Провадження 33/824/2852/2024 Категорія: ч. 1 ст. 130ст. 122-2 КУпАП
ЄУН: 754/4381/24 Суддя у І інстанції: Татаурова І.М.
3 червня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 1 травня 2024 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Макіївки Донецької області, громадянин України, з вищою освітою, не працюючий, одружений, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130, ст. 122-2 КУпАП, та, відповідно до положень ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 25 березня 2024 року о 22:55 год. керував транспортним засобом (мопед) без номерного знаку, в м. Києві по вул. Чуриловській, 1-3 (с. Троєщина), в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку проводився у лікаря - нарколога за адресою: вул. П.Запорожця, 20, м. Київ, в КНП «КМНКЛ Соціотерапія». Висновок огляду - перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, 25 березня 2024 року о 22:55 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом (мопед), без державного номерного знаку, в м. Києві по вул. Чуриловській, 1-3 (с. Троєщина), на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу за допомогою звукового сигналу та червоного маячка, не зупинився та намагався втекти. Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі «3631» на вул. Чуриловській, 1-3 (шляхом утворення штучного затору).
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, невиконання вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Постановою цього ж суду від 3 травня 2024 року виправлена допущена описка у першому абзаці резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 1 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП (ЄУНСС: 754/4381/24, НП 3/754/2051/24), а саме: з «…ст.ст. 130 ч. 2… КУпАП…» на «…за ст.ст. 130 ч. 1…КУпАП..».
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що під час розгляду справи в суді, тобто, станом на 1 травня 2024 року, ним будь-яких документів, підтверджуючих, що це електроскутер (різновид мопеду), не було надано з тих причин, що він не є власником електроскутера та немає взагалі будь-яких документів, підтверджуючих факт придбання або право володіння/керування ним. Станом лише на 10 травня 2024 року вдалось встановити, що вказаний електроскутер був проданий 18 липня 2021 року в м. Одеса, про що ФОП ОСОБА_2 був виданий товарний чек № 001465 та укладено договір купівлі-продажу № 186 від 18 липня 2021 року. Покупець - ОСОБА_3 . У цих документах вказано, що даний електроскутер - марки «HONDA» модель «РСХ 1500», шасі (рама) № НОМЕР_1, електродвигун QUASHUN № НОМЕР_2 потужністю 72V 1500W, тобто 1,5 кВт. У подальшому, електроскутер був проданий, а вказані документи були передані «на руки».
З посилання на рішення Апеляційного суду міста Києва (справа № 33/824/3995/2023), апелянт зазначає, що згідно з п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей чи вантажів, а також встановленому на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що рухається за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісній транспортний засіб, який має двигун із робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. При цьому відповідно до п. 2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії «А1» відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Водночас, як наголошує апелянт, пунктом 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на категорії, зокрема, «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.
Зазначене, як вказує апелянт, свідчить про те, що до категорії «А1» належать транспортні засоби, зокрема, скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України «Про дорожній рух». На ці транспортні засоби право керування передбачає наявність дозвільних документів.
Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для «механічних» транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі транспортні засоби із двигуном внутрішнього згорання.
Якщо скутер має потужність менше 3 кВт, він не належить до категорії «механічний» і, відповідно, не передбачає для водія необхідності мати посвідчення водія та реєстраційний документ. Якщо транспортний засіб з електродвигуном має потужність понад 3 кВт, наявність зазначених документів є обов'язковою. Відсутність цих документів передбачає штрафи та затримання скутера.
Також апелянт звертає увагу на положення правових норм, у яких зазначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ст. 286 КК, ч.7 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху України. Згідно ч. 7 ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1, 128-1, частинах першій і другій ст. 129, частинах першій - четвертій ст. 130, ст.ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139 та 140 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї та тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Окрім цього, апелянт зауважує, що визначення термінів «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» міститься у діючих Правилах дорожнього руху. Відповідно до п. 1.10, Розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями), транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленому на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні. До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людини (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо). Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на мопеди, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном понад 3 кВт; двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи мопеди, мотоцикли та самохідні машини.
Апелянт зазначає, що з практики ККС ВС слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними та немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Посилаючись на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність особи, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду у встановленому порядку, апелянт вказує, що загальними положеннями Правил дорожнього руху України визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, а тому транспортними засобами, за керування якими настає відповідальність за ст. 130 КУпАП, виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 куб.см. і більше або електродвигуна потужністю понад 4 кВт. Тобто, як зазначає апелянт, адміністративна відповідальність за правопорушення, зазначене у вказаній раніше нормі матеріального права, наступає щодо транспортних засобів, які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 куб.см. або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо). Електроскутер - це так званий «гаджет» та універсальний мобільний енергетичний засіб на базі одноосного шасі, різновид мопеду.
Як вказує апелянт, з матеріалів адміністративної справи та наданих суду документів вбачається, що вказаний вище мопед, на якому він рухався, є електроскутером марки «HONDA» модель «РСХ 1500», шасі (рама) № НОМЕР_1, обладнаний електродвигуном потужністю 1500W, тобто 1,5 кВт. А тому, на переконання апелянта, цей електроскутер не є транспортним засобом, яким вважався 15 березня 2024 року під час складання адміністративних протоколів про правопорушення.
Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та відеозапис подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у
ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Всупереч доводів апеляційної скарги, суддя місцевого суду в повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.
Так, відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
За результатами перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги підстав вважати, що суддя місцевого суду неправильно застосував норми матеріального закону, у суду апеляційної інстанції немає.
З матеріалів провадження у справі та змісту оскаржуваної постанови встановлено, що суддя місцевого суду під час розгляду справи вислухав пояснення ОСОБА_1 , який винуватість у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП, не визнав та пояснив, що 25 березня 2024 року о 22.55 год. не керував транспортним засобом (мопед) у м. Києві по вул. Чуриловській, 1-3 (с. Троєщина), а лише був пасажиром на даному мопеді. Крім того, зазначив, що мопед не є транспортним засобом, оскільки об'єм двигуна є малим.
За клопотанням ОСОБА_1 у судовому засіданні опитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які суду пояснили, кожен окремо, що вони бачили 15 березня 2024 року пізно ввечері, що ОСОБА_1 не керував мопедом, а був пасажиром на мопеді. Проте пояснення вказаних свідків суд відхилив, як такі, що штучно створені ОСОБА_1 з метою ухилення від відповідальності, оскільки зі змісту оглянутого у судовому засіданні відео з бодікамер вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування ним транспортним засобом.
Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_7 , він особисто не бачив, чи керував 15 (25) березня 2024 року ОСОБА_1 .
Опитаний у судовому засіданні інспектор УПП в м. Києві ОСОБА_10, який безпосередньо складав протокол стосовно ОСОБА_1 , пояснив, що він особисто бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом (мопедом), на якому не було номерного знаку. ОСОБА_1 їхав на зустріч, а коли побачив поліцейський автомобіль, то почав тікати. Поводив ОСОБА_1 себе добре та не заперечував, що керував мопедом.
Місцевим судом також досліджені письмові докази у справі, відеозапис подій та, оцінивши усі докази у справі, як кожен окремо, так і в їх сукупності, які є належними та допустимими, дійшов висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених обставин, і такий висновок суду, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши, що не відслідковує зміни до КУпАП; що нічого не заперечує за обставин справи, окрім того, що мопед не ним зроблений, взяв його покататись у знайомого. Він штучно змоделював ситуацію, що, нібито, мопед належить йому. Заперечує, що скутер, яким він керував за досліджуваних подій, відноситься до транспортних засобів у розумінні положень КУпАП та Правил дорожнього руху, а тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з даними відеозапису, що міститься на компакт-диску, який фіксує події 15 березня 2024 року та розпочинається о 22:47:14 год., вбачається, що працівники поліції на службовому автомобілі за допомогою звукового сигналу та червоного маячка переслідують автомобіль, який не зупиняється на вимогу поліції та продовжує рух. Автомобіль наздогнали в районі гаражів. Поліцейські вийшли з службового автомобіля та підійшли до водія, яким виявився ОСОБА_1 . Працівники поліції представились, назвали свої посаду, прізвища та запитали у водія, чого він тікає і не зупиняється. ОСОБА_1 , у свою чергу, запитав: «А чого ви так лякаєте?». Працівник поліції повідомив, що були застосовані засоби для зупинки водія, увімкнуті проблискові маячки червоно-синього кольору, проте водій не зупинився. ОСОБА_1 відповів, що злякався. Працівники поліції висунули вимогу пред'явити документи, як особисті, так і на мопед. ОСОБА_1 пред'явив посвідчення водія та повідомив, що документи на транспортний засіб у гаражі, водночас повідомивши, що з правоохