12 червня 2024 р. Справа № 520/12349/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 (суддя: Шевченко О.В., м. Харків) та за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/12349/23 (суддя: Шевченко О.В., м. Харків) по справі № 520/12349/23
за позовом Департаменту патрульної поліції
до ОСОБА_1
про стягнення суми,
Департамент патрульної поліції (далі по тексту - позивач, ДПП) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції завдану ним майнову шкоду в сумі 187656,43 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.01.2020 в м. Генічеськ Херсонської області, відповідачем внаслідок порушення Правил дорожнього руху пошкоджено службовий транспортний засіб Skoda Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відносно відповідача по факту даної дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №186555 від 23.01.2020 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з висновком експертного дослідження №2-АЕД від 09.04.2020, проведеного Херсонським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вартість відновлюваного ремонту легкового спеціалізованого автомобіля марки Skoda моделі Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, складає 187656,42 грн..
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 по справі № 520/12349/23 заяву Департаменту патрульної поліції про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі № 520/12349/23 адміністративний позов Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення суми - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції завдану ним майнову шкоду в сумі 31530 (тридцять одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 43 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/12349/23 заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі № 820/12349/23 - задоволено частково.
Доповнено резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 року по справі №820/12349/23 абзацом наступного змісту:
"Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 9567 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646)".
В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі № 520/12349/23 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/12349/23 та прийняти нове рішення по справі, яким позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що, відповідно до висновку експертного дослідження №2-АЕД від 09.04.2020, проведеного Херсонським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вартість відновлювального ремонту легкового спеціалізованого автомобіля марки «SKODA» моделі «RAPID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження 23.01.2020 внаслідок ДТП, станом на момент проведення огляду 31.03.2020, складає 187656,43 грн. (сто вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень сорок три копійки), а, відтак, остання підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, з викладених підстав, вказує, що вимога відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 14500,00 грн. є безпідставною, зазначена сума є значно завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зі складністю самої справи.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі № 520/12349/23 та ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в сумі 187 656,43 грн..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позов підлягає залишенню без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Зазначає, що подія ДТП за участі відповідача мала місце ще аж 23.01.2020, тобто в цей день заподіяння шкоди позивач дізнався про порушення своїх прав. Разом з тим, позовна заява подана 25.05.2023, тобто через 3 роки 4 місяці. З викладених підстав, вказує, що наведені позивачем причини пропуску строку на звернення до суду у жодному разі не є поважними.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача слід задовольнити в частині, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.2020 близько 00:50 год. в м. Генічеськ Херсонської області по вулиці Центральній, буд. 108, командир взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , керуючи службовим транспортним засобом Skoda Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи неуважним, не врахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду у вигляді бетонного паркану. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Skoda Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, що призвело до завдання матеріальних збитків Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 08.01.2020 №5, ОСОБА_1 перебував у відрядженні у відділі патрульної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополя ДПП.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №186555 від 23.01.2020 за статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 04.05.2020 провадження по справі №644/689/20 закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Також, за фактом скоєної дорожньо-транспортної пригоди відповідачем на підставі наказу від 31.01.2020 №193 призначено проведення службового розслідування.
За результатами службового розслідування 09.04.2020 Департаментом патрульної поліції складено висновок, яким встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди за участю службового транспортного засобу Skoda Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та визнано таким, що знайшов своє підтвердження. За вчинений дисциплінарний проступок прийнято рішення застосувати до відповідача дисциплінарне стягнення у виді суворої догани (а.с. 11 - 26).
Відповідно до висновку експертного дослідження №2-АЕД від 09.04.2020, проведеного Херсонським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вартість відновлюваного ремонту легкового спеціалізованого автомобіля марки Skoda моделі Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, складає 187 656,42 грн. (а.с. 80 - 120).
