Справа №461/3088/24
Провадження №3/461/1381/24
11 червня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Галича П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
30.03.2024 близько 12 години 00 хвилин у м. Львові на пл. Святого Юра, 8, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, не був уважним, не обрав безпечної швидкості, на повороті не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду - дерево. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитків.
Також, 30.03.2024 близько 12 години 00 хвилин у м. Львові на пл. Святого Юра, 8, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п. 2.10 а Правил дорожнього руху, залишив місце події.
Крім цього, 30.03.2024 близько 12 години 00 хвилин у м. Львові на пл. Святого Юра, 8, водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9А Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою спеціального технічного пристрою Drager Alcotest 6810, результат тесту - 2,22%.
ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що дійсно 30.03.2024 близько 12 години 00 хвилин у м. Львові на пл. Святого Юра, 8, він керував автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 . У момент руху по наведеній ділянці дороги трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль зіткнувся з деревом, яке стояло на узбіччі дороги за бордюром. Після ДТП він залишив автомобіль та пішов до аптеки у напрямку вулиці Чупринки, оскільки хотів отримати медичну допомогу. Його телефон був розряджений. Після цього він повернувся на місце аварії і там знаходились поліцейські яким він повідомив про обставини ДТП. У цей день він алкогольних напоїв не вживав, пояснення давав добровільно, під час складання процесуальних документів на нього ніхто не тиснув. Вважає, що жодних положень Правил дорожнього руху він не порушував.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Галич П.О. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі. З цього приводу подав письмові заперечення у яких зазначив наступні доводи та мотиви.
Посилаючись на положення Конституції України, КУпАП та практику Конституційного Суду України, Верховного Суду та ЄСПЛ, та підзаконні нормативні акти, захисник зазначає, що не погоджується із протоколами про адміністративні правопорушення, складеними відносно ОСОБА_1 з наступних підстав.
За твердженням захисника, матеріали справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу винуватості ОСОБА_1 .
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №569288, поліцейський вказує на те, що ОСОБА_1 30.03.2024 року об 12:00 год. у м. Львові, пл. Святого Юра, 8, керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці із застосуванням спеціального приладу Драгер, результат 2, 22 проміле.
На думку захисника, у даній ситуації вбачається грубе порушення поліцейським порядку проведення огляду ОСОБА_1 . Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 було затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Зокрема, огляд особи на стан сп'яніння повинен проводитися співробітниками поліції у певній послідовності, що встановлена у Законі, а саме починатися з відсторонення водія, щодо якого є підстави вважати, що він знаходиться в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, після, запропонування проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу і перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Тільки в разі відмови особи від освідчення на місці або незгоди з результатами такого огляду, поліцейським повинно бути здійснено направлення водія транспортного засобу в заклад охорони здоров'я, при цьому така особа відстороняється від керування, а транспортний засіб передається під керування іншої особи. Тобто, поліцейський був зобов'язаний роз'яснити ОСОБА_1 порядок проходження огляду, а саме те що він може пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу або ж у медичному закладі. Також, поліцейський мав роз'яснити ОСОБА_1 те, що у випадку, якщо він не погодиться з результатом огляду, проведеного поліцейським, поліцейський в такому випадку забезпечить його огляд в медичному закладі.
З наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, що поліцейський взагалі не вказував ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, які б давали поліцейському право проводити такий огляд, так і нічого не роз'яснював ОСОБА_1 про порядок проходження його огляду, як і не роз'яснював йому жодних прав.
Після отримання результату поліцейським та застосування спеціального приладу Драгер поліцейський не склав одразу акт огляду встановленої форми та не вручив ОСОБА_1 його примірник. Також, після отримання результату огляду проведеного на місці поліцейським, він не запитав у ОСОБА_1 про те, чи згідний він з результатом проведеного огляду, а просто пішов до службового автомобіля та почав складати протокол. Наведене підтверджується відеозаписами clip 7 та clip 16. Відтак, не отримавши від ОСОБА_1 згоди з результатами огляду, поліцейський не мав законної підстави для притягнення ОСОБА_1 згідно із законом до відповідальності.
Отже, на думку захисника, поліцейський порушив вимоги частини 2 п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, якою чітко встановлено, що підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Акт огляду, який міститься у матеріалах справи, за твердженням захисника, не може бути допустимим доказом отримання згоди ОСОБА_1 з наступних підстав.
Відеозаписами clip 7 та clip 16 зафіксовано, що ні під час, ні після проведеного огляду поліцейським з використанням спеціального приладу, такий акт не складався і примірник такого акту не надавався ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 не надавалася копія роздруківки приладу Драгер. Натомість, відеозаписами clip 10 та clip 20 зафіксовано період часу з 15:04 год. по 15:07 год, де поліцейський зібрав усі протоколи, акт огляду та роздруківки Драгер та покликав ОСОБА_1 і почав казати йому про те, де він має розписатися. Зокрема, коли дійшла черга до Акту огляду, то поліцейський сказав: «Так само тут один ваш підпис». Тобто поліцейський не оголошував ні змісту протоколів, ні змісту акту огляду. Акт огляду надано для підпису ОСОБА_1 о 15:06 год, а сам протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №569288 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено о 14:25 год., а сам огляд із застосуванням приладу Драгер мав місце об 14:16 год. згідно відеозаписів clip 7 та clip 16.
Згідно роздруківки приладу Драгер, огляд мав місце о 14:24 год при температурі повітря +27 градусів за Цельсієм. Отже, на думку захисника, має місце очевидна невідповідність години огляду, оскільки з відеозаписів clip 7 та clip 16, які записані двома різними відеореєстраторами вбачається однаковий час фіксації часу огляду.
Крім того, захист вказує на невідповідність фіксації температурного показника, оскільки згідно даних сайту SINOPTIK в час проведення огляду температура повітря була +23 градуса за Цельсієм.
Наведене дає стороні захисту підстави для обґрунтованого сумніву у справності приладу Драгер, який було використано при проведенні огляду ОСОБА_1 .
Крім того, захисник вказує на те, що поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам законодавства, права ОСОБА_1 не були роз'яснені, що підтверджується відеозаписами, наявними у матеріалах справи, на яких відсутній факт фіксації роз'яснення прав ОСОБА_1 .
Окрім цього, дії поліцейських при проведенні огляду ОСОБА_1 не відповідали приписам законодавства, зокрема ст. 266 КУпАП, що, відповідно до ч. 5 цієї статті, є підставою вважати, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння вважається недійсним.
Зважаючи на наведене, захисник вважає, що склад адміністративного правопорушення, який інкриміновано ОСОБА_1 не доведено, а відтак його слід звільнити від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у його діях, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо нього слід закрити.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №569286 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, захисник вказує наступне.
Згідно протоколу, ОСОБА_1 30.03.2024 року о 12:00 год. у м. Львові, пл. Святого Юра, 8, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не обрав безпечної швидкості, на повороті не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду - дерево. Внаслідок ДТП т.з. отримав механічні ушкодження із матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ст. 124 КУпАП.
Захист вважає, що обвинувачення, вказане у протоколі є неконкретним та незрозумілим з огляду на наступне. Так, у протоколі поліцейський вказує на те, що ОСОБА_1 не впорався з керуванням на повороті, однак якщо уважно дослідити схему місця ДТП, то ділянка перед місцем ДТП за напрямком руху автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 є прямою у плані і жодного повороту не зафіксовано.
Також, є незрозуміло суть обвинувачення у порушенні п. 12.1 ПДР України, оскільки такі дії, як «не був уважний» не регулюються положеннями даного пункту ПДР України. Незрозумілою є покликання на те, що «не обрав безпечної швидкості руху», оскільки поліцейський не вказав з якою саме швидкістю рухався автомобілем ОСОБА_1 .
Щодо покликання поліцейського на порушення з боку ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 ПДР України, поліцейським нічого не вказано про те, що ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, тому обвинувачення у порушенні даного пункту ПДР України є незрозумілою для сторони захисту.
Також, захисник звертає увагу на те, що складення протоколу мало місце о 13:10 год., тобто ще до того, як ОСОБА_1 повернувся на місце ДТП, що підтверджується відеозаписами. Долученими до матеріалів справи, а зокрема відеозаписами clip4 та clip 13 зафіксовано період часу з 13:07 год. по 13:22 год. та о 13:08 год. зафіксовано факт прибуття на місце ДТП зятя ОСОБА_1 , розмову між ним та поліцейськими, а також факт відсутності на місці ДТП ОСОБА_1 .
Відтак, складання даного протоколу мало місце за відсутності ОСОБА_1 , без роз'яснення йому його прав, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, що свідчить про порушення поліцейським вимог частини 4 ст. 256 КУпАП, абзацу 4 п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 р. та п. 11 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376.
За твердженням захисника, не можуть бути належним та допустимим доказом письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.03.2024 року, долучені поліцейським до справи, з огляду на факт не роз'яснення ОСОБА_1 його прав, зокрема й права на професійну правничу допомогу. Відібрання пояснень, здійснено за порушення права на захист ОСОБА_1 . Фактично бланк пояснень ОСОБА_1 був даний поліцейським о 14:46 год., що зафіксовано відеозаписом clip18, тобто у час, коли протокол про адміністративне правопорушення вже був складений та були складені й інші протоколи, а зокрема о 13:30 год. складено протокол серія ААД №569287 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, о 14:25 год. складено протокол серія ААД №569288 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч .1 ст. 130 КУпАП.
Наведене, на думку захисника, свідчить про необґрунтованість обвинувачення та недоведення такого належними та допустимим доказами, а тому ОСОБА_2 слід звільнити від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо нього слід закрити.
Стосовно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №569286 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності захисник наводить наступні доводи.
Згідно протоколу, ОСОБА_1 30.03.2024 року о 12:00 год. у м. Львові, пл. Святого Юра, 8, будучи учасником ДТП, самовільно залишив місце події, не повідомивши органи патрульної поліції, чи порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Обвинувачення, вказане у протоколі є неконкретним та незрозумілим з огляду на наступне.
Поліцейським у протоколі зазначено про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР України. Пункт 2.10 «а» ПДР України встановлює обов'язок водія, причетного до ДТП негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. В той же час вимоги даного пункту не передбачають обов'язку водія повідомляти органи патрульної поліції. Так само, вимоги даного пункту не встановлюють заборони самовільно залишати місце події, не повідомивши органи патрульної поліції. Тобто, обвинувачення є неконкретним та не зрозумілим. Обов'язок повідомляти поліцію, передбачений п. 2.10 «д». Однак, як вбачається зі змісту протоколу, порушення вимог п. 2.10 «д» ОСОБА_1 не вмінено.
За твердженням захисника, у даному випадку відсутній умисел ОСОБА_1 на порушення вимог 2.10 «а» чи іншого підпункту пункту 2.10 ПР України.
Крім того, захисник вказує наступне.
Внаслідок ДТП ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень, зокрема отримав різану рану руки. Саме через це, він пішов до аптеки, щоб придбати необхідні ліки, обробити рану, зробити перев'язку та зупинити кровотечу. Окрім цього, у нього був розряджений телефон і щоб подзвонити до органів поліції, йому необхідно було його зарядити. Після того, які він обробив рану, зарядив телефон, ОСОБА_1 передзвонив до своєї жінки та повідомив, про те, що він потрапив у ДТП. Після цього, ОСОБА_1 пішов до місця ДТП. Тобто, наміру самовільно залишати місце ДТП ОСОБА_1 не мав, а те що він пішов до аптеки було зумовлено необхідністю отримати домедичну допомогу, що узгоджується з вимогами підпунктів «г» та «ґ» п. 2.10 ПДР України.
Крім того, зі змісту протоколу вбачається, що такий було складено о 13:30 год, тобто ще до того, як взагалі ОСОБА_1 повернувся на місце ДТП, що підтверджується відеозаписами. Долученими до матеріалів справи. Відтак, складення даного протоколу мало місце за відсутності ОСОБА_1 , без роз'яснення йому його прав, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, що свідчить про порушення поліцейським вимог частини 4 ст. 256 КУпАП, абзацу 4 п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 р. та п. 11 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376.
Наведене, за твердженням захисника, свідчить про необґрунтованість обвинувачення та недоведення такого належними та допустимим доказами, а тому ОСОБА_2 слід звільнити від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення у його діях, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, щодо нього слід закрити.
Крім того, захисник зазначає, що поліцейськими у якості доказів долучено відеозаписи з нагрудних камер. Пунктом 1 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 визначено, що ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Приписами пунктів 5, 6 розділу ІІ даної Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Також, у пунктах 1, 2 розділу ІІІ даної інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Розділ VII даної Інструкції передбачає обов'язки працівника поліції, пов'язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Пункт 1 даного розділу Інструкції встановлює, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1)самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2)примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3)перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;
4)використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5)копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Пункт 2 розділу VII даної Інструкції визначає, що поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції. З аналізу відеозаписів вбачається, що такі не фіксують наступні періоди часу, а саме з 13:27 год. по 13:53 год та у період з 13:57 год. по 14:14 год. 30.03.2024 року. Відсутність відеозапису у зазначені вище періоди часу свідчить про порушення з боку інспекторів поліції вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, або ж свідчить про те, що у вказані періоди часу поліцейські не виконували службових обов'язків.
Виходячи з наведеного, захист вказує на те, що протоколи про адміністративне правопорушення та долучені до них у якості доказів матеріали, не відповідають критеріям допустимості доказів, оскільки такі складені та отримані за порушення вимог законодавства, а тому не можуть бути допустимим доказами винуватості ОСОБА_1 .
Відтак, захисник просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в його діях, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, с. 124, ст. 122-4 КУпАП, щодо нього закрити.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Адміністративні матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку чим підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєння єдиного унікального номера справи 461/3088/24 (провадження 3/461/1381/24).
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п. 13.1 Правил дорожнього руху України).
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до п.2.10 А Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.9 А Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015р. №1452/735 (надалі - Інструкції), визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є:
-запах алкоголю з порожнини рота;
-порушення координації рухів;
-порушення мови;
-виражене тремтіння пальців рук;
-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
-поведінка, що не відповідає обстановці.
За вимогами пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. п. 6 Розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до положень чч. 2, 3, 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 5, 6 та 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 передбачено, що підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад вказаних вище адміністративних правопорушень, що підтверджується дослідженими в ході судового розгляду:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ААД №569286 від 30.03.2024, серії ААД № 569287 від 30.03.2024, серії ААД № 569288 від 30.03.2024, які містять формулювання суті вчинених правопорушень, а також дані про учасників провадження;
- рапортом інспектора поліції від 30.03.2024 щодо подій які наведені у протоколі за ст. 130 КУпАП, зі змісту якого вбачається, що інспектор поліції вказує на обставини виявлення порушення ПДР наведені у протоколі, зокрема встановлення факту керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а також складання щодо водія протоколів за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, згідно якого ОСОБА_1 з результатами такого згоден, що засвідчив особистим підписом, а проба позитивна - 2,22%;
- показником приладу Drager alcotest 6810 тест до протоколу ААД №569288, згідно якого результат тесту 2,22 %;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.03.2024, згідно яких він, рухаючись вулицею м. Львова, Листопадового Чину, засліпило сонце в очі і у відповідності не впорався з керуванням зіткнувся із деревом. Після чого отримав подряпини лівої руки. Медичної допомоги не потребує. Покинув місце «детепе» оскільки налякався та пішов в аптеку купити заспокійливе. Керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння наміру не мав. Була причина, оскільки в дружини піднявся тиск, де потрібно було вкупити препарат. Свою вину частково визнає та щиросердечно кається. Поліцію не повідомив завчасно оскільки пішов в аптеку по лікарські засоби. Про те, що на місці є поліція дізнався від зятя та повернувся на місце ДТП;
- відеоматеріалами наявними у справі на яких зафіксовано спілкування інспекторів поліції з ОСОБА_1 , а також проходження ним огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Крім того, на відео зафіксовано як ОСОБА_1 не висловлює жодних заперечень щодо обставин наведених у протоколі та не заперечує факту керування автомобілем. При спілкуванні з поліцейськими висловлює наступні фрази «..сам їхав» Більше того, ОСОБА_1 звертається до поліцейських з проханням «вирішити питання», зокрема у відповідь на складання протоколу та фіксацію матеріалів говорить репліку наступного змісту «усе стирається»;
- схемою місця ДТП, яка фіксує розташування транспортного засобу на місці ДТП;
- поясненнями інспектора поліції Ревича М.А. у судовому засіданні, згідно яких під час патрулювання 30.03.2024 надійшло повідомлення про ДТП на пл. Святого Юра. По прибутті на місце, він побачив пошкоджений автомобіль Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 у якому ні у салоні, ні поруч нікого не було. Він з колегою по службі - ОСОБА_3 почали встановлювати осіб причетних до події. Зв'язавшись з представниками, які здійснюють спостереження по камерам управління безпеки містом, вони отримали надали інформацію про те, що водій чоловічої статі залишив автомобіль після ДТП. У подальшому, на місце ДТП прийшов ОСОБА_1 , який повідомив, що саме він був за кермом під час аварії. У ОСОБА_1 були явні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. ОСОБА_1 спочатку заперечив факт вживання алкогольних напоїв, але в ході спілкування з поліцейським у подальшому зазначений факт визнав. Він ( ОСОБА_4 ) складав схему ДТП з якою він ознайомив ОСОБА_1 і останній жодних зауважень щодо її змісту не висловлював;
- поясненнями інспектора поліції Чупика Б.О., згідно яких під час патрулювання 30.03.2024 надійшло повідомлення про ДТП на пл. Святого Юра. По прибутті на місце, він побачив пошкоджений автомобіль Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 у якому ні у салоні, ні поруч нікого не було. Він з колегою по службі - ОСОБА_3 почали встановлювати осіб причетних до події. У подальшому, на місце ДТП прийшов чоловік який попросив надати можливість забрати автомобіль, який належить його тестю. Через деякий час підійшов ОСОБА_1 , який повідомив, що саме він був за кермом під час аварії. У ОСОБА_1 були явні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. ОСОБА_1 повідомив, що їхав з дня народження де вживав алкогольні напої. Він ( ОСОБА_3 ) складав протоколи про адміністративні правопорушення та відбирав пояснення у ОСОБА_1 . Зазначені протоколі він складав після встановлення особи яка причетна до вчинення правопорушення за встановленою процедурою. ОСОБА_1 його права роз'яснювались, але він просив прискорити усі процедури під час складання процесуальних документів. Також, даний свідок зазначив, що ним спочатку було складено акт огляду ОСОБА_1 і лише після цього складалися протоколи. Він не може пояснити чому час наведений ним у протоколах відрізняється із годинами, що відображено на даних відеореєстратора, але він наводив у процесуальних документах актуальний час. Зазначив, що він не має доступу і можливості змінити установчі дані відеореєстратора, зокрема години чи хвилини. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 жодних зауважень щодо змісту документів які він підписав не висловлював;
- поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких він визнав те, що 30.03.2024 близько 12 години 00 хвилин у м. Львові на пл. Святого Юра, 8, він керував автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , у автомобілі з ним не було нікого та саме він був за кермом коли відбулось зіткнення автомобіля з деревом, яке стояло на узбіччі дороги. Крім того, він вказав, що одразу після ДТП він залишив місце пригоди;
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, з досліджених судом доказів та обставин з'ясованих в ході розгляду справи встановлено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч.1 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за допомогою належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які досліджені судом безпосередньо в процесі судового розгляду.
Разом з тим, згідно протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху.
З даною кваліфікацією дій ОСОБА_1 суд не погоджується, адже така не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. До такого висновку суд приходить виходячи з нижченаведеного.
Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п. 13.1 Правил дорожнього руху України).
Разом з тим, у протоколі не зазначено безпечну дистанцію чи безпечний інтервал до чого саме не дотримався ОСОБА_1 , а отже формулювання обвинувачення наведене у протоколі у цій частині у розділі «суть правопорушення» фактично відсутнє.
У цьому контексті суд відзначає, що він не наділений повноваженнями змінювати формулювання обвинувачення чи кваліфікацію дій особи, а лише перевіряє чи знайшло своє підтвердження таке формулювання у процесі судового розгляду.
Таким чином, з огляду на те, що у протоколі не наведено суть правопорушення яке стосується порушення ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР, суд виключає його, як таке, що не знайшло свого підтвердження у процесі судового розгляду.
При цьому суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає об'єктивності при вирішені питання про тягар доказування у такій категорії справ.
Оцінюючи наведені вище пояснення ОСОБА_1 та заперечення його захисника, суд виходить з наступного.
Як наведено вище, факт вчинення правопорушення повинен бути доведений та перевірений за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколів про вилучення речей і документів, а також інших документів.
Отже, суд не встановлює факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 лише на підставі одного доказу, а робить це на підставі сукупності усіх наявних у справі доказів. При цьому суд виходить з того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Пояснення ОСОБА_1 та заперечення його захисника щодо відсутності у діях пояснення ОСОБА_1 складу інкримінованих правопорушень спростовуються наведеними вище доказами. При цьому в ході розгляду справи не встановлено жодних належних підстав ставити наведені докази, у тому числі пояснення свідків, під сумнів. Зокрема, в ході судового розгляду не встановлено жодних даних про те, що згадані вище свідки оговорюють ОСОБА_1 . Більше того, зазначені свідки викликані у судове засідання саме за клопотанням адвоката.
З відеоматеріалів досліджених судом чітко видно, що у ході спілкування з поліцейськими сам ОСОБА_1 не заперечує фактів наведених поліцейськими у протоколах про адміністративні правопорушення, зокрема вчинення ним ДТП та перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, суд зауважує, що пояснення ОСОБА_1 в процесі усього провадження у справі були непослідовними та суперечать дослідженим в судовому засіданні вищенаведеним доказам, які були перевірені судом безпосередньо, є належними та допустимими.
Оцінюючи доводи сторони захисту, суд також виходить з наступного.
Під час судового розгляду судом були створені необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що зокрема доводиться тим, що суддя безпосередньо дослідив усі наявні у справі докази, не обмежував учасників процесу у можливості реалізувати свої процесуальні права, надав можливість висловитись у засіданні усім учасникам, які з'явились на виклик суду та неодноразово відкладав розгляд справи через неявку у судове засідання свідків викликаних за клопотанням адвоката, які зрештою прибули до суду та надали пояснення по суті справи у присутності ОСОБА_1 та його захисника. Отже, суд сприяв сторонам провадження у можливості реалізувати свої процесуальні права.
Як наведено вище, відповідно до статті 266 КУпАП, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Відповідно до положень ч.3 та ч.6 ст.266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що таке направлення надається лише у випадку відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.
У даному випадку ОСОБА_1 добровільно погодився на проходження огляду на місці зупинки та не заперечував результатів огляду. ОСОБА_1 не заперечував факт керування автомобілем.
