Справа № 466/13062/23
Провадження № 2/466/782/24
12 червня 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Шукост О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , а також місце для зберігання індивідуального автотранспорту №37 площею 18,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки місця для зберігання індивідуального автотранспорту №37 площею 18,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати покласти на відповідача, а також стягнути з ОСОБА_2 11500 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.10.2000 року. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.11.2021 року шлюб між ними розірвано.
Під час перебування у шлюбі ними придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 114,5 кв.м, а також місце для зберігання індивідуального автотранспорту № НОМЕР_1 , площею 18,7 кв.м. Право власності на вказане майно зареєстровано за відповідачем. У зв'язку із тим, що відповідач добровільно не бажає зареєструвати за нею 1/2 частки спірного майна змушена звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, покликаючись на аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві. В подальшому у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзиву на позовну заяву.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27.10.2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.11.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
На підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Потапчук Р.П. за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 та місце для зберігання індивідуального автотранспорту № НОМЕР_1 , площею 18,7 кв.м за цією ж адресою, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №235689430 від 07.12.2020 року.
Таким чином, з вищевказаного витягу вбачається, що квартира АДРЕСА_4 та місце для зберігання індивідуального автотранспорту № НОМЕР_1 , площею 18,7 кв.м були придбані у 2011 році, тобто під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 163 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частинами 1, 2 ст. 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п. п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки квартира АДРЕСА_4 та місце для зберігання індивідуального автотранспорту № НОМЕР_1 , площею 18,7 кв.м були придбані подружжям у період шлюбу, таке майно є їх спільною сумісною власністю, а частки сторін є рівними.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007року № 11 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або з реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
У частинах 1, 2 ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Частинами 1, 2 ст.370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Якщо вважати, що частки у майні придбаному у шлюбі є рівними, то частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 та місця для зберігання індивідуального автотранспорту № НОМЕР_1 , площею 18,7 кв.м становить 1/2.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, слід визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_5 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частки місця для зберігання індивідуального автотранспорту №37 площею 18,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку із задоволенням позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений нею судовий збір в розмірі 8052 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
За правилами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правову допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 долучено Договір про надання правової допомоги №423 від 22.11.2023 року, Додаток №1 до договору про надання правової допомоги №423 від 22.11.2023 року, а також Рахунок-фактуру №1 від 22.11.2023 року. Відповідно до вищевказаних доказів, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11500 грн, які у зв'язку із задоволенням позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати спільною сумісною власністю подружжя місце для зберігання індивідуального автотранспорту №37 площею 18,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки місця для зберігання індивідуального автотранспорту №37 площею 18,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8052,00 грн (вісім тисяч п'ятдесят дві гривні) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11500,00 грн (одинадцять тисяч п'ятсот гривень) витрат на професійну правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адесою: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя О. І. Баєва