вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/888/24
Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до Фізичної особи-підприємця Бреславець Миколи Миколайовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 113 059 грн 88 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Бреславець Миколи Миколайовича заборгованість в сумі 113 059 грн 88 коп., з яких: 93 544 грн 63 коп. - заборгованість за теплову енергію, спожиту у період з 25.11.2021 по 30.11.2023, 478 грн 15 коп. - заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 30.11.2023, 14 957 грн 60 коп. - інфляційні втрати, 3 951 грн 20 коп. - 3% річних, 128 грн 30 коп. - пеня, відповідно до умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 № 11629.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
19.03.2024 від відповідача поштовим засобом зв'язку до канцелярії суду надійшов відзив на позов, в якому останній вказує про те, що він не відмовляється від оплати заборгованості за теплову енергію в розмірі 93 544 грн 63 коп. та 478 грн 15 коп. - за абонентське обслуговування, і просить суд розділити цю заборгованість на три місяці по 31 340 грн 93 коп., оскільки не має змоги оплатити відразу всю суму враховуючи поточне нарахування яке підлягає сплаті.
Стосовно нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені, відповідач заперечує посилаючись на те, що останній був не проінформований про стан заборгованості, адже не отримував рахунки на оплату.
22.03.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує про те, що у спірний період правовідносини між сторонами регулювалися двома договорами, а саме: до 05.11.2021 договором № 11629 від 22.03.2018 про купівлю-продаж теплової енергії для потреб опалення, вентиляції і гарячого водопостачання, після 05.11.2021 - Індивідуальним (типовим) договором.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору № 11629 від 22.03.2018 на відповідача було покладено обов'язок отримання рахунків та оплати за отриману теплову енергію.
На виконання умов Індивідуального (типового) договору позивачем вручалися рахунки нарочно за місцем здійснення підприємницької діяльності, за адресою Степана Тільги, 24, прим. 68, які отримували продавці, також рахунок за травень 2024 відповідачем був отриманий особисто.
У тому разі, коли було не можливо нарочно вручити рахунки-фактури, вони надсилалися засобами поштового зв'язку.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач був обізнаний про рахунки-фактури, але оплату заборгованості не здійснював.
Крім того, посилаючись на те, що відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження неможливості виконати рішення суду, позивач заперечує проти розділу сплати заборгованості.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
22.03.2018 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (теплопостачальна організація-продавець) та Фізичною особою-підприємцем Бреславець Миколою Миколайовичем (споживач-покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 11629 (далі - договір № 11629) (а.с. 46-47).
Відповідно до п.1.1. договору № 11629 теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені договором.
Теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання 01.03.2018 по 01.03.2019 (таблиця №1, №2, є невід'ємними частинами договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору (п.1.4 договору № 11629).
Згідно зі змістом таблиці 2, яка є невід'ємною частиною договору, об'єктом теплоспоживання, на час укладання договору № 11629, є нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Степана Тільги, 24/68.
Як зазначає позивач, вказаний будинок є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005”, де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Згідно з п. 2.1. договору № 11629 облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом. У разі пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку нарахування здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації-продавця, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. В разі періодичної повірки приладу обліку нарахування протягом першого місяця проводиться по середнім показникам приладу обліку, потім відповідно до визначених у договорі навантажень.
Відповідно до п. 3.1 договору № 11629 споживач-покупець щомісяця до 15 числа самостійно отримує в теплопостачальної організації-продавця: рахунок-фактуру; акти звіряння розрахунків на початок та закінчення опалювального періоду; акти виконаних робіт; податкову накладну (платникам ПДВ) через програмне забезпечення "M.E.Doc1S".
Оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем-покупцем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим на рахунок теплопостачальної організації-продавця із спеціальним режимом використання, що передбачено ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання". Споживач-покупець має право роботи попередню оплату (п.3.2. договору № 11629).
За умовами п. 9.1. договору № 11629 цей договір діє з 01.03.2018 по 01.03.2019 і вважається щорічно продовженим. Договір може бути розірваний у разі: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однієї із сторін; наявності затвердженого акту про відключення об'єкту теплоспоживання у відповідності з Порядком відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4. При наявності заборгованості за споживачем-покупцем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.
З 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (надалі - індивідуальний договір).
Індивідуальний договір, згідно з п. 2 цього договору, набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Отже, після 05.11.2021 договірні відносини щодо надання Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Бреславець Миколою Миколайовичем продовжилися відповідно до приписів Розділу IV Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме шляхом приєднання споживача до публічного договору - "Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - індивідуальний договір), текст якого опубліковано на офіційному веб-сайті виконавця послуги КПТМ "Криворіжтепломережа" 05.10.2021).
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач вказує, що теплове навантаження об'єкту (об'єктів), його (їх) площа лишилася не змінною, відповідно до дислокації договору № 11629.
Згідно з п. 11 індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Пунктом 16 індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.
В пункті 30 індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
За умовами п. 31 індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
Відповідно до п. 34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
На виконання умов вказаних договорів та своєї статутної мети Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснено постачання теплової енергії на протязі всього періоду передбаченого договорами та щорічними розпорядженнями виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду", що підтверджується актами подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, зведеними відомостями розподілу теплової енергії, звітами про споживання та виставленими для оплати рахунками-фактурами.
Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності, що передбачено п. 2.1. договору № 11629 та п.п. 11, 16 індивідуального договору.
Тарифи передбачено:
- за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа");
- за період з 18.10.2023 по теперішній час тариф за 1 Гкал 3 481,81 грн (з ПДВ) (згідно рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів).
В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач не сплачував у повному обсязі вартість поставленої позивачем теплової енергії, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за період з 25.10.2021 по 30.11.2023 за послуги теплопостачання в сумі 93 544 грн 63 коп.
Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ №830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 №928.
Відповідно п. 36, п. 37 Постанови КМУ № 830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Згідно з розрахунком позивача сума абонентського обслуговування за період 25.10.2021 по 30.11.2023 складає 478 грн 15 коп.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 14 957 грн 60 коп. за період з лютого по січень 2022 року та 3% річних у сумі 3 951 грн 20 коп. за період з 21.01.2022 по 12.02.2024.
Також, позивачем, на підставі п. 45 Індивідуального договору було нараховано пеню у розмірі 128 грн 30 коп. за період з 01.08.2023 по 12.02.2024.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За нормами ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.
Однак, за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.
Як вбачається, позивач, не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального сезону", здійснює теплопостачання житловим будинкам, в яких знаходяться нежитлові приміщення відповідача, отже, опалення до приміщень здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримує теплову енергію в належному йому приміщенні.
У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Згідно з п. 1.5. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 (надалі - Лист).
Так, зі змісту зазначеного Листа вбачається, що згідно зі ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами "для бюджетних установ" зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для бюджетних установ" здійснюють такі установи, які підпадають під ознаки зазначеної вище статті 2 Бюджетного кодексу України та відповідають належній структурі ознаки, а підтвердженням статусу "бюджетна установа" може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для "інших споживачів" комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для "інших споживачів".
Таким чином, відповідач, який є власником нежитлового приміщення та фізичною особою - підприємцем, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
За умовами п.3.2. договору № 11629 оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем-покупцем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим на рахунок теплопостачальної організації-продавця із спеціальним режимом використання, що передбачено ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання".
Відповідно до п. 34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Як встановлено судом, свої договірні зобов'язання позивач виконав, а саме: постачання теплоносія на протязі всього періоду, передбаченого договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області “Про початок та закінчення опалювального періоду”. Згідно із зазначеними нормами законів, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги.
Відповідач отримував теплову енергію, так як вказане вище нежитлове приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення вищевказаного будинку.
Згідно із загальних положень Методики № 315 - нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку - є кількість теплової енергії, витраченої на опалення 1 м-2 загальної опалювальної площі будівлі/будинку за опалювальний період, що встановлюється органом місцевого самоврядування. Тобто розрахунок заборгованості відбувався на вищевказаний об'єкт виходячи із площі відповідного приміщення.
Тарифи за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 встановлені згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа";
- за період з 18.10.2023 по теперішній час встановлені згідно рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів.
Окрім того, господарським судом встановлено, що на виконання п. 33 Типового договору позивач на адресу відповідача надсилав рахунки на оплату спожитої теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування (а.с. 60-76), у зв'язку з чим доводи відповідача стосовно того, що останній не отримував рахунків на оплату судом до уваги не приймаються.
При цьому, доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії та плати за абонентське обслуговування є такими, що настали.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи встановлений судом факт існування обов'язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, буд. 24, прим. № 68, в період з 25.10.2021 по 30.11.2023, а також настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у сумі 93 544 грн 63 коп. за послуги постачання теплової енергії та 478 грн 15 коп. плати за абонентське обслуговування визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з пунктом 45 типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 45 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.08.2023 по 12.02.2024 в сумі 128 грн 30 коп.
З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Суд зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України "Про житлово-комунальні послуги", терміну "постачальник" комунальних послуг відповідають терміни "виконавець" та "виробник", а терміну "замовник (абонент)" - термін "споживач".
Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.
Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.
Отже, враховуючи дату відміни карантину на території України та положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначено, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги діє і протягом 30 днів з дня відміни карантину, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено напахування пені, починаючи з 01.08.2023.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.50), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування пені; розрахунок проведено арифметично вірно.
Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 128 грн 30 коп.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2022 року по лютий 2024 року у сумі 14 957 грн. 60 коп.
З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. В даній справі відповідач є самостійною юридичною особою, споживачем за договором, та не є населенням. Отже, суд дійшов висновку, що дія постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.49), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат; розрахунок проведено з урахуванням вказаних вище положень, розрахована позивачем сума не виходить за межі суми, розрахованої судом.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 14 957 грн. 60 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 21.01.2022 по 12.02.2024 у сумі 3 951 грн 20 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.49 зворотна сторона), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним рахунком окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 3 951 грн 20 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленого клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позов, в якому останній просив суд розстрочити заборгованість у розмірі 94 022 грн 78 коп. на три місяці по 31 340 грн 93 коп., господарський суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що розстрочення виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що останній не має можливості сплатити заборгованість.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає що відповідачем не доведено існування таких виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим; відповідно у розстроченні виконання рішення має бути відмовлено за необґрунтованістю.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Бреславець Миколи Миколайовича про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бреславець Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 93 544 грн 63 коп. - заборгованості за послуги постачання теплової енергії, 478 грн 15 коп. - заборгованості за абонентське обслуговування, 14 957 грн 60 коп. - інфляційних втрат, 3 951 грн 20 коп. - 3% річних, 128 грн 30 коп. - пені, 2 422 грн 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 12.06.2024.
Суддя І.А. Рудь