05 червня 2024 року м. Дніпросправа № 212/10883/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Щербака А.А., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2024 р. (суддя Власенко М.Д.) в адміністративній справі №212/10883/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Канюка Олексія Олександровича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії інспектора роти № 1 батальйону № 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Канюки О.О. щодо складання постанови серії ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21 вересня 2023 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. за ч.3 ст.122 КУпАП, визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21 вересня 2023 р.
В обґрунтування позову зазначалось про відсутність обставини події адміністративного проступку та, як наслідок, підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2024 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, про неврахування судом першої інстанції доводів позивача, розгляд судом справи без отримання від позивача відповіді на відзив. Скаржник наполягає на тому, що не допускав порушень ПДР, оскільки поліцейські почали його зупиняти ще до скоєння правопорушення на смузі для громадського транспортного засобу, а позивач, як водій, зобов'язаний виконувати вимоги поліцейських. Скаржник також вказує на те, що суд першої інстанції своїм рішенням змінив суду штрафу, визначивши її у 850 грн., замість 680 грн., який накладений спірною постановою.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що інспектором полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Канюка Олексієм Олександровичем 21 вересня 2023 року винесено постанову серії ЕАТ № 7783737 по накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зі змісту якої вбачається, що 21 вересня 2023 року о 16.26 годині у місті Кривий Ріг по вулиці Едуарда Фукса, 8 водій керуючи транспортним засобом “BMW X6” д.н.з. НОМЕР_1 здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п.17.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. (а.с.11).
Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки "жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у позові, позивачем не надано, при цьому відповідачем доведено порушення позивачем п.17.1 ПДР України.".
Колегія суддів зазначає наступне.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р., відповідно до якого на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідачем до суду першої інстанції на підтвердження обставини порушення позивачем ПДР надано відеозапис з бодікамери, яка використовується поліцейськими у відповідності до статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно якої поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати, у тому числі, на однострої.
Колегія суддів дослідила цей відеозапис від 21.09.2023, на якому зафіксовано автомобіль BMW X6 д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався без дотримання рядності, хаотично маневрував між автомобілями на швидкості, яка перевищувала швидкість потоку. Після зупинки цього автомобіля патрульними поліцейськими водій, яким був позивач, пояснив, що здійснив заїзд на смугу громадського транспорту з метою повороту направо для в'їзду у двір. У позовній заяві позивачем також вказувалось на те, що заїхати у двір він не зміг через зупинку його поліцейськими.
Колегія суддів критично ставиться до наведених доводів позивача, оскільки відеозапис не містить фіксації на підтвердження наміру позивача здійснити поворот направо, дотримуючись ПДР. При цьому, обставина перетину (заїзду та виїзду) смуги громадського транспорту позивачем підтверджена. Патрульними поліцейськими, у свою чергу, дотримана процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірною і скасуванню не підлягає.
Пунктом першим частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Формулюючи резолютивну частину оскарженого рішення у відповідності до наведеної процесуальної норми, суд першої інстанції допустив помилку, зазначивши суму штрафу як 850 грн., замість 680 грн., застосованого до позивача спірною постановою.
Оскільки невірне зазначення судом суми штрафу є доводом апеляційної скарги, колегія суддів має процесуальну можливість змінити резолютивну частину оскарженого рішення, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2024 р. в адміністративній справі №212/10883/23 - змінити, зазначивши в першому абзаці його резолютивної частини - "в сумі 680 гривень" замість "в сумі 850 грн.".
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2024 р. в адміністративній справі №212/10883/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 05 червня 2024 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак
суддя О.О. Круговий