У зв'язку з тим, що відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків, Департамент патрульної поліції звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції, зважаючи на звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, відсутність до його звільнення рішення про притягнення до матеріальної відповідальності, відсутність доказів добровільного відшкодування відповідачем шкоди, завданої з його вини шляхом пошкодження державного майна, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДПП шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції завданої ним майнової шкоди в сумі 31 530,43 грн., тобто п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб станом на 2020 рік, відповідно до статті 5 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Приймаючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з огляду на часткове задоволення вимог адміністративного позову, а також враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, вважав за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на правничу допомогу у розмірі 9567,76 грн., сума якої розрахована за формулою: (187 656 грн. - 31 530 грн.) : 187 656 грн. х 11 500 грн. = 9567,76 грн..
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, як вбачається з висновку службового розслідування Департаменту патрульної поліції від 09.04.2020, на підставі статті 19 Дисциплінарного статуту НП Дисциплінарною комісією було встановлено, що 23.01.2020 близько 00:50 в м. Генічеськ Херсонської області по вул. Центральній, 108, здійснюючи керування службовим автомобілем марки Skoda Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_1 , не впорався з керуванням, не зберіг службове майно, яке ввірене йому на час несення служби, а саме під час виконання службових обов'язків, керуючи зазначеним автомобілем, будучи неуважним, не врахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду у вигляді бетонного паркану. В результаті даної події службовий автомобіль марки Skoda Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження та, як наслідок, ДПП завдано матеріальної шкоди на суму 187 656,43 грн. (арк. висновку 14).
Відповідно до висновку експертного дослідження №2-АЕД від 09.04.2020, проведеного Херсонським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вартість відновлюваного ремонту легкового спеціалізованого автомобіля марки Skoda моделі Rapid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, складає 187 656,42 грн. (а.с. 80-120).
Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.05.2020 №254 до ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани (а.с. 11 - 26).
З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що Департамент патрульної поліції про вину відповідача у вчиненні дисциплінарного проступку, чим спричинено наслідки у виді завдання матеріальної шкоди на суму 187 656,43 грн., знав з моменту прийняття наказу від 05.05.2020 №254 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Відповідно, перебіг строку звернення до суду розпочався з 06.05.2020.
При цьому, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, 25.05.2023, тобто після спливу встановленого строку звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Так, зі змісту заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та доданих до неї документів судом встановлено, що у першій половині 2021 року Департамент патрульної поліції звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (справа №644/4612/21).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.07.2021 по справі № 644/4612/21 відкрито провадження по цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.01.2022 року у справі № 644/4612/21 провадження по цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд вказаного позову віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Позивач зазначив, що копію вказаної ухвали Департаментом патрульної поліції не отримано. За допомогою підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС було здійснено пошук справи №644/4612/21. За результатами пошуку було встановлено, що у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС за номером справи 644/4612/21 наявне провадження лише у Київському районному суді м. Полтави, на підтвердження чого надано до суду скриншоти системи "Електронний суд". Всі документи, завантажені по справі №644/4612/21, стосуються заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про закриття провадження у справі №644/4612/21 у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС відсутня.
05.05.2023 Департамент патрульної поліції звернувся до Київського районного суду м. Полтави з заявою про отримання копії ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі №644/4612/21 від 28.01.2022, копію якої також надано до суду.
Вказує, що про ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі №644/4612/21 від 28.01.2022 про закриття провадження Департамент патрульної поліції дізнався 26.04.2023 з підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, після чого 26.05.2023 звернувся до адміністративного суд з даним позовом через систему "Електронний суд".
Колегія суддів зауважує, що, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, загальний доступ до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі №644/4612/21 від 28.01.2022 забезпечено 31.01.2022. Відтак, доводи позивача про неотримання останньої, у зв'язку з чим і необізнаність про таку через відсутність такої в системі «Електронний суд», колегія суддів відхиляє, оскільки позивач з вказаною ухвалою мав можливість ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що первинно позивач звернувся з позовом про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, до суду цивільної юрисдикції також поза межами процесуальних строків. При цьому, позивач був обізнаний щодо його порушених прав ще починаючи з травня 2020 року.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовом на введення воєнного стану, з огляду на те, що питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо позов подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили його подання у більш стислий строк. Скаржником не обґрунтовано яким чином вказані обставини унеможливили своєчасне подання скарги та, відповідно, не надано суду жодних доказів на підтвердження існування таких обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 320/3537/19, від 17 жовтня 2022 року у справі №640/32298/20, від 17 жовтня 2022 року у справі №990/134/22, від 13 жовтня 2022 року у справі №200/7905/20-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 520/6082/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №420/22078/21.
Крім того, колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з адміністративним позовом.
Так, Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22 та від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21 зазначив, що лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Суд зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини та не надав належної оцінки причинам пропуску строку на звернення позивачем до суду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано належних і допустимих доказів поважності пропуску цього строку, а судом апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів приходить до висновку про застосування до адміністративного позову Департаменту патрульної поліції наслідків пропущення цього строку, передбачених ст.122 КАС України, та залишення позовної заяви без розгляду.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням адміністративного позову Департаменту патрульної поліції без розгляду.
Надаючи правову оцінку додатковому рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/12349/23 про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 9567 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу, до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України, розмір виплат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).
Згідно з частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ВАЛЕНТИНА ШАФОРОСТОВА" (Бюро) укладено Договір про надання правової допомоги №520/12349/23 від 18.08.2023, за п.1.1 розділу І якого, Клієнт дає доручення, а Бюро зобов'язується за дорученням Клієнта надавати йому правову допомогу у формі представництва інтересів, захисту та інших видів правової допомоги при розгляді судами загальної юрисдикції справи №520/12349/23 за участі Клієнта.
За виконання Бюро доручення сплачується гонорар у розмірі та строки, визначені Додатковою угодою до цього Договору. Факт сплати гонорару є свідченням згоди Клієнта з обсягом та якістю надання правової допомоги.
Сторони мають скласти Акт наданих послуг (правової допомоги) з зазначенням детального опису наданих послуг (надання правової допомоги) (п.2.1, 2.3 розділу ІІ Договору).
В Акті наданих послуг (правової допомоги) по справі №520/12349/23 від 06.11.2023 визначено детальний опис наданих послуг (надання правової допомоги) за період з 18.08.2023 по 06.11.2023 на виконання Договору про надання правової допомоги №520/12349/23 від 18.08.2023:
1. Підготовка та надання відзиву на позовну заяву - 7000,00 грн.;
2. Підготовка та надання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду - 2 000,00 грн.;
3. Підготовка та надання заперечень - 2 500,00 грн.;
4. Підготовка та надання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 3 000,00 грн.
Всього 14 500,00 грн.
Сплата Бюро наданих Клієнту послуг в рамках Договору про надання правової допомоги №520/12349/23 від 18.08.2023 підтверджено банківськими виписками від 18.09.2023 на суму 4850,00 грн., від 14.09.2023 на суму 1800,00 грн., від 18.09.2023 на суму 4850,00 грн., від 03.11.2023 на суму 3000,00 грн.
Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши зміст поданих відповідачем документів, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, а саме, що зазначена справа віднесена до справ незначної складності, щодо якої станом на дату звернення позивача до суду сформовано сталу судову практику, справа розглянута за відсутності відповідача та його представника в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому проваджені, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, в тому числі, щодо написання відзиву на позовну заяву, колегія суддів вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 14500,00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Разом з тим, беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, колегія суддів, враховуючи принцип співмірності, критерії реальності адвокатських витрат, розумності та обґрунтованості їх розміру, дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн..
При цьому, слід зазначити, що статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 5 статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вказаних норм КАС України дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що понесені відповідачем судові витрати у випадку залишення позову без розгляду компенсуються за рахунок коштів, передбачених саме Державним бюджетом України, а не позивачем.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 5 статті 139 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/12349/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
Що стосується відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3377,82 грн., що підтверджується квитанцією.
Отже, розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ОСОБА_1 в ході розгляду даної справи, складає 3372,82 грн..
Враховуючи вищезазначені висновки колегії суддів про те, що понесені відповідачем судові витрати у випадку залишення позову без розгляду компенсуються за рахунок коштів, передбачених саме Державним бюджетом України, а не позивачем, а також задоволення вимог апеляційної скарги останнього, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 5 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 229, 240, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі № 520/12349/23 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/12349/23 - скасувати.
Адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення суми залишити без розгляду.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3372 (три тисячі триста сімдесят дві) грн. 82 коп..
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова