12 червня 2024 р.Справа № 621/5067/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Бібік О.В., м. Зміїв, по справі № 621/5067/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій просив суд визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушеь Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О. В. по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування на території України від 28.11.2023 серії АА № 00015293 за ч. 2 ст. 132 1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08.02.2024 постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни по справі про адмінінстративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 28 листопада 2023 року серії АА № 00015293 залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08.02.2024 по справі № 621/5067/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки транспортний засіб BODEX KIS 3W є спеціалізованим напівпричепом н/пр-контейнеровоз, а транспортний засіб MAN TGX 18.440 є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, то рух автомобільними дорогами державного значення дозволений з максимальною фактичною масою 42 тони.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. Вказує, що контейнеровозом перевозилась конструкція, яка не є контейнером у відповідночті до вимог Наказу № 363, тому максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху є 40 т.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 0015293 від 28.11.2023 ОСОБА_1 як відповідальна особа 27.11.2023 о 21 год. 07 хв., за адресою М-06, км 24+100, Київська область допустив рух транспортного засобу MAN TGX 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених у п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн.
Не погодившись з вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, та дійшов висновку, що позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом та не використовувався в момент зафіксованого порушення як такий, а тому маса для такого транспортного засобу, встановлена законодавцем -не більше 40 тонн.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування до великовагових та великогабаритних транспортних засобів відносяться транспортні засоби вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Положеннями п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з пунктом 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тонни.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Аналізуючи вищенаведені норми, можливо дійти висновку, що у разі якщо автомобільне перевезення здійснюється із допомогою напівпричепа-контейнеровоза (про що повинно бути вказано у свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) загальна фактична маса не повинна перевищувати 44 880 кг (44 т контейнеровоз + 2% похибка).
При цьому колегія суддів зазначає, що диспозиція п. 22.5 ПДР передбачає різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Також зазначені параметри є відмінними в залежності від кількості осей тягача та контейнеровоза.
Отже, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси є: кількість вісей у тягача та напівпричепа, наявність у напівпричепа ознак контейнеровозу, перевезення одного чи більше контейнера або ж змінного кузова при дозволеній максимальній довжині 13,716 метра.
Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до абз. 4 розділу І «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363) вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Пунктами 17.4, 17.5 Правил № 363 встановлені вимоги щодо маркування універсальних та спеціальних контейнерів, які належать перевізникам або ж власникам вантажу.
Так, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера (пункт 17.4 Правил №363).
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м) (пункт 17.5 Правил №363).
Пунктом 17.2 Правил №363 встановлена заборонена на перевезення в універсальних контейнерах вантажів, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
В той же час у відповідності до п. 17.3 Правил № 363 спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Так, у спірній постанові зазначено, що ОСОБА_1 як відповідальна особа допустив рух транспортного засобу MAN TGX 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених у п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Відповідач, з доводами якої погодився суд першої інстанції, як в суді першої, так і апеляційної інстанції зазначав, що позивачем не надано жодного доказу, що перевезення грузу здійснювалось контейнеровозом в контейнерах, тому загальна маса ТЗ не повинна була перевищувати 40 тон.
Натомість, позивач вказуває, що перевезення вантажу здійснювалося за допомогою спеціалізованого напівпричепа - контейнеровоза марки BODEX KIS 3W, що свідчить про поширення на його ТЗ інших габаритно-вагових норм, передбачених п. 22.5 ПДР України.
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу від 23.09.2022 серія НОМЕР_2 та від 17.08.2023 серія СТО №229774 вбачається, що перевезення вантажу здійснювалося автомобілем MAN, НОМЕР_1 , який є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем та спеціалізованим напівпричепом Н/ПР-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур).
Отже, транспортний засіб BODEX KIS 3W є спеціалізованим напівпричепом н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 17.08.2023 серія НОМЕР_3 .
Доказів того, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначені недостовірні відомості про тип напівпричепу, відповідач не надав.
Крім того, колегія суддів зауважує, що Колегія суддів враховує, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».
У той же час, зазначене не обмежує посадову особу Укртрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції № 513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції №512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів того, що відповідач, на виконання п.6 Розділу ІІ Інструкції № 512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку, зокрема виду причепу позивача, матеріали справи не містять.
Крім того, в особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки BODEX KIS 3W серії НОМЕР_3 , зазначені відомості щодо наявності пристрою для самовивантаження для перевезення контейнерів сипких вантажів (зернових культур).
Доводи відповідача, що сідельний тягач з напівпричепом перевозив предмет з ознаками контейнеру, до конструкції якого внесено зміни - додано тентовий верх, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідачем не надано доказів, що конструкція вказаного контейнеру передбачає відсутність тенту, а відомості щодо переобладнання вказаного напівпричіпу для перевезення змінного кузова в особливих відмітках свідоцтва відсутні.
Відтак, враховуючи факт проведеної державної реєстрації відповідного напівпричепу, як контейнеровозу, та ненадання відповідачем доказів зворотнього, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що контролюючий орган у межах спірних правовідносин мав класифікувати його транспортний засіб, як контейнеровоз.
Отже, вказаний транспортний засіб відноситься до комбінованого транспортного засобу, та відповідно до п. 22.5 ПДР України, є автомобілем (тягачем) з спеціалізованим напівпричепом (контейнеровоз), з дозволеною максимальною вагою перевезення 42 т.
При цьому на запит колегії суддів відповідачем надано пояснення, що автоматичні пункти фіксації не здійснюють фіксацію довжини окремих елементів транспортного засобу (кузова або тягача), а тому у відповідача відсутня можливість надати інформацію щодо довжини кузова транспортного засобу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що загальна максимальна довжина кузова перевищує 13,716 метра.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Між тим, відповідачем не надано доказів в підтвердження законності та обгрунтованості проведених розрахунків перевищення фактичної маси автомобіля та прийнятої постанови.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що зроблений відповідачем розрахунок перевищення фактичної маси у спірному випадку є необґрунтованим, що є підставою скасування постанови, оскільки її прийнято на підставі не обґрунтованих розрахунків.
Посилання відповідача на відсутність у вантажі, що перевозився, ознак контейнеру з огляду на відсутність маркування на ньому, переобладнання напівпричепу та фактичне здійснення перевезення ним, а не контейнеровозом, колегія суддів оцінює критично.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, виду вантажу або ж способу його розміщення у контейнері не змінює призначення та технічних характеристик одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як вантажного контейнера у розумінні абз. 4 розділу І «Терміни та поняття» Правил № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху. До того ж вказані обставини не слугували підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Посилання відповідача щодо заборони перевезення вантажів у контейнерах, завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів завантаження вантажу з порушенням конвенції. До того ж вказані доводи не спростовують встановлених судом обставин щодо параметрів транспортного засобу, що є підставою для визначення фактично допустимої маси автомобіля та притягнення позивача до відповідальності.
Посилання відповідача на постанови адміністративних судів апеляційної інстанції колегія суддів також відхиляє, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та гуртуються на неправильному трактуванні норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховучи, що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, то наявні підстави для стягнення судових витрат по оплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08.02.2024 по справі № 621/5067/23 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О. В. від 28.11.2023 серії АА № 00015293 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання /перебування на території України, про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч .2 ст. 132-1 КУпАП України, а провадження по справі закриті в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та за подання апеляційної скарги у сумі 644,16 грн (шістсот сорок чотири гривні шістнадцять копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій