Справа № 638/3593/24
Провадження № 1-кп/638/1294/24
12 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження кримінальне провадження №12023226240000406 від 02.06.2023 року стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радужне, Володимирської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 09.06.2023 року вироком Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, заміненого ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 року на покарання у вигляді 120 годин громадських робіт;
- 20.06.2023 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, -
встановив:
Судовим розглядом встановлено, що 02.06.2023 року в вечірній час доби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , а саме біля під?їзду вказаного будинку побачив на підлозі блістер з двома пігулками білого кольору. Піднявши з підлоги блістер та візуально оглянувши його ОСОБА_3 побачив, що у зазначеному блістері знаходяться дві пігулки, які за зовнішніми ознаками схожі на наркотичний засіб - метадон. Після чого, ОСОБА_4 , розуміючи, що знайдений ним блістер з двома пігулками є наркотичний, а саме - метадон, обіг якого обмежений, у нього раптово виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту. Так, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів для особистого вживання, без мети збуту, діючи умисно та всупереч ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), поклав вищезазначений блістер з двома пігулками білого кольору до своєї нагрудної сумки, тим самим придбав та почав зберігати для особистого вживання без мети збуту. Далі, 02.06.2023 року ОСОБА_3 пересуваючись по пр-т Перемоги у м. Харкові, біля будівлі 73А, приблизно о 20 год. 20 хв., був зупинений працівниками патрульної поліції, які в порядку ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію України» провели поверхневу перевірку, в ході якої ОСОБА_3
повідомив, що має при собі блістер з двома пігулками білого кольору, які за зовнішніми ознаками схожі на наркотичний засіб - метадон, який останній зберігав при собі для власного вживання без мети збуту. Після чого 02.06.2023 року в період часу з 20 гол. 58 хв. по 21 год. 03 хв. в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , дізнавачем сектору дізнання Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено блістер з двома пігулками білого кольору. У складі даних пігулок, згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №20089 від 14.02.2024 року, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон. Кількісний вміст (маса) метадону (основи) в одній пігулці становить: 0,022 г. Кількісний вміст (маса) метадону (основи) в 2 пігулках складає 0,044 г.
Судом встановлено, що відповідно до положень ч.2 ст.302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, та ОСОБА_3 подав заяву про роз'яснення йому вказаних положень та надання добровільної згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
При цьому ОСОБА_3 подав заяву про беззаперечне визнання своєї винуватості, яка складена у присутності захисника ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, підстав для призначення розгляду у судовому засіданні даного обвинувального акту, відповідно до ч.3 ст.382 КПК України, суд не вбачає. А тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.
Суд, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, приходить до висновку, що він вчинив кримінальне правопорушення-проступок, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, тобто незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер, ступінь важкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку обвинуваченою, дані про ї особу.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий,останній раз: 09.06.2023 року вироком Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, заміненого ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 року на покарання у вигляді 120 годин громадських робіт та 20.06.2023 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Жодного із призначених покарань не відбув.
Також є особою із середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Обставиною, яка у відповідності до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття.
Обставини, які у відповідності до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , відсутні.
Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суб'єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення проступку, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров'я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на профілактичних обліках у лікаря психіатра, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв'язку, приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових проступків буде призначення остаточного покарання у виді обмеження волі.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд також керується положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є неодноразово судимим, останній раз 09.06.2023 року вироком Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, заміненого ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 року на покарання у вигляді 120 годин громадських робіт та 20.06.2023 року та вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Жодного із призначених покарань не відбув.
Згідно ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.4 ст. 70 КК України до вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06.2023 року, в рамках якого ухвалою суду від 28.03.2024 року було змінено покарання зі штрафу на громадські роботи.
Водночас, у разі якщо особа засуджується до покарання, що належить реально, а за іншим вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням (вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.06.2023 року), застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно (рішення ОП ККС від 25.06.2018 у справі №511/37/16-к та від 15.02.2021 року у справі №760/26543/17).
Зважаючи на це, суд вважає за необхідне виконувати вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.06.2023 року самостійно.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речовихдоказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання
-за ч.1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком більш суворим, призначеним ОСОБА_3 за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06.2023 року остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.06.2023 року - виконувати самостійно.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи від 14.02.2024 року №20089 у розмірі 9087,36 грн.
Речовий доказ - один блістер, в якому знаходяться дві пігулки білого кольору, в яким міститься наркотична речовина - метадон, кількісний вміст якого в двох пігулках складає 0,044 г. - знищити.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, однак відповідно до ч.1 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно направити учасникам судового провадження.
Суддя: