Справа № 752/22066/21 Головуючий у 1 інстанції: Колдіна О.О.
Провадження № 22-ц/824/642/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
4 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Безродного Андрія Юрійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (стара назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс») на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс») про відшкодування матеріальної шкоди,-
Короткий зміст обставин справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», стара назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (далі - ТОВ «Ліко-житлосервіс», ТОВ «Управляюча компанія «Венеція») про відшкодування матеріальної шкоди.
Позивач просила стягнути з ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» на свою користь суму матеріальних збитків в розмірі 131 700,00 грн, завданих неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 06 листопада 2012 року № 58-172, у тому числі: 128 700,00 грн - розмір матеріального збитку внаслідок залиття, 3 000,00 грн - вартість робіт з оцінки розміру матеріального збитку.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, що ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» є обслуговуючою організацією, з якою був укладений типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
12 травня 2021 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , причинами якого згідно з актом обстеження від 14 травня 2021 року стало руйнування зварювального шва загально будинкового стояка системи холодного водопостачання в межах квартири АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що зазначений акт був виготовлений лише 26 травня 2021 року і під час його складання та огляду квартири не були присутні всі особи, що зазначені в акті.
На обґрунтування позову зазначає, що згідно з умовами договору, укладеного між сторонами, відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості, утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, відшкодувати споживачеві збитки, завдані його майну та приміщенню внаслідок ненадання послуг або надання неналежної якості.
Відповідно до звіту про вартість матеріального збитку від 22 червня 2021 року ринкова вартість матеріального збитку, наслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 128 700,00 грн.
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» (ТОВ «Ліко-житлосервіс») грошові кошти в сумі 131 700,00 грн на свою користь.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 128 700,00 грн, витрати на проведення оцінки в розмірі 3 000,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 317,00 грн.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року доповнено рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ВЕНЕЦІЯ» про відшкодування шкоди наступним:
«У стягненні витрат на правничу допомогу відмовити».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» (ТОВ «Ліко-житлосервіс») 11 липня 2023 року подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Голосіївського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, так як матеріали справи не містять відомостей про причину прориву та про місце, де саме здійснено прорив, який спричинив залиття квартири.
Зазначає, що в такому випадку обов'язок доведення вини відповідача покладався на позивача.
У акті від 14 травня 2021 року позивач не заперечувала, що у ванній кімнаті влаштований короб, яким замуровано комунікації гарячого і холодного водопостачання та каналізаційна система квартири, що унеможливлює спостерігання за системою.
Обов'язок з утримання санітарно-технічних приладів у належному стані покладено на власника квартири.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо задоволення позову, так як матеріали справи не містять доказів того, що такий короб був встановлений в 2015 році, проте монтаж та демонтаж міг бути здійснений в будь-який момент.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26 листопада 2011 року, посвідченого державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Кравець Н.В., та зареєстрованого за № 6-981.
ТОВ «Управляюча організація «Венеція», яка є правонаступником ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 , надаючи послуги з його утримання.
Як встановлено судом, 06 листопада 2012 року між сторонами укладено типовий договір № 58-172 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до умов якого ТОВ «Ліко-житлосервіс» (ТОВ «Управляюча компанія «Венеція») зобов'язалось забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством, утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки, відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача наслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових будинків, квартир, приміщень.
12 травня 2021 року сталось залиття квартири АДРЕСА_1 та позивач звернулась з заявою до ТОВ «Ліко-житлосервіс» для складання акта про залиття, проведення ремонтних робіт з відновлення водопостачання та відшкодування завданих збитків з пошкодження оздоблення та меблів.
14 травня 2021 року комісією ТОВ «Ліко-житлосервіс» в складі провідного інженера Донець О.О. , майстра тех. дільниці Умнової І.В. , майстра рем. дільниці Капраненко І.Б. складено акт про залиття, відповідно до якого встановлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 стало руйнування зварювального шва стояка холодного водопостачання в межах квартири.
Комісією зазначено, що в результаті візуального обстеження виявлено сліди від залиття в повному обсязі на підлозі (паркетна дошка), деформація дверної коробки в кімнаті площею 23,8 кв. м, сліди від залиття в повному обсязі на підлозі (паркетна дошка) деформація дверної коробки в кімнаті площею 20,8 кв. м, в санвузлі деформована дверна коробка, в кухні деформована дверна коробка.
Також в акті міститься посилання на те, що в квартирі АДРЕСА_1 загальнобудинкові комунікації гарячого і холодного водопостачання та каналізаційна система замуровані коробом, що не передбачено проектом забудови і не дало власникам квартири та представникам ТОВ «Ліко-житлосервіс» спостерігати за станом загальнобудинкових комунікацій та своєчасно зреагувати на аварійну ситуацію.
Відповідно до звіту від 22 червня 2021 року про незалежну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості матеріальних втрат, понесених внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складеного Приватним підприємством «Експертзабезпечення» (далі - ПП «Експертзабезпечення»), вартість відновлювального ремонту та вартість знецінення меблів внаслідок втрат, зумовлених залиттям квартири, становить 128 700 грн.
Вартість проведення оцінки становить 3 000,00 грн, що були сплачені позивачем на рахунок ПП «Експертзабезпечення» 24 червня 2021 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено факт залиття квартири, власником якої є позивач, а також, що таке залиття сталось з вини відповідача і ним такі обставини не спростовані. Розмір завданих збитків визначено під час проведеного оцінювання, що становить 128 700,00 грн.
Доказів того, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» проводили відповідні огляди внутрішньобудинкових систем з метою своєчасного виявлення їх зношеності або несправності, матеріали справи не містять та не були надані представником відповідача на підтвердження своїх заперечень.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частинах 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Cуд першої інстанції встановив, що 12 травня 2021 року сталось залиття квартири позивача, що підтверджується актом, складеним комісією ТОВ «Ліко-житлосервіс».
Також встановлено, що причиною залиття квартири стало руйнування зварювального шва стояка холодного водопостачання в межах квартири.
Однак матеріали справи не містять відомостей про причину прориву та про місце, де саме здійснено прорив, який спричинив залиття квартири.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частинами четвертою, п'ятою статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).
Частиною другою статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що на споживача обов'язки своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мала б спростувати саме відповідачка, що нею не зроблено.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв'язок.
Проте позивач не довела наявності протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку.
Таким чином належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено, що залиття квартири відбулося саме з вини відповідача.
Отже, відповідач спростував наявність своєї вини у залитті квартири, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
З огляду на ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі.
Згідно з ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки за результатом апеляційного перегляду позов задоволенню не підлягає, сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1975.50 грнналежить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішення питання про поворот виконання рішення суду
У серпні 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Безродного А.Ю. - представника ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» про поворот виконання рішення.
Заява підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 521/5241/18, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17, поворот виконання рішення суду як спосіб захисту майнових прав боржника (відповідача) передбачає повернення йому стягувачем (позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Положеннями статті 444 ЦПК України передбачений поворот виконання саме рішення суду, тоді як винагорода виконавця, витрати виконавчого провадження та витрати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження не є сумами, присудженими до стягнення з відповідача за рішенням суду. А тому основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.
Як вбачається з копії платіжної інструкції від 13 липня 2023 року № 3221, з рахунку ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» приватним виконавцем було примусово списано 143 313,00 грн за ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого документу. Виконавчий лист № 752/22066/21 виданий 06 липня 2023 року.
Проте як вбачається з рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року, з ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» на користь ОСОБА_1 було стягнуто 128 700,00 грн матеріальної шкоди та витрати на проведення оцінки в розмірі 3 000,00 грн.
Таким чином, в порядку повороту виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» суму в розмірі 131 700,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 444 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Безродного Андрія Юрійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс») про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Компенсувати за рахунок держави Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» судовий збір у розмірі 1975.50 грн.
Заяву адвоката Безродного Андрія Юрійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» про поворот виконання рішення суду - задовольнити частково.
В порядку повороту виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» грошові кошти в розмірі 131 700,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко