Справа № 953/5108/24
н/п 1-кс/953/4302/24
13 червня 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 погоджене прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12024221180000792 від 27.05.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Рогань Харківського району Харківської області, громадянина України, учень Рокитнянського професійного аграрного ліцею в с. Рокитне, на реєстраційному обліку не перебуває, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.194, ч.1 ст.114-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
законного представника - ОСОБА_7 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_8 ,
слідчого - ОСОБА_9 ,
встановив :
Сторона обвинувачення просить застосувати до неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що у травні 2024 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), невстановлена особа, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, зв'язалася із неповнолітнім ОСОБА_10 , та запропонувала за грошову винагороду вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал будівель районних територіальних центрів комплектування у м. Харкові в період дії Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» . ОСОБА_10 погодився на вказану пропозицію, та розуміючи, що вчинення зазначених дій потребує готування засобів і знарядь вчинення злочину, а також вимагає ретельної підготовки та певних знань, запропонував ОСОБА_5 за грошову винагороду вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал будівель районних територіальних центрів комплектування у м. Харкові в період дії рішення про мобілізацію. Продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинного умислу, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_10 підготували запальну суміш та тканину, та 26.05.2024 в нічний час доби прослідували до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
26.05.2024 приблизно о 23 год. 20 хв., ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, розуміючи, що їх дії є суспільно-небезпечними та протиправними, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , нанесли запальну суміш на тканину, які вони заздалегідь підготували та принесли із собою для вчинення злочину, підпалили цю тканину та кинули на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_2 , від чого сталася пожежа, що створило перешкоду законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 здійснили відеофіксацію своїх протиправних дій, та покинули місце вчинення злочину. У підсумку ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії, пов'язані з перешкоджання законній діяльності збройних сил України та інших військових формувань, основними складовими взаємозв'язаними ознаками якого є: вчинення злочину в особливий період, який згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію та з моменту введення воєнного стану в Україні 24.02.2022; умисне перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки АДРЕСА_2 , які є органами військового управління, що забезпечують армію кваліфікованими кадрами, шляхом призову громадян на військову службу на виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, що передбачено п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154;- умисні дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки АДРЕСА_2 свідчать про протиправне злочинне діяння проти основ національної безпеки України. В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , від невстановленої досудовим розслідуванням особи в якості винагороди за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період отримали грошові кошти (сума досудовим розслідуванням не встановлена).
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, який передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Крім того, ОСОБА_5 в травні 2024 року за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вступив у змову із ОСОБА_10 , направлену на знищення будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом її підпалу. Реалізуючи свій спільний злочинний намір, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_10 підготували запальну суміш та тканину, та 26.05.2024 в нічний час доби прослідували до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
26.05.2024 приблизно о 23 год. 20 хв., ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_10 розуміючи, що їх дії є суспільно-небезпечними та протиправними, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, переконавшись що за ними ніхто не спостерігає, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , наніс запальну суміш на тканину, які вони заздалегідь підготували та принесли із собою для вчинення злочину, підпалив цю тканину, і діючи умисно кинув на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_2 , влучивши на вхідні двері вказаного РТЦК. При контактуванні тканини, що палала, із вхідними дверима сталося їх загорання.
Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 здійснили відеофіксацію своїх протиправних дій, та покинули місце вчинення злочину. Виконавши таким чином усі дії, які ОСОБА_5 та ОСОБА_10 вважали необхідними для умисного знищення шляхом підпалу будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , останні не довели до кінця свій злочинний умисел з причин, які не залежали від їх волі, оскільки полум'я було помічене співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , які самотужки погасили полум'я і таким чином попередили пожежу.
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, який передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, а саме -закінчений замах на умисне знищення чужого майна, шляхом підпалу.
Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ст.208 КПК України не затримувався.
12.06.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч. 2 ст.194, ч.1 ст.114-1 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчим зібрано достатньо доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.
Сторона обвинувачення зазначає, що враховуючи тяжкість вчинення правопорушення та наявність вищевказаних ризиків, забезпечити його належну поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду неможливо шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, звернула увагу, що відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України до підозрюваного ОСОБА_5 не можу бути застосовано інший запобіжний захід окрім, як тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 , в судовому засідання у вчиненому щиро розкаявся, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід. Зазначив, що мотивами вчинення кримінального правопорушення було скрутне матеріальне становище, а саме відсутність грошей оскільки мати не працює, а з батьком не спілкується.
Законний представник ОСОБА_7 в судовому засідання зазначила, що на утриманні має вісім дітей, не працює та просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила врахувати визнання вини підозрюваним, його молодий вік, та просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Представника служби у справах дітей ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила , що неповнолітній підозрюваний виховувався у багатодітній сім'ї, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку не перебував, в силу свого юного віку не усвідомлював суспільну небезпечність скоєного діяння.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024221180000792 від 27.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.194, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
12.06.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.194, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме:
за ч. 1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період;
за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне знищення чужого майна, шляхом підпалу.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.194, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується: оглядом місця події - ганку будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого зафіксовані сліди пожежі; показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які повідомили про обставини пожежі на ганку вказаного РТЦК, що мала місце 26.05.2024 показами неповнолітньої ОСОБА_16 , яка повідомила наступне: її знайомий ОСОБА_17 в кінці травня 2024 року повідомив, що він разом із своїм знайомим на ім'я ОСОБА_18 підпалив військомат в районі «ХТЗ» м. Харкова, за що їм обіцяли та вони отримали грошову винагороду; оглядом мобільного телефону ТМ «Redmi 10А», вилученому в ході обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 ; показами ОСОБА_19 , що за адресою: АДРЕСА_3 вона проживає разом із своїм онуком - ОСОБА_10 , речі якого були вилучені в ході обшуку 11.06.2024; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Щодо ризиків передбаченихп.2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доводи прокурора обґрунтованими, з огляду на таке.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значений для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується способом та засобами вчинення підозрюваними даних кримінальних правопорушень, а саме застосування під час вчинення злочинів заздалегідь заготовлених предметів, невстановлених на даний час запалювальних засобів. На цей час триває проведення слідчих (розшукових) дій, відповідних експертиз, направлених на встановлення ідентифікації вказаних предметів, а також встановлення місця їх виготовлення та зберігання.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_5 , наявністю свідків, яким відомі обставини вчинення злочину, показання яких відкриті підозрюваному, та з деякими з них він перебуває у дружніх стосунках. У зв'язку з чим при обранні ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, останній буде мати можливість впливати на них з метою спонукання давати неправдиві показання, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, на даний час проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зокрема встановлюються особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та які вже відомі підозрюваному, що дає підозрюваному можливість впливати на їх свідчення.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного вчинення інших кримінальних правопорушень, обґрунтовується характером та способом вчинених дій, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а також враховуючи, що злочинний намір підозрюваного не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, дають підстави вважати, що останній перебуваючи на свободі може продовжити кримінальні правопорушення в яких підозрюється, або вчинити інший злочин.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків та обговорювалась можливість передачі його під нагляд.
Так, частина 2 статті 493 КПК регламентує, що передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов'язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку
Судом було поставлено на обговорення питання про можливість передачі ОСОБА_5 під нагляд батьків, в порядку ст. 493 КПК України, та було встановлено, що мати не має позитивного впливу на неповнолітнього ОСОБА_5 , з батьком останній не спілкується, та не користуються авторитетом і повагою у останнього, мати не можуть позитивно вплинути та забезпечити належну поведінку та повсякденний контроль за підозрюваним оскільки на вихованні має вісім дітей та не працевлаштована.
Враховуючи вказані обставини, на думку слідчого судді, контроль за поведінкою підозрюваного не може бути досягнуто при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів таких як, особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та передання неповнолітнього під нагляд.
Відповідно до ст. 487 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім учнем Рокитнянського професійного аграрного ліцею в с. Рокитне, на реєстраційному обліку не перебуває, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, склад сім'є складають мати, бабуся та ще сім дітей від чотирьох до вісімнадцяти років. З батьком не спілкується, навчанням не цікавиться, взаємин з однолітками не підтримує.
Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 тяжких кримінальних правопорушень в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких підозрюється, ті обставини, що ОСОБА_5 не має постійного місця реєстрації, відсутність даних щодо наявності міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.08.2024 року включно.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, окрім іншого, ст. 114-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Відповідно до ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Так. у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 12 КК України.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, окрім іншого, ст. 114-1 Кримінального кодексу України.
При постановленні даної ухвали, суд, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останньому інкриміновані діяння, окрім іншого, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, під час дії воєнного стану.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 11 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави, з моменту взяття під варту на підставі цієї ухвали.
Зобов'язати слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 негайно повідомити законного представника підозрюваного ОСОБА_5 та Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 11.08.2024 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1