Також, на відео наданих суду зафіксовано, що ОСОБА_1 добровільно погодився на проходження огляду. Жодних даних про те, що на ОСОБА_1 тиснули в ході судового розгляду не встановлено. Більше того, сам ОСОБА_1 у судовому засіданні на такі факти не вказував і зазначив, що на нього ні поліцейські, ні будь-які особи, жодного тиску не чинили.
Суд відзначає, що доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не роз'яснювалось його прав є надуманими, адже такі спростовуються як поясненнями інспекторів, так і самими матеріалами справи, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення, у яких ОСОБА_1 засвідчив особистим підписом роз'яснення йому положень ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Більше того, у зазначеному вище акті огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 вказав, що з результатами огляду згоден та засвідчив це своїм власноручним підписом.
Таким чином, зазначені доводи сторони захисту є необґрунтовані, а тому відхиляються судом.
Стосовно тверджень захисника про те, що поліцейські не дотримались вимог закону щодо фіксування події відеореєстратором, суд виходить з наступного.
Аргументи сторони захисту на підтвердження підстав для закриття провадження про те, що відео з місця події, відображається фрагментами та являється не безперервним, відхиляються судом, з огляду на наступне.
Як зазначено вище, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Пунктами 4, 5 Розділу ІІ Інструкції № 1026 установлено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Хоч наявні у матеріалах справи відеозаписи є фрагментарними, водночас на таких зафіксовано в належному та достатньому обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та вони дають можливість для належної перевірки наявності у діях особи складу інкримінованих адміністративних правопорушень.
Вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення та схеми ДТП. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Окрім того, дані відеозаписів, надані працівниками поліції, узгоджуються з іншими дослідженими доказами. На відеозапису зафіксовано процедуру спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, огляд документів, огляд на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколів про адміністративне правопорушення тощо. Той факт, що відеозаписи складаються з кількох частин (фрагментів), сам по собі не може свідчити про фальсифікацію вказаних доказів або їх недопустимість. Жодних доказів у підтвердження того, що співробітники поліції сфальсифікували відеозаписи або зміст цих відеозаписів не відповідає фактичним обставинам події у матеріалах справи немає і таких не надано суду.
Крім того, з самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується і той факт, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаних відеозаписах мали місце та стосуються саме цієї справи, відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону у матеріалах справи немає.
Варто відзначити також, що ні діючим законодавством, ні вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов'язків поліцейським. У даному випадку до матеріалів адміністративного провадження приєднано відеозапис, який стосується безпосередньо проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а також його спілкування щодо обставин ДТП та оформлення процесуальних документів. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення.
Слід також відзначити, що порушення процедури провадження у справі на які вказує сторона захисту щодо того, що не усі процесуальні дії зафіксовано на відео, а отже вони відбувались та допущені саме у тій послідовності та у тому обсязі на які вказує адвокат, також не знайшли свого підтвердження в процесі судового розгляду.
Суд також не може залишити поза увагою і те, що сторона захисту ґрунтує свої заперечення, серед іншого, на тому, що відомості з відеореєстраторів (години і хвилини) не відповідають даним наведеним у письмових документах, зокрема протоколах. Тобто стверджуючи про те, що дані з відеореєстраторів поліцейських є недопустимими доказами, внаслідок порушення процедури відеозапису (безперервності), ключовим доводом які ставлять під сумнів допустимість інших письмових доказів, сторона захисту фактично наводить саме ці дані, тобто захисту ґрунтує свою позицію на доказах, які, за твердженням адвоката, є недопустимими.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, повинен бути складений не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У даному випадку підставою складання протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було виявлення ними ознак правопорушень, а також виявлення особи, яка вчинила правопорушення, адже очевидним є те, що не встановивши дані відповідної особи належним чином, оформити протокол є неможливо.
Протоколи які надійшли на розгляд до суду за своїм змістом відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та складені в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Наведені вимоги закону виконано поліцейськими у повному обсязі належним чином, а отже безпідставним є посилання захисника на ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Згідно п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці і пройшов такий за встановленою процедурою.
Ухвалюючи рішення у справі, суд враховує необхідність дотримання принципу презумпції невинуватості, зокрема те, що ОСОБА_1 не повинен доводить свою невинуватість та може не давати свідчення на будь-якій стадії провадження. Натомість наведені вище обставини вказують саме на непослідовність позиції ОСОБА_1 , що є однією з обставин, окрім зазначених вище доказів, які свідчать про те, що його пояснення та доводи наведені у клопотанні захисника не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо доводів сторони захисту про на невідповідність фіксації температурного показника, оскільки згідно даних сайту SINOPTIK в час проведення огляду температура повітря була +23 градуса за Цельсієм, тобто сумнів у справності приладу «Драгер», який було використано при проведенні огляду ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
На наявних у справі відеоматеріалах чітко зафіксовано дотримання поліцейськими встановленої процедури огляду за допомогою приладу «Драгер». Жодних об'єктивних даних ставити під сумнів законність цих дій поліцейських в ході розгляду справи не встановлено.
Посилання на сайт сайту SINOPTIK суд вважає необґрунтованим, адже сама роздруківка з цього сайту відображає показники кожні три години і не містить посилання саме на 12 годину 00 хвилин. Більше того, дана роздруківка стосується усього міста Львова. Натомість, загальновідомим є те, що температура повітря характеризує тепловий стан атмосфери і вимірюється в градусах Цельсія (°С). Температура повітря залежить від кута падіння сонячних променів. На температуру впливають прозорість атмосфери, хмарність, напрямок та швидкість вітру, опади тощо. Отже, даних про те, що показники приладу «Драгер» є необ'єктивними і не відповідають тим, які мали місце близько 12 години 00 хвилин у м. Львові на пл. Святого Юра, 8, стороною захисту не наведено.
Результати проведеного огляду за допомогою приладу «Drager» Alcotest ОСОБА_1 власноручно добровільно підписав.
З наведених вище відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 погодився на вимогу співробітників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та у встановленому законом порядку проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Долучений до матеріалів провадження відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, а тому доводи сторони захисту у цій частині є безпідставними.
Чинним законодавством передбачено, що поліцейський забезпечує доставку осіб, які висловили свою незгоду з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, до найближчого закладу охорони здоров'я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння проведеного поліцейськими на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», то у поліцейських не було підстав пропонувати йому пройти огляд у медичному закладі охорони здоров'я та забезпечувати проведення такого огляду.
Доводи сторони захисту про те, що у протоколі за ст. 124 КУпАП наведено, що ОСОБА_1 не впорався з керуванням на повороті, однак згідно схеми місця ДТП, ділянка перед місцем ДТП за напрямком руху автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 є прямою і жодного повороту не зафіксовано, за переконанням суду, є надуманими, адже з досліджених судом схеми ДТП та відеоматеріалів, а також пояснень свідків встановлено, що дорога по якій рухався ОСОБА_1 не є абсолютно прямою. Термін поворот використовують, зокрема, для означення місця, де дорога, вулиця тощо повертає, відхиляється вбік. Натомість, таке визначення жодним чином не вказує, що така ділянка дороги має чітко візуально прослідковуватись, адже поворот може бути різним по довжині, напрямку руху та градусу відхилення. Водночас, у даному випадку назва ділянки (відрізку) дороги як «поворот» жодним чином не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_1 , адже ключовим фактором у даному випадку є те, що рух відбувався саме по дорозі.
Щодо незрозумілості для захисту суті обвинувачення у порушенні п. 12.1 ПДР України, оскільки такі дії, як «не був уважний» не регулюються положеннями даного пункту ПДР України, а також покликання на те, що не зрозуміло термін «не обрав безпечної швидкості руху», оскільки поліцейський не вказав з якою саме швидкістю рухався автомобілем ОСОБА_1 , суд вважає зазначити наступне.
Той факт, що саме ОСОБА_1 вчинив наведене у протоколі за ст. 124 КУпАП ДТП достовірно встановлено у ході розгляду справи і не заперечується самим ОСОБА_1 . Жодних факторів які свідчать про те, що ДТП настало не у зв'язку із неуважністю ОСОБА_1 (наприклад пошкодження ділянки дороги, поломка автомобіля тощо) в ході розгляду справи не встановлено. У свою чергу, для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП не потрібно обов'язково встановлювати швидкість руху автомобіля, адже у даному випадку встановлено, що така швидкість руху не дозволила ОСОБА_1 уникнути ДТП, тобто враховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У суду не викликає сумнівів те, що ДТП є прямим наслідком дій водія автомобіля - ОСОБА_1 .
Відтак, суд відхиляє зазначені доводи адвоката.
Щодо аргументів захисника про недоведення правопорушення зазначеного у протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №569286, суд відзначає наступне.
В ході розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 після ДТП залишив автомобіль і покинув місце події у невідомому напрямку. Даних про те, що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою або ж відвідував аптеки після ДТП в ході розгляду справи не встановлено і доказів з цього приводу ні ОСОБА_1 , ні його захисником, суду не надано. Більше того, з досліджених судом матеріалів справи, пояснень свідків та відеозаписів встановлено, що на місці ДТП разом з поліцейськими перебувала і карета «швидкої допомоги». Водночас, ОСОБА_1 про необхідність надання йому медичної допомоги поліцейським нічого не повідомляв, а у письмових поясненнях зазначив, що такої допомоги не потребує, а до аптеки ходив за заспокійливими препаратами.
Отже, суд розцінює наведені доводи та пояснення як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності, а тому їх відхиляє.
Стосовно необґрунтованості та безпідставності доводів сторони захисту про необхідність повернення протоколів про адміністративне правопорушення для належного оформлення суд висловився безпосередньо у судовому засіданні у присутності ОСОБА_1 та його захисника під час проголошення рішення за результатами розгляду відповідного клопотання. Натомість, з метою належного розуміння обставин справи та процедури судового розгляду, вважаю за необхідне звернути увагу учасників провадження на наступне.
Суд приймає до уваги те, що у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. Більше того, суд цілком погоджується з тим, що у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Отже, зважаючи на суть правопорушень, їх характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
Разом з тим, протоколи які надійшли на розгляд до суду оцінюються судом виключно з усіма іншими доказами у справі у їх сукупності. Так, стороною захисту не наведено суду жодного належного доводу чи обставини які унеможливлюють проведення розгляду справи чи перешкоджають проведенню судового розгляду, у тому числі з можливістю оцінки протоколів на предмет допустимості. Зокрема, протоколи містять належні дані та реквізити визначені у ст. 256 КУпАП. Більше того, суд виходить з того, що жоден доказ чи протокол не має наперед встановленої сили.
Також, неможливо не відзначити, що наводячи відповідну практику ЄСПЛ, Конституційного Суду України та Верховного Суду, сторона захисту фактично акцентує увагу на неконкретності обвинувачення. Натомість, у даній справі суд розглядає питання доведення винуватості ОСОБА_1 виключно в межах наведених у відповідних протоколах формулюваннях суті правопорушення і не має наміру виходити за ці межі або ж відшуковувати докази винуватості особи чи змінювати кваліфікацію її дій. Так, формулювання правопорушень викладено у достатньо зрозумілій формі та наведено дані про положення нормативних актів порушення вимог яких інкриміновано ОСОБА_1 . Крім того, в ході розгляду справи не встановлено об'єктивних даних стосовно того, що ОСОБА_1 не розуміє те, у чому він обвинувачується.
Наводячи відповідну судову практику у поданих суду запереченнях, сторона захисту по суті ґрунтує свої доводи на певних цитатах з судових рішень. Разом з тим, частина цих цитат містить пряму вказівку на нормативні акти, на кшталт Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чи ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», що очевидно можна навести окремо. Водночас, наводячи практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який, серед іншого, застосовує у своїй діяльності положення кримінального процесуального законодавства, сторона захисту також залишає поза увагою і те, що у Кодексі України про адміністративні правопорушення визначено як процедуру адміністративного провадження і розгляду справи, так і процедури збирання і оцінки доказів. Іншими словами, немає необхідності застосовувати у даному випадку аналогію закону чи аналогію права, адже відповідні правовідносини визначаються і регулюються конкретними нормами процесуального закону.
Отже, оцінюючи зміст та характер пояснень ОСОБА_1 зафіксовані на місці події і у судовому засіданні та доводи сторони захисту наведені у клопотанні, суд розцінює їх як такі, що наведені з метою уникнення відповідальності за вчинені правопорушення.
Суд виходить з того, що порушення порядку отримання доказів призводить до їх недопустимості. Водночас, не будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Суд повинен надати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення процесуального закону істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Таким чином, сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.
Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані внаслідок такого порушення.
Для вирішення питання чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
У даній справі не встановлено фактів, які можуть бути визнані істотним порушенням прав людини та свідчать про очевидну недопустимість доказів прийнятих судом до уваги на підтвердження винуватості особи у вчиненні відповідного правопорушення.
Під час оцінки доказів з точки зору їх допустимості в межах судового розгляду, суд здійснив перевірку їх відповідності вимогам процесуального закону і надаючи їм всебічну оцінку у сукупності з конкретними обставинами справи, приходить до висновку, що такі є допустимими.
Крім того, оцінюючи доводи сторони захисту та дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд враховує неодноразово висловлені у відповідних рішеннях позиції Європейського суду з прав людини про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.
Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного рішення та належної перевірки доводів учасників процесу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку суть правопорушення наведена у протоколах представниками поліції) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку - версії працівників поліції. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені у судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованими правопорушеннями, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак вважає доведеним факт вчинення особою інкримінованих адміністративних правопорушень.
Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності, належності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена належним чином.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з врахуванням положень визначених ст. 36 КУпАП, необхідним та достатнім у даному випадку є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у встановленому розмірі.
Керуючись ст.ст. 36, 122-4, 124, 130, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Об'єднати в одне провадження справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Присвоїти об'єднаній справі № 461/3088/24 (провадження 3/461/1381/24).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький