Номер провадження: 33/813/1528/24
Номер справи місцевого суду: 495/293/24
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю. Ф.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
12.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді-доповідача Таварткіладзе О.М., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 січня 2024 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У січня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Південного регіонального управління НОМЕР_1 прикордонного загону відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України надійшли матеріали адміністративного провадження разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 308998 від 02.12.2023 року, складеного відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 3400 грн (три тисячі чотириста грн) з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн в дохід держави.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, 02.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду з тих підстав, що постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2024 року винесено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копію оскаржуваної постанови на адресу апелянта не направлялась та останнім не була отримана. Про ухвалення оскаржуваної постанови апелянту стало відомо випадково 22.04.2024 року, у зв'язку з чим представник апелянта одразу звернулась через підсистему «Електронний Суд» із заявою про ознайомлення, але до сьогоднішнього дня доступу до матеріалів справи не було надано, і тому ознайомитися з повним текстом постанови представнику апелянта вдалося з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ознайомившись із зазначеним клопотанням та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду й поверненню даної апеляційної скарги особі, яка її подала, з нижченаведених підстав.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Тобто, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП десятиденний строк на оскарження постанови суду першої інстанції необхідно рахувати з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови суду.
Правом на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Європейський суд з прав людини вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, №17160/06 та № 35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Із матеріалів справи вбачається, що постанова судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП ухвалена судом першої інстанції 12 січня 2024 року, а апеляційна скарга апелянтом подана до суду - 02 травня 2024 року, тобто зі значним порушенням десятиденного строку на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 294 КУпАП, а саме після спливу більше трьох місяців.
Як встановлено оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 у судове засідання до суду першої інстанції не з'явився.
Між тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 308998 від 02.12.2023 року, з якого починається дане адміністративне провадження, зазначено що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 08.01.2024 року о 13:00 год у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 308998 від 02.12.2023 року, року підписаний особисто ОСОБА_1 а отже останній був обізнаний щодо розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з тим, що матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до суду першої інстанції 09.01.2024 року, розгляд справи відбувся 12.01.2024 року.
Копія оскаржуваної постанови направлена адресату ОСОБА_1 на його адресу: АДРЕСА_1 , яка відповідає адресі учасника справи, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, однак конверт повернувся до суду з відміткою пошти від 29.02.2024 року: «адресат відсутній за вказаною адресою » (а.с 12).
Як вбачається з аналізу рішень Європейського суду з прав людини, він у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує у своїх рішеннях, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апеляційний суд звертає увагу, що поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Стосовно тверджень апелянта, про те що, останній не був обізнаний про дату, час та місце розгляду справи, не був присутній при розгляду справи, то апеляційний суд сприймає такі твердження критично, оскільки попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Так, дослідженні матеріали справи про адміністративне провадження за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 дають підстави вважати, що останній беззаперечно знав про існуюче відносно нього судове провадження за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, що передано на розгляд до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, оскільки останній підписав складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення від 02.12.2023 року. Проте протягом більше, ніж трьох місяців ОСОБА_1 не виказав належної зацікавленості в розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, що складений відносно нього. При цьому, з практики ЄСПЛ виходить, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Слід зазначити, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2024 року року була надіслана судом до реєстру 12.01.2023 року та оприлюднена на сайті реєстру 15.01.2024 року.
Стосовно посилань апелянта про те, що ОСОБА_1 випадково дізнався тільки 22.04.2024 року, то апеляційний суд наголошує, що положеннями ст. 294 КУпАП прямо визначено, що строк на апеляційне оскарження рахується з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії судового рішення.
Отже, враховуючи, що пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення є значним та апелянт в клопотанні про поновленні строку на апеляційне оскарження не посилається на конкретні причини, які перешкодили йому своєчасно цікавитись розглядом справи і, як слідство, своєчасно подати апеляційну скаргу, приймаючи до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами, апеляційний суд констатує, що підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2024 року немає, а тому в поновленні строку на оскарження зазначеної постанови ОСОБА_1 слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП - повернути апелянту.
При цьому слід роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2024 року - відмовити.
Апеляційну ОСОБА_1 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2024 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе