06 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5051/23
Головуючий суддя І інстанції - Новікова І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року в адміністративній справі №280/5051/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.03.2023 №4499/13-01-07-07.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 17.03.2023 №4499/13-01-07-07.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства, оскільки представлені ТОВ "ЗДАРЗ "МІГРЕМОНТ" податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 06.02.2023 по 17.02.2023 співробітниками ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт перевірки від 17.02.2023 №3091/13-01-07-07/07917635 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки від 17.02.2023 №3091/13-01-07-07/07917635 перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21) декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року в сумі 13070 грн.
Позивач, не погодившись з висновками Акту перевірки подав письмові заперечення щодо наведених вище висновків.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 14.03.2023 №7689/6/13-01-07-07-12 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки Акту перевірки - без змін.
17.03.2023 контролюючим органом, на підставі висновків Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення - рішення №4499/13-01-07-07, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 13070,00 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 01.06.2023 №13777/6/99-00-06-01-01-06 залишено без змін спірне податкове повідомлення - рішення, а скаргу платника податків залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, що свідчить про необхідність його скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.
В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ «Неолів» та ТОВ «ТД «Підшипникцентр».
24.06.2022 між ТОВ «Неолів» - Постачальник та ДП «Запорізький державний авіаційний завод «МіГремонт» - Покупець укладено Договір закупівлі, відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (код ДК 021:2015 - 24911200-5) на умовах, в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму (а.с.62-66).
Відповідно до специфікації №2 від 24.06.2022 ТОВ «Неолів» взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача товар - Теплоносій ФХЖ РМ11-12Н (а.с.67).
На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надана специфікацію, рахунок на оплату, платіжні інструкції, видаткову накладну, експрес-накладну ТОВ «Нова пошта», витяг із Журналу реєстрації відомостей про надходження вантажів, податкову накладну (а.с.67-76).
Крім того, судом встановлено, що 01.03.2022 між ТОВ «ТД «Підшипникцентр» - Постачальник та ДП «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МіГремонт» - Покупець укладено Договір закупівлі, відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (код ДК 021:2015 - 44440000-6 - Вальниці) на умовах, в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму (а.с.77).
Відповідно до Специфікації №30 від 01.03.2022 ТОВ «ТД «Підшипникцентр» взяло на себе зобов'язання поставити позивачу заклепки різного маркування (а.с.81). Згідно Специфікації №31 від 01.03.2022 ТОВ «ТД «Підшипникцентр» взяло на себе зобов'язання поставити позивачу підшипник (а.с.82).
На підтвердження виконання умов Договору до матеріалів адміністративної справи надано специфікації, рахунки на оплату, платіжні інструкції, видаткові накладні, подорожній лист, журнал реєстрації відомостей про надходження вантажів, податкові накладні (а.с.81-99).
Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.
Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого, в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними
Колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, оскільки платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або інші суб'єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.04.2024 року по справі № 826/14313/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також, слід зауважити, що контрагентів позивача віднесено до ризикових платників податків через ведення ними господарських операції з іншими контрагентами, а не з ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ».
Жодних зауважень та доказів щодо наявності прямих ризикових операцій між ДП «ЗАРЗ «МІГРЕМОНТ» та ТОВ «ТД «Підшипникцентр» та ТОВ «Неолів», матеріали адміністративної справи не містять.
Отже, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.03.2023 №4499/13-01-07-07, що свідчить про його протиправність та необхідність скасування, та як наслідок, необхідність задоволення позовних вимог.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року в адміністративній справі №280/5051/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова