13.06.2024
Справа № 642/4601/20
Провадження № 1-кп/642/46/24
10 червня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020220510001498, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-
На розгляді в Ленінському районному суді м. Харкова перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.04.2024 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 був продовжений на 60 днів, а саме до 13.06.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або і захисту розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з того моменту, як до суду надійшов обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або з того дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав про доцільність збереження обраного обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого їй злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею, а пізніше і судом при обранні обвинуваченій запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати, свідки сторони обвинувачення на даний час не допитані, обвинувачена, перебуваючи на волі, може впливати на їх покази, переховуватись від суду.
При вирішенні даного питання обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 поклались на розсуд суду.
Суд, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно продовжити строк дії обраного відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного .
Під час судового провадження вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК (частина 3 статті 315, частина 2 статті 331 КК).
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (частини 3-5 статті 199 КПК).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується (частина 1 статті 196 КПК).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.04.2024 року обвинуваченій ОСОБА_4 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів , а саме до 13.06.2024 року .
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину .
Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні
Згідно практики Європейського суду з прав людини рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Так обвинувачена ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації, раніше не судима, є інвалідом третьої групи.
Суд погоджується з наявністю ризику, зазначеному прокурором у поданому клопотанні, щодо переховування обвинуваченої від суду.
Ризик переховування від правосуддя Суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) обвинуваченої ОСОБА_4 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Існування ризику переховування від суду обумовлюється, зокрема, тяжкістю можливого покарання, передбаченого санкцією частини 1 статті 115 КК України, а саме: можливістю застосування покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років .
Суд також вважає, що на даний час існує ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки свідки сторони обвинувачення не допитані.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Викладені вище обставини свідчать, що заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати , а тому суд приходить до висновку щодо відсутності обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід на менш суворий, не пов'язаний з триманням під вартою.
З огляду на викладене суд вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.
При цьому суд зазначає, що стороною захисту не надано суду доказів відсутності ризиків, які були встановлені та прийнятті до уваги слідчим суддею при обранні йому запобіжного заходу.
Таким чином, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої або зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
Застосовуючи до обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави у відповідності до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд -
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 08 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Термін дії ухвали до 08.08.2024 року.
Відкласти судове засідання на 01.07.2024 року на 11.00 год.
Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена стороною захисту безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою в той же строк, але з моменту вручення їй ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1