Справа № 320/7599/24 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
12 червня 2024 року м. Київ
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
за участі секретаря судового засідання Дудин А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 № 640/397/20;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 № 640/397/20, за період з 18.06.2021 по 06.11.2023 у сумі 6 495 662,48 грн. (шість мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч шістсот шістдесят два грн. сорок вісім коп.);
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 № 640/397/20 за період з 18.06.2021 по день постановлення рішення у справі або день поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 640/397/20 адміністративний позов до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу і рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року змінено та викладено абзаци 4, 6, 7 резолютивної частини в наступній редакції:
«Поновити позивача з 26 грудня 2019 року в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Генеральної прокуратури України.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2019 року по 17 червня 2021 року в сумі 563474 грн. (п'ятсот шістдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири гривні) 24 коп. без врахування обов'язкових відрахувань.»
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року залишено без змін.
Таким чином 08.12.2021 набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 640/397/20. У позовній заяві позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 640/397/20 не виконано в частині поновлення його на роботі.
Вважаючи таку бездіяльність і дії відповідача протиправними, а також вважаючи, що за таких обставин є затримка виконання рішення суду про поновлення на посаді, що дає право на отримання середнього заробітку за час такої затримки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України в межах справи, за результатами розгляду якої позивача було поновлено на посаді.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч.6 ст.383 КАС України).
Як встановлено судом вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 640/397/20, враховуючи внесені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду зміни, зокрема поновлено позивача з 26 грудня 2019 року в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та в умовах збройного конфлікту Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Генеральної прокуратури України
Слід зазначити, що позивачем у позовній заяві заявлено три позовні вимоги серед яких (п.1 прохальної частини позову) щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 № 640/397/20.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що задля вирішення даного питання статтею 383 КАС України передбачений окремий порядок.
Разом з тим відмовляючи у відкритті провадження судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано оцінку іншим двом позовним вимогам, а саме щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 № 640/397/20.
Приписами ст. 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 241 КАС України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Розділ IV КАС України встановлює процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Вказаним розділом встановлено перелік процесуальних дій, на вчинення яких уповноважений суд після розгляду справи по суті.
Таким чином, після завершення розгляду справи по суті та прийняття рішення суду, суд має лише повноваження, визначені КАС України щодо контролю за виконанням раніше прийнятого рішення, зокрема, в порядку ст.382 та 383 КАС України («Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах», «Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду»).
Таким чином, КЗпП України не визначає правила здійснення адміністративного судочинства та не може встановлювати для адміністративного суду процесуальні правила щодо прийняття тих, чи інших судових рішень після прийняття рішення суду по суті позовних вимог, оскільки саме КАС України визначає повноваження адміністративних судів.
У свою чергу, КЗпП України, як матеріальний закон, може застосовуватись під час розгляду по суті позовних вимог у випадках, коли спеціальне законодавство не врегульовує відносини у публічній службі.
Фактично позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення коштів, у зв'язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, тобто між позивачем та відповідачами виник новий спір, як наслідок невиконання роботодавцями судового рішення у справі № 640/397/20 про поновлення позивача на посаді, що виключає можливість його розгляду в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку передбачені різні порядки вирішення вимог позивача, зокрема всіх окрім першого пункту прохальної частини вимоги підлягають вирішенню в порядку розгляду адміністративного позову, а пункт перший вимог в порядку передбаченому 383 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 320, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 12.06.2024.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю.Коротких