Провадження № 22-ц/803/6099/24 Справа № 215/5367/23 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
11 червня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 215/5367/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2024 року, яка постановлена суддею Квятковським Я.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,
У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2024 року провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити його позов до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва є помилковими та грубо суперечать нормам ЦПК України. З урахуванням універсального правонаступництва спадкових правовідносин та особливості ст. 1231 ЦК України, спадкоємці успадковують весь спадковий актив та пасив.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 січня 2023 року у справі 752/16818/18, апелянт вказує на те, що що процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.
Вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 1218,1219,1231 ЦПК України, спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За правилами п. 2, 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Згідно із ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).
Процесуальне правонаступництво за померлою особою може мати місце у випадку спадкування іншою особою майнових прав померлого у відносинах, щодо яких виник спір.
Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно із ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно із ч. 3 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
У цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміють фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому у частині третій статті 1230 ЦК України передбачено, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
У випадку, якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи, не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).
До таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 758/2928/19.
Ураховуючи викладене, оскільки право на компенсацію моральної шкоди, що не була присуджена за життя особи, не спадкується, а тому у випадку смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди матеріального та процесуального правонаступництва за такою вимогою не відбувається.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року вказано, що процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди не допускається.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За таких обставин, ураховуючи, що відповідач ОСОБА_2 помер, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що провадження у справі потрібно закрити.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, в їх сукупності, зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного його тлумачення, що не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Виходячи із наведеного, посилання апелянта в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладену в постанові від 18 січня 2023 року у справі № 752/16818/18, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зміст правовідносин у вказаній справі та справі № 752/16818/18 є відмінним (у справі № 752/16818/18 вирішувалось питання правонаступництва у правовідносинах, які виникають із договорів).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі виходячи з того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними , у зв'язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 червня 2024 року.
Головуючий:
Судді: