ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 червня 2024 року Справа № 918/94/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Павлюк І.Ю.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 04.03.2024 суддею Андрійчук О.В., повне рішення складено 04.03.2024, у справі № 918/94/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 210 987,91 грн
У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнння 210 987,91 грн, з яких: 202 590,80 грн основного боргу, 3 241,61 грн 3% річних та 5 155,47 грн інфляційних, за договором поставки товару № 53-122-01-23-13399 від 11.05.2023.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 у справі № 918/94/24 позов Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 210 987,91 грн задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" 202 590,80 грн основного боргу, 3 241,61 грн 3% річних та 5 155,47 грн інфляційних втрат.
Відповідач Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у паперовій формі, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 у справі № 918/94/24 в частині стягнення 5 155,47 грн інфляційних скасувати та ухвалити у цій частині нове, яким відмовити у стягненні інфляційних втрат /т. 2 а.с. 1-3/.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:
- суд першої інстанції при винесенні рішення в частині стягнення 5 155,47 грн інфляційних втрат не взяв до уваги доводи відповідача про те, що періоди нарахування інфляційних втрат у додатку № 1 до позовної заяви (Обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються) було зазначено періоди нарахування (прострочення) за видатковою накладною від 17.05.2023 № 85989 - з 14.07.2023 по 26.01.2024, а за видатковою накладною від 01.06.2023 № 98844 - з 29.07.2023 по 26.01.2024
- ці періоди позивач чітко прописав у додатку № 1 до позовної заяви в розділі «Періоди та суми нарахування інфляційних збитків та 3% річних» та саме за ці періоди здійснювалося нарахування 3% річних. Однак при розрахунку інфляційних втрат позивач за видатковою накладною від 17.05.2023 № 85989 не врахував індекс інфляції за липень та серпень 2023 року (99,40 та 98,60 відповідно), а за видатковою накладною від 01.06.2023 № 98844 - не врахував індекс інфляції серпень 2023 року (98,60);
- натомість розрахунок інфляційних втрат здійснювався з 01.09.2023 за обома зазначеними видатковими накладними, тобто навмисно упустивши місяці, у яких мала місце дефляція, оскільки врахування таких індексів ставило позивача у менш вигідне становище;
- у відзиві на позовну заяву відповідач наводив власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням зазначених аргументів, однак суд першої інстанції не прийняв до уваги такі заперечення та розрахунки та не надав їм належної оцінки. Такі обставини призвели до необгрунтованого стягнення збільшеного розміру інфляційних втрат з відповідача та порушило його право на справедливий суд;
- щодо цього питання нами наголошувалося на висновках Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 25.08.2020 № 924/534/19, що статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003;
- отже у розрахунок інфляційних втрат мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція);
- позивач у розрахунку першопочатково визначив більші періоди заборгованості, а при розрахунку інфляційних втрат вилучив «невигідні» частини періоду; - по-друге, суд першої інстанції стягнув 3% річних за більший період (з 14.07.2023 по 26.01.2024 за видатковою накладною № 85989 від 17.05.2023 та з 29.07.2023 по 26.01.2024 за видатковою накладною № 98844 від 01.06.2023), ніж інфляційні втрати (з 01.09.2023 по 26.01.2024 за видатковою накладною № 85989 від 17.05.2023 та з 01.09.2023 по 26.01.2024 за видатковою накладною № 98844 від 01.06.2023);
- з урахуванням наведеного суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача 5 155,47 грн інфляційних втрат, тому рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 у справі № 918/94/24 у цій частині підлягає скасуванню.
Листом № 918/94/24/2039/24 від 25.03.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.
08.04.2024 до суду надійшли матеріали справи № 918/94/24.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 у справі № 918/94/24 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи /т. 2 а.с. 23/.
23.04.2024 (вх. № 3687/24) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 у справі № 918/94/24 без змін /т. 2 а.с. 26-28/.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
11.05.2023 між Приватним акціонерним товариством "Солді і КО" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (замовник, відповідач), укладено договір поставки № 53-122-01-23-13399 (договір), за п. 1.1 якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.
Відповідно до Закону України від 06.02.2023 № 2896 "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", постанови КМУ від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом» шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Відокремлені підрозділи Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва). Відповідачем за цим позовом є правонаступник НАЕК "Енергоатом" - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань.
Відповідно до п. 12.1 договору, він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.
Згідно з п. 9.3 договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим (п. 9.4 договору).
Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки за цим договору є продукція: 44320000-9 стяжки кабельні, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.
Місцем виконання договору є місто Вараш Рівненської області (п.1.4 договору).
Відповідно до п. 2.1-2.4 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 325 595,50 грн, крім того ПДВ 65 119,10 грн. Загальна сума договору становить 390 714,60 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.
Пунктами 3.1-3.2 договору сторонами погоджено, що продукція поставляється у строк до 30.11.2023. Строк поставки продукції вказаний у специфікації та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення цього договору на вебпорталі Уповноваженого органу згідно з Законом України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" Енергоатом При поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та цим договором.
У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток № 2 до договору).
Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2 договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документи про якість (сертифікат, паспорт, свідоцтво). Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) специфікації підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов'язаний усунути виявлені невідповідності протягом 45 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1 договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором /т. 1 а.с. 11-13/.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції на суму 390 714,60 грн, що підтверджується накладними № 85989 від 17.05.2023 на суму 247 430,40 грн, № 98844 від 01.06.2023 на суму 143 284,20 грн /т.1 а.с. 15, 26/.
Згідно з п. 6.1, 6.2 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початком перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
29.05.2023 позивачем оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-1-61 за видатковою накладною № 85989 від 17.05.2023 на суму 247 430,40 грн, що підтверджується листом відповідача від 02.06.2023, тому оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена в строк до 13.07.2023 /т. 1 а.с. 19/.
13.06.2023 - оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-1-68 за видатковою накладною № 98844 від 01.06.2023 на суму 143 284,20 грн, що підтверджується листом відповідача від 14.06.2023, тому оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена в строк до 28.07.2023 /т. 1 а.с. 30/.
Відповідач здійснив оплату несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши 188 123,80 грн, а саме: за видатковою накладною № 85989 від 17.05.2023 - 18.07.2023 на суму 936,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237828_00000/4995 від 18.07.2023, 18.07.2023 на суму 23 582,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237830_00000/8ab3, 18.07.2023 на суму 26 701,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237829_00000/1a21, 18.07.2023 на суму 27 549,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237827_00000/3dc6, 18.07.2023 на суму 84 914,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237831_00000/8126, 19.07.2023 на суму 4 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19/07/20237974_00000/9489, 19.07.2023 на суму 903,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19/07/20237979_00000/a4а6, 26.07.2023 на суму 5 640,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 26/07/20238415_00000/2654, 10.10.2023 на суму 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10/10/202312068_00000/8a8, а за видатковою накладною № 98844 від 01.06.2023 03.08.2023 на суму 991,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/08/20238828_00000/3сс7 від 03.08.2023, 03.08.2023 на суму 2 106,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/08/20238829_00000/2971 від 03.08.2023 /т. 1 а.с. 21-25/.
Отже сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 202 590,80 грн.
За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 241,61 грн 3% річних та 5 155,47 грн інфляційних втрат.
Наведені вище обставини слугували підставою для звернення до Господарського суду Рівненської області із цим позовом про стягнення 202 590,80 грн основного боргу, 3 241,61 грн 3% річних та 5 155,47 грн інфляційних втрат.
03.04.2024 Господарський суд Рівненської області за наслідками розгляду позову ухвалив оскаржуване рішення, яким позов задовольнив та стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" 202 590,80 грн основного боргу, 3 241,61 грн 3% річних та 5 155,47 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 у справі № 918/94/24 лише в частині стягнення 5 155,47 грн інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 у справі № 918/94/24 в оскаржуваній частині залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судами установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і заплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 390 714,60 грн, що підтверджується накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачений частково, на суму 188 123,80 грн, про що свідчать платіжні інструкції, тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 202 590,80 грн, доказів погашення якої станом на дату розгляду вказаного спору відповідачем суду не надано.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача - 5 155,47 грн інфляційних втрат (згідно з наданим позивачем розрахунком) та задоволення позову в цій частині.
Щодо посилань апелянта на необгрунтоване збільшення розміру інфляційних втрат у зв'язку з тим, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат з 01.09.2023, упустивши місяці, коли мала місце "дефляція" (липень та серпень 2023 року), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 25.08.2020 № 924/534/19, що статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.
Отже у розрахунок інфляційних втрат мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце "дефляція").
Позивачем у додатку № 1 до позовної заяви додано розрахунок сум, що стягуються /т. 1 а.с. 6-7/.
Періоди зазначені у розрахунку вказують на загальну хронологію порушення зобов'язання відповідачем, дають можливість зрозуміти, який саме момент є початком обчислення порушення зобов'язання.
Крім того позивачем у розрахунку було вказано, який саме період порушення зобов'язання встановив позивач в цілому за згаданими видатковими накладними на час подання позовної заяви за договором поставки № 53-122-01-23-13399 від 11.05.2023, починаючи з періоду, що настає пізніше, ніж момент настання відповідальності відповідача, а саме - з 01.09.2023, що чітко та відокремлено відображено в розрахунках за кожною видатковою накладною на сторінках 1, 2, 3 додатку № 1 до позовної заяви.
Тобто позивач заявив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за видатковими накладними № 85989 від 17.05.2023, № 98844 від 01.06.2023 за період з 01.09.2023 по 26.01.2024.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі № 910/24266/16, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Позивач у висуванні своєї матеріально-правової вимоги користується правами, наданими йому цивільним законодавством і здійснює їх на власний розсуд, самостійно встановлюючи період, за який він вимагає стягнення грошових коштів компенсаційного характеру.
При цьому не можна стверджувати, що у даному випадку має місце "пропуск місяця у зв'язку з "дефляцією"", оскільки період, за який позивач пред'являє свої позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків, є цілим та безперервним.
Тобто послідовність математичного ланцюга розрахунків не є порушеною.
Крім того, враховуючи зазначене вище, позивач має право заявити про стягнення інфляційних збитків за видатковими накладними № 85989 від 17.05.2023, № 98844 від 01.06.2023 за іншими періодами в рамках інших окремих судових проваджень, здійснюючи свої цивільні права на власний розсуд.
Наведеним вище спростовуються доводи апелянта про необгрунтоване збільшення розміру інфляційних втрат у зв'язку з тим, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат з 01.09.2023.
За таких обставин рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 в частині стягнення з відповідача - 5 155,47 грн інфляційних втрат є законним і ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" колегією суддів відхиляються як необгрунтовані.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 у справі № 918/94/24 в частині стягнення з відповідача - 5 155,47 грн інфляційних втрат ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування в оскаржуваній частині.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 у справі № 918/94/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 918/94/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "12" червня 2024 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Павлюк І.Ю.