Номер провадження 2/754/1771/24
Справа №279/7631/23
Іменем України
03 червня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Таран Н.Г.,
секретаря судового засідання - Довгань Г.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором
20.11.2023 позивач звернувся до Коростецького міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 19.07.2007 року. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2023 року має заборгованість 39 607,32 грн., яка складається з: 3 215,65 грн. - заборгованість за тілом кредита; 33 775,32 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 616,35 грн - заборгованість за пенею. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 37 108,97 грн., яка складається з наступного: 3 215,65 грн. - заборгованість за тілом кредита; 33 775,32 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 118,00 грн - заборгованість за пенею.
Ухвалою Коростецького міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором передана за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.01.2024 у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
14 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну від відповідача по справі. Зі змісту заперечення вбачається, що відповідач заявляє про застосування загального і спеціального строку позовної давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій та пені.
29 травня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача. У своїх пояснення позивач просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до позовної заяви долучив заяву, про розгляд справи без участі представника та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, в той же час в резольотивній частині відзива просив слухати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнає та просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Судом встановлено, що 19 липня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого був ПАТ АТ КБ «ПриватБанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
В заяві зазначено, що ОСОБА_1 отримав платіжну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості, та згоден з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, а також зазначено, що Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.
Згідно з Розрахунком заборгованості за договором №б/н від 19 липня 2007 року станом на 30.09.2023 року має заборгованість 39 607,32 грн., яка складається з: 3 215,65 грн. - заборгованість за тілом кредита; 33 775,32 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 616,35 грн - заборгованість за пенею.
Відповідачем надано до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 України).
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року за результатами розгляду цивільної справи № 637/105/17, статтею 253 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними ями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Враховуючи вищевказане, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними місячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування. Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно наданої Позивачем виписки за договором № б/н від 19.07.2007 року відповідач виконував умови кредитного договору у період по 31 серпня 2011 року, а в подальшому припинив оплату чергових платежів.
Саме у цей день здійснено останній платіж на погашення заборгованості.
Враховуючи, що відповідно до умов кредитного договору погашення здійснюється щомісяця до 25 числа, порушення умов договору, прострочення за кредитом, та, відповідно, право на звернення до суду у Позивача виникло 01 вересня 2011 року, отже, звернувшись до суду у листопаді 2023 року, Позивач пропустив трирічний строк позовної давності.
Після цієї дати у виписці є лише автоматичні списання - тобто односторонні дії Позивача, які не вливають на строк позовної давності.
Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2020 у справі №442/5498/16-ц, договірне списання грошових коштів не може призводити до переривання позовної давності, адже банк самостійно здійснює списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних дій, які б стали підставою для переривання.
Тягар доказування обставин, пов'язаних з умовами кредитного договору, що мають значення для вирішення заявленого позову, в тому числі й щодо строку дії договору та строку дії кредитної картки, покладено на позивача.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження позовних вимог позивачем окрім анкети-заяви, копії Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», надано також розрахунок заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року, укладеного між сторонами у справі, станом на 30 вересня 2023 року, довідки про відкриття карткових рахунків, про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача, виписку по кредитному договору відповідача.
Суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності за даним кредитним договором сплинув в у вересня 2011 року.
Позивач звернувся з позовною заявою до суду 20 листопада 2023 року, яка надійшла до суду 20 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку загальної позовної давності.
Відповідно до положень частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, пред'являючи позовну заяву до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної заяви.
Керуючись статями 207, 253, 257, 259, 261, 267, 509, 530, 612 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Сторони по справі:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Повний текст рішення складено 13.06.2024 року.
Суддя: Н.Г.Таран