Справа № 320/20199/23 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю.,
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
12 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000020/2 від 06.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів ним було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року адміністративний позов задоволено. Також, судовим рішенням стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, а відповідачем, у свою чергу, не доведено, що такі документи не є достатніми для перевірки митної вартості товару.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, зокрема, що вони не містили об'єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Апелянт зазначає, що додатково надані позивачем документи не усунули таких розбіжностей, що стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Також відповідач стверджує, що причини, які не дозволяли застосувати інші методи визначення митної вартості товару, ніж резервний, відображені у рішенні про коригування митної вартості товару.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан (далі - продавець) та ТОВ «Текссол-С» укладений контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва.
24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000, 00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом.
11.06.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.
29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту про продовження строку дії контракту до 31.12.2019, а 27.12.2019 сторони договору уклали додаткову угоду №1012/12/12 до контракту про продовження цього строку до 31.12.2021.
17.05.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/13N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки, якщо інше не передбачено контрактом. Загальна вартість контракту складається із вартостей кожної окремої додаткової угоди до нього. Таким чином, загальна вартість придбаного позивачем товару за кожною окремою додатковою угодою збільшує відповідно загальну вартість контракту.
Відповідно до цієї додаткової угоди продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту.
02.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/15 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2023.
23.11.2022 продавець та позивач уклали додаткову угоду №556 до контракту (далі додаткова угода), відповідно до п. 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистану (далі товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 12 866 кг, 50 852 погонні метри, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; тканина відбілена полікотон (52% поліестер та 48% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 648 кг, 2 562 погонні метри, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000).
Вантажовідправником товару є Hudabia Textile. Вантажоодержувачем товару є позивач або інші організації за домовленістю сторін.
Загальна вартість товару за інвойсом №HT/2666/2022, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 41 217, 70 доларів США.
Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев'яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.
30.12.2022 позивач перерахував 41 217, 70 доларів США на користь продавця за контрактом та інвойсом №HT/2666/2022 від 24.11.2022, що підтверджується платіжним дорученням №JBKLMCUO6W1FFG від 30.12.2022 у форматі SWIFT-повідомлення.
16.01.2023 Київська митниця провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380670383U8, яким підтвердила опис та маркування товару, що ввозився позивачем на митну територію України автомобільним транспортом (д.н.з. НОМЕР_1 /НОМЕР_1).
17.01.2023 позивачем до Київської митниці подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380600511U0, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 41 217, 70 доларів США. Поставка товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна, а його митна вартість була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: пакувальний лист продавця на товар б/н від 24.11.2022; рахунок-фактура (інвойс) №HT/2666/2022 від 24.11.2022; коносамент №KHI13984 від 30.11.2022; автотранспортна накладна №2301011 від 12.01.2023; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3103-0094 від 07.10.2022; акт Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380670383U8 від 16.01.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару, №JBKLMCUO6W1FFG від 30.12.2022; прайс-лист продавця б/н від 24.11.2022; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/86 від 25.02.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/29 від 12.01.2022; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/51 від 26.01.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/12 від 27.12.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/13N від 17.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/14 від 23.09.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №556 від 23.11.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1012/12 від 12.10.2012; технічні умови продавця б/н від 24.11.2022; копія митної декларації країни відправлення №HMB-EXP-035532-24112022 від 24.11.2022.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380600511U0 від 17.01.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що надані відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують урахування всіх складових митної вартості товарів та достовірність числового значення доданої складової митної вартості. Декларантом також не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилаючись на положення ст. 53 Митного кодексу України митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - iншi платiжнi та/або бухгалтерськi документи, що пiдтверджують вартiсть товару та мiстять реквiзити, необхiднi для iдентифiкацiї ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи (з відмітками перевізника та відмітками митниць); якщо здiйснювалося страхування - страховi документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням ст. 254 Митного кодексу України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
06.02.2023 позивач у відповідь на вказаний запит відповідача надав останньому експертний висновок №113/30 від 17.01.2023, виданий Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», а також свою заяву №0602-1 від 06.02.2023, у якій повідомив про відсутність інших додаткових документів та звернувся до відповідача з проханням завершити митне оформлення спірного товару.
06.02.2023 Київською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000020/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380600511U0 від 17.01.2023 скоригував із 39 241, 30 долару США до рівня 75 403, 35 доларів США; товару №2 - з 1 976, 40 доларів США до рівня 3 798, 93 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100380/2023/600511 (23UA100380600511U0) від 17.01.2023 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та те, що документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. В інвойсі №HT/2666/2022 від 24.11.2022 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Крім того, за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду №23UA100380670383U8 від 16.01.2023) не підтверджено, що товар є стоковим та не встановлено його сортність (відсутні дані на маркуванні). У пункті 4 контракту передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів із дати оформлення коносамента; відповідно до пункту 4 додаткової угоди оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар. В інвойсі №HT/2666/2022 від 24.11.2022 умови та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні. За умовами терміну CРТ на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту, але в додатковій угоді зазначено, що вартість товару включає вартість товару, пакування, маркування, доставку. У пункті 3.1 додаткової угоди зазначено інвойс №HT/2666/2022 від 24.11.2022, однак дана додаткова угода була раніше підписана (23.11.2022), ніж виданий інвойс №HT/2666/2022 (24.11.2022), що є розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів. Експертні висновки ДЗІ №113/29 від 12.01.2022, №113/51 від 26.01.2022 та №113/86 від 25.02.2021 дійсні відповідно до 31.03.2022, 30.04.2022 та 31.05.2021, а також подані на поставки товару, які надходили в 2021 та 2022 роках. Експертний висновок №113/20 від 17.01.2023, наданий декларантом 18.01.2023, прийнятий до уваги, але не стосується даної поставки, оскільки не має посилань на комерційний інвойс, який супроводжує даний товар. Коносамент №KHI13984 від 30.11.2022 не має відміток перевізника та відміток митниць, через які постачався товар. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки в митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, ураховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до п. 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Тому відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами ч.ч. 2, 2 ст. 53, ст. 54 Митного кодексу України, декларанту шляхом надсилання електронного повідомлення повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та усунення виявлених розбіжностей. Декларантом додатково надано висновок ДЗІ щодо проведення цінової експертизи №113/30 від 17.01.2023, наданий декларантом 06.02.2023, який зроблено в нехарактерних для таких товарів одиницях виміру, а саме долар США за 1 кг. Відповідно до інформації з мережі Інтернет (веб-сайт www.alibaba.com) ціна за товар «тканини…» в переважній більшості визначена за метр. Ураховуючи зазначене, даний висновок не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наводяться, тому носить виключно інформаційний характер. Декларацію країни відправлення №KPPE-SB956971 від 02.12.2022 надано без забезпечення її перекладу згідно ст. 254 Митного кодексу України. Декларант листом №0602-1 від 06.02.2023, надісланим шляхом електронного повідомлення, попросив завершити митне оформлення без врахування термінів, передбачених ст. 53 Митного кодексу України, тобто декларант відмовився від подання всіх необхідних додаткових документів. У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями ч. 6 ст. 54 та ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, підтвердити неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами ст.ст. 62, 63 Митного кодексу України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар №1 - митна декларація №23UA500020001407U3 від 31.01.2023 (вартість товару згідно з джерелом інформації - 5,86 доларів США за 1 кг); товар №2 - митна декларація №23UA500020001407U3 від 31.01.2023 (вартість товару згідно з джерелом інформації - 5,86 доларів США за 1 кг). Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000109 від 06.02.2023.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 Митного кодексу України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380601556U7 від 06.02.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 2 77 808, 58 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та прийняв оскаржувані рішення, з чим погоджується і колегія з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Разом з тим документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 та 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у редакції, чинній на час подання митної декларації, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Надаючи оцінку висновкам відповідача про неможливість підтвердження митної вартості товару та застосування другорядного методу визначення ціни товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.1 додаткової угоди продавець зобов'язався відвантажити товар позивачу морським контейнером на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000).
Згідно п. 3.2 додаткової угоди ціна товару з урахуванням умов його ставки (CPT м. Київ, Україна) включає в себе вартість товару, його пакування, маркування та доставку.
Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2000 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
Продавець також зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
В обов'язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
При цьому, умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) не передбачають зобов'язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.
Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) саме на продавця, а не на позивача покладались обов'язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна та митного очищення товару позивача.
За приписами п.п. 5 та 7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.
Так, законодавець у ч. 10 ст. 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
При цьому, в продавця за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) немає зобов'язань щодо страхування товару. Позивач також на добровільних засадах не страхував товар.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів протилежного.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що позивач не надав до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, так як матеріалами справи підтверджується, що останній надав митному органу копії коносамента №KHI13984 від 30.11.2022 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №2301011 від 12.01.2023.
При цьому, в спірному випадку надання транспортних (перевізних) документів не впливає на рівень митної вартості товару, так як такий товар постачався на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000), а тому витрати на його транспортування вже були включені до ціни товару.
Суд також правомірно відхилив довід апелянта про те, що наданий до митного оформлення коносамент №KHI13984 від 30.11.2022 не містить відмітки перевізника, адже з матеріалів справи вбачається, що такий документ містить відповідні відмітки перевізника.
Щодо твердження апелянта про відсутність у коносаменті №KHI13984 від 30.11.2022 відмітки прикордонної митниці колегія суддів зазначає наступне.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом: а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; д) найменування товарів; е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відповідно до п. 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Так, в матеріалах справи наявні інвойс продавця №HT/2666/2022 від 24.11.2022 та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №2301011 від 12.01.2023, які містять відмітки Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Отже, необґрунтованим є наполягання апелянта про надання позивачем коносамента №KHI13984 від 30.11.2022 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а сам спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
При цьому, в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000), тобто обов'язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов'язані з цим витрати.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на транзитне транспортування товару автомобілем, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем.
Також, необґрунтованим є твердження апелянта, що з наданих документів, а саме контракту та додаткових угод до нього, додаткової угоди та інвойса №HT/2666/2022 від 24.11.2022 неможливо встановити умови та терміни його оплати, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.
Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено контрактом.
Таким чином, п. 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту були змінені умови оплати, визначені п. 3 контракту.
При цьому, відповідно до додаткової угоди №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту, що безпідставно залишилося поза увагою відповідача.
Водночас, додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід'ємною частиною контракту. При цьому, оскільки контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, п. 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.
Суд зазначає, що твердження апелянта щодо неможливого встановлення умов та терміну оплати інвойса №HT/2666/2022 від 24.11.2022 не відповідають матеріалам справи.
При цьому, позивач разом із митною декларацією IM40ДЕ №23UA100380600511U0 від 17.01.2023 надав відповідачу платіжне доручення №JBKLMCUO6W1FFG від 30.12.2022 у форматі SWIFT-повідомлення, яке містить посилання на контракт та інвойс №HT/2666/2022 від 24.11.2022, відповідно до якого позивач перерахував на користь продавця 100% вартості спірного товару в розмірі 41 217, 70 доларів США та яке безпідставно було залишено поза увагою відповідача.
Суд звертає увагу, що позивач у листі №1804/23-01 від 18.04.2023 повідомив відповідачу, що інвойс №DE/5840/22 від 14.12.2022 був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання такого листа.
Крім того, сторони в додатковій угоді чітко визначилися, що товар є стоковим. Аналогічні дані містять і сам інвойс №HT/2666/2022 від 24.11.2022, виставлений продавцем, пакувальний лист продавця б/н від 24.11.2022, технічні умови продавця б/н від 24.11.202 та копія митної декларації країни відправлення №HMB-EXP-035532-24112022 від 24.11.2022, що було неправильно встановлено відповідачем під час митного оформлення спірного товару.
Колегія суддів зауважує, що згідно п. 8.3 акту Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380670383U8 від 16.01.2023, який є в матеріалах справи, під час проведення митного огляду товару Київська митниця встановила відповідність опису спірного товару, в тому числі його приналежності до стокового.
Так, згідно п. 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.
Отже, враховуючи, що актом митного огляду відповідача №23UA100380670383U8 від 16.01.2023 не встановлено невідповідності фактичних характеристик та кількості товару, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Київська митниця під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що, своєю чергою, позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 МК України, договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку спірного товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), виписку з бухгалтерської документації, й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що позивач надав до митного оформлення спірного товару прайс-лист продавця товару б/н від 24.11.2022.
При цьому, відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Отже, надання позивачем до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення №HMB-EXP-035532-24112022 від 24.11.2022 є правомірним, адже така складена англійською мовою, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.
Суд також вважає безпідставним неврахування відповідачем додатково наданого позивачем у відповідь на запит відповідача про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості спірного товару експертного висновку №113/30 від 17.01.2023, виданого Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», через зазначення в ньому експертом вартості товару (тканин) у нехарактерних одиницях (доларах США за 1 кг), адже сам відповідач в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів визначив (скоригував) митну вартість спірного товару позивача саме в доларах США за 1 кг, що спростовує вказаний довід митного органу.
При цьому, ненадання позивачем інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що стосується спірного товару, пояснюється тим, що товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущеним у вільний обіг, а тому не був взятий на бухгалтерський облік позивача.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Щодо застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 та від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а.
Так, Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000020/2 від 06.02.2023 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000020/2 від 06.02.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк