12 червня 2024 року м. Чернівці
Справа № 725/331/24
Провадження №22-ц/822/562/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.,
секретар - Факас А.В.,
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Юлії Ігорівни,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Чернівецька міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької міської ради на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 березня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Войтун О.Б.,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І.
Заява обґрунтована тим, що він мав у власності нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 26.07.2023 р., однак на прийомі у приватного нотаріуса Чернівецького міського округу Скінтей Ю.І., при підготовці до вчинення правочину, виявилось те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація на земельну ділянку із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 відсутня. Виявилося, що земельна ділянка із вказаним кадастровим номером не внесена в Держгеокадастр, не зареєстрована, не сформована, документально (юридично) не існує. Даний факт підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 09.08.2023 року №29-24-0.22-2268/2-23 на запит приватного нотаріуса Чернівецького міського округу Скінтей Ю.І., а також листом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 28.07.2023 р. №29-24-0.21-2154/2-23, отриманого на запит адвоката Рожок Л.П., де чітко вказано те, що земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 не існує, адже відомості про земельну ділянку за вказаним кадастровим номером до Державного земельного кадастру не внесені.
Просив встановити юридичний факт, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться на земельній ділянці, яка не є сформованою. Земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 не сформована та не визначена як об'єкт цивільних прав.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться на земельній ділянці, яка не є сформованою. Встановлено факт, що земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 не сформована та не визначена як об'єкт цивільних прав.
Задовольняючи заяву про встановлення факту, суд першої інстанції виходив з того, що без встановлення даних фактів заявник позбавлений можливості передати права та обов'язки новому землекористувачу, а також можливості розпорядитись належними йому нежитловими приміщеннями на даній земельній ділянці.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Чернівецька міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 березня 2024 року скасувати, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, є незаконним, таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, порушує права та інтереси Чернівецької міської територіальної громади та суперечить рішенню Верховного Суду у справі №726/349/21.
Зазначає, що постановою Верховного Суду від 28.06.2023 р. у справі №726/349/21 за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати вже встановлено, що земельна ділянка площею 0,7769 га, якій присвоєно кадастровий номер - 7310196300:65:003:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформованою, однак інформація про неї не була внесена до Державного земельного кадастру.
Зазначений факт вже встановлений рішенням суду за результатом розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами та доказами.
Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
В процесі розгляду справи №726/349/21 Верховний Суд наголосив, що суди також встановили, а сторони не заперечували, що саме на вказаній земельній ділянці була придбана нерухомість відповідачем, і саме за земельною ділянкою закріплено кадастровий номер 7310136900:65:003:0029. Протилежного матеріали справи не містять.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.03.2024 у цивільній справі №725/331/24 за заявою ОСОБА_1 щодо встановлення факту, що має юридичне значення, повністю суперечить рішенню Верховного Суду у справі №726/349/21.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції про встановлення факту, що має юридичне значення, винесено за обставини наявності спору про право, що вже було вирішено Верховним Судом в іншій справі та взагалі не містить інформації про мету встановлення юридичного факту.
Заявник ОСОБА_1 є боржником перед Чернівецькою міською радою відповідно до рішення Садгірського районного суду м. Чернівці у справі №726/349/21 від 03.06.2021 р., залишеного без змін постановою Верховного Суду від 28.06.2023 р.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 06.03.2024 р. про встановлення факту, що має юридичне значення, у справі №725/331/24 винесено за обставини наявності вже вирішеного спору про право з Чернівецькою міською радою, також є таким, що впливає на права та інтереси органу місцевого самоврядування.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Зазначає, що Чернівецька міська рада не була стороною по справі №725/331/24 в суді першої інстанції. В матеріалах справи (включно із апеляційною скаргою та додатками) відсутні докази того, що Чернівецька міська рада є дотичною до даної справи.
Судом першої інстанції встановлено, що «нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, яка не є сформована», та «земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 не сформована та не визначена як об'єкт цивільних прав».
До апеляційної скарги не подано в порядку статті 79-1 Земельного кодексу України докази того, що земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 є сформованою. Тобто, відсутній документ, який би встановив, що станом на 2024 рік земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 сформована, і відсутній витяг із державного земельного кадастру.
Щодо посилання апелянта на справу № 725/331/24, то варто зауважити, що справа стосується не стягнення коштів, а встановлення факту наявності чи відсутності земельної ділянки із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029, інші дані, які містяться в постанові Верховного Суду, є описом того, на що зауважували сторони при судовому розгляді станом на 2019 рік. До сьогодні відсутній жодний документ, який би свідчив про факт формування земельної ділянки із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029.
Апелянт посилається на відомості з Державного земельного кадастру, проте не додає докази із вказаної інформаційної системи, які б свідчили про внесення відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці №725/331/24 від 06.03.2024 року прийняте із дотриманням норм процесуального та матеріального права для встановлення юридичного факту, який необхідний для впорядкування права власності ОСОБА_1 , тому і було залучено до справи приватного нотаріуса Чернівецького міського округу Скінтей Ю.І.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №348075941 від 26.09.2023 р., в ньому відсутня будь-яка інформація щодо прав на земельну ділянку із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 09.08.2023 р. №29-24-0.22-2268/2-23 на запит приватного нотаріуса Чернівецького міського округу Скінтей Ю.І., а також листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 28.07.2023 р. №29-24-0.21-2154/2-23, отриманого на запит адвоката Рожок Л.П., вказано те, що земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 не існує, адже відомості про земельну ділянку за таким кадастровим номером до Державного земельного кадастру не внесені.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 726/349/21 за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів зазначено, що саме на вказаній земельній ділянці була придбана нерухомість відповідачем, і саме за земельною ділянкою закріплено кадастровий номер 7310136900:65:003:0029. Протилежного матеріали справи не містять.
В матеріалах справи міститься витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 1160 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136900:65:003:0029, становить 15 672 637,00 грн.
Верховний Суд у даній справі, крім того, зробив висновок, що земельна ділянка була сформована у спірний період, однак інформація про неї не була внесена до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, на момент звернення до суду із заявою про встановлення факту наявне судове рішення, яким сформовано висновок, що земельна ділянка за кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 була сформована у спірний період, однак інформація про неї не була внесена до Державного земельного кадастру.
Власником земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 є Чернівецька міська рада.
В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржила особа, яка не брала участі у розгляді справи, посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесено за обставини наявності вже вирішеного спору про право з Чернівецькою міською радою, також є таким, що впливає на права та інтереси органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, держави.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц.
З матеріалів справи вбачається, що заявник подав заяву про перегляд рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03.06.2021 року у справі №726/349/21 за нововиявленими обставинами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв судове рішення, яке стосується спірної земельної ділянки та належить апелянту, отже, це стосується прав та обов'язків Чернівецької міської ради, як власника земельної ділянки.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 та 6 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 у заяві, може вплинути на права, обов'язки чи інтереси апелянта Чернівецької міської ради, а тому між ними наявний спір про право щодо визначення правового статусу спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:65:003:0029.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц (провадження № 61-18514сво21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що «у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки».
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
У частині сьомій статті 19 ЦПК України (справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів) визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 та у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 363/5518/21, від 04 травня 2022 року у справі № 372/285/21,від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/19790/18.
Отже, подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення фактів правового статусу спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:65:003:0029.
Проте суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, внаслідок чого помилково розглянув заяву ОСОБА_1 по суті, чим порушив норми процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
З урахування викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Отже, оскільки заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 907,50 грн (а.с.49).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 березня 2024 року скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Юлії Ігорівни, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Чернівецької міської ради судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 907 (дев'ятсот сім) гривень 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 червня 2024 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Н. Лисак