже після звернення ХМР до суду 26.08.2020.
05.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив ХМР від ОСОБА_9 Посилався на те, що на момент купівлі-продажу майна в червні 2019 року він, як покупець, не знав та не міг знати про те, що вказане майно є предметом судового спору. Нотаріусом при оформленні договору купівлі-продажу встановлений факт відсутності заборони відчуження зазначеної квартири. На його думку, саме звернення до нотаріуса є достатнім заходом обачності покупця при вчиненні правочину, оскільки саме на нотаріуса покладений обов'язок перевірки законності укладення договору, документів що підтверджують право власності на предмет продажу. Харківська міська рада не надає жодних пояснень нездатності приватних нотаріусів, державних реєстраторів, слідчих органів виявити шахрайство в діях невстановлених осіб, які на думку міської ради стали причиною можливого незаконного відчуження спірної квартири. Вказав, що ХМР, без законних підстав намагається позбавити його єдиного житла, за умови, що більш ніж 5 років після порушення кримінальної справи щодо законності вибуття спірної квартири з власності первісного володільця не встановлено судом ні факту незаконності такого вибуття, ні підозрюваних, ні обвинувачуваних, ХМР не надано ніяких доказів про визнання міської ради потерпілою у вказаній справі.
Ухвалою суду від 10.08.2021 задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом про виклик та допит свідка, закрито підготовче провадження у справі.
22.09.2021 цивільна справа надійшла в провадження судді Губської Я.В.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісні вимоги підтримав, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічні вимоги підтримав, в задоволенні первісного позову просив відмовити, надав пояснення, аналогічні викладеним в відзиві на позов та зустрічній позовній заяві.
Треті особи в судове засідання не з'явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.06.2018, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного суду від 18.12.2019 року, у справі №640/7478/17, частково задоволено позов Харківської міської прокуратури №4 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_2 . Суд апеляційної інстанції у постанові від 18.12.2019, визнавши спірну квартиру відумерлою спадщиною, надав правову оцінку добросовісності її набуття іншими попередніми її власниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Судом було встановлено, що оскільки на час посвідчення договорів купівлі-продажу спірної квартири від 25.02.2016 та 01.03.2016 власника спірного майна ОСОБА_8 не було серед живих, так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то ці договори є нікчемними та будь-яких правових підстав не створюють. Рішення набрало законної сили.
Рішенням 35 сесії ХМР 7 скликання від 22.04.2020 №2105/20 « Про комунальну власність м.Харкова» на підставі вищевказаних судових рішень, квартиру АДРЕСА_2 прийнято до комунальної власності територіальної громади м.Харкова.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.05.2020 №210150171, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2019 року серія та номер 756, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 .
Відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу від 10.06.2019, квартира придбана гр.. ОСОБА_2 у гр. ОСОБА_7 за 704 600,00 грн.
Відповідно до листа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна від 19.05.2020 №4429 зазначено, що Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна вживались заходи щодо реєстрації квартири АДРЕСА_2 , яку постановою Харківського апеляційного суду від 18.12.2019 у справі №640/7478/17 визнано відумерлою спадщиною та рішенням 35 сесії ХМР 7 скликання від 22.04.2020 №2105/20 « Про комунальну власність м.Харкова» прийнято до комунальної власності територіальної громади м.Харкова. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.06.2019 приватним нотаріусом ХМНО Поляк Д.В. право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за фізичною особою на підставі договору купівлі-продажу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 859538863101).
Відповідно до Звіту про експертну оцінку від 07.06.2019 ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 704600,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку майна ТОВ «Оцінка 24» від 21.10.2020, наданого ОСОБА_2 ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 без ПДВ становить 1 151 480,00 грн.
Згідно з довідки ДМС України в Харківській області від 21.10.2020, зазначено, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (дата реєстрації 20.01.2003).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).
При цьому, Харківська міська рада, якій належить спірна квартира в силу відумерлості спадщини, не була стороною договору купівлі-продажу від 10.06.2019 р., у зв'язку з чим, відповідне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Застосування вказаного способу захисту порушених інтересів узгоджується також з роз'ясненнями, наведеними в пунктах 21-26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Зокрема, згідно вказаних роз'яснень, коли майно придбане за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Згадані роз'яснення, в свою чергу, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2015 р. по справі №6-619цс15.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 5 п. 10 постанови від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Перехід спадкового майна у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини є юридичним наслідком відповідного судового рішення, який передбачено ч. 3 ст. 1277 ЦК України.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України смерть власника є підставою припинення права власності.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Вказана норма закону, в силу ст. 8 ЦК України, підлягає застосуванню також до спадщини, визнаної судом відумерлою та підтверджує, що спірна квартира в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вибула з володіння Харківської міської ради не з її волі іншим шляхом.
Виходячи з правової природи відумерлості спадщини, підставою для проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно є відповідне судове рішення, прийняте після спливу встановленого законом річного строку. Однак, проведення такої реєстрації на даний час унеможливлюється наявністю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на це майно за відповідачем, що, в свою чергу, зумовлює спір про право власності.
Щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).
Відтак саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
Витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм статей 387, 388 ЦК України у зв'язку з безпідставним і неправомірним заволодінням майном територіальної громади. Норми ЦК України відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст цього Кодексу є загальнодоступним.
Крім того, з огляду на положення ст.ст. 1, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй. Нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальних громад, - це одна зі складових матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям нерухомого майна з комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) вибуття майна з власності територіальної громади цьому суспільному інтересу не відповідає.
Крім того, ЄСПЛ визнає за державою право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» при визначенні суспільного інтересу в контексті втручання в право мирного володіння майном. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала заходів втручання. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).
За змістом статей 317, 318 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК).
Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.
Вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до статті 172 ЦК територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Відтак, територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Так, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади (постанова ВСУ від 25.01.2017 р. у справі №916/2131/15).
Як встановлено судом, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.06.2018, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного суду від 18.12.2019 року, у справі №640/7478/17, частково задоволено позов Харківської міської прокуратури №4 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_2 . Суд апеляційної інстанції у постанові від 18.12.2019, визнавши спірну квартиру відумерлою спадщиною, надав правову оцінку добросовісності її набуття іншими попередніми її власниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Судом було встановлено, що оскільки на час посвідчення договорів купівлі-продажу спірної квартири від 25.02.2016 та 01.03.2016 власника спірного майна ОСОБА_8 не було серед живих, так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то ці договори є нікчемними та будь-яких правових підстав не створюють. Вказане рішення набрало законної сили.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 463/6249/16-ц, провадження № 61-14356св20).
Встановлений ст. 388 ЦК України механізм витребування власником майна у добросовісного набувача не може розглядатися як протиправне позбавлення права власності в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідної практики Європейського суду з прав людини, оскільки випадки та умови такого витребування обмежені національним законодавством.
Правильне застосування законодавства, його дотримання у цивільних правовідносинах незаперечно становить суспільний інтерес. У даному випадку суспільний інтерес полягає у витребуванні майна на користь територіальної громади відповідно до механізму, встановленого національним законодавством, з метою його подальшого розподілу між особами, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням визначеної житловим законодавством черговості.
Отже, звернення Харківської міської ради до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо вибуття майна, яке становить відумерлу спадщину, з володіння територіальної громади.
У зв'язку з цим, не порушується принцип справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
Витребуванням майна у добросовісного набувача на останнього не покладається надмірний тягар, оскільки відповідно до законодавства він має засоби юридичного захисту свого цивільного права.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України покупець майна може звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.
Таким чином, гарантії, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушуються.
Крім того, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (дата реєстрації 20.01.2003), тобто спірне нерухоме майно не є його єдиним постійним місцем проживання. З огляду на наведене, а також ураховуючи значну потребу в забезпеченні житлом найменш соціально захищених категорій населення територіальної громади міста Харкова, витребування у відповідача за первісним позовом спірного нерухомого майна на користь територіальної громади міста Харкова не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на нього надмірний індивідуальний тягар, спричинений відсутністю житла для проживання.
Спірне майно є власністю територіальної громади в особі Харківської міської ради і у приватну власність не передавалось, вибуло з власності територіальної громади поза її волею.
Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.03.2020 у справі №910/8965/18, від 24.03.2020 у справі №200/9962/17.
Щодо зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем та визнання право власності за добросовісним набувачем
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21) зазначено, що: «Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 523/17358/16-ц (провадження № 61-48373св18)».
У зв'язку із задоволенням первісного позову, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не підлягає задоволенню.
У відповідності до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Харківської міської ради (м. Харків, м-н. Конституції, 7) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), треті особи Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (м. Харків, м-н. Конституції, 16), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитро Васильович (м. Харків, вул. Валентинівська, 23) про витребування майна -задовольнити.
Витребувати квартиру АДРЕСА_2 на корить Харківської міської ради від ОСОБА_2 , яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2019 року серія та номер 756, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 4950,00 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на майно - квартиру АДРЕСА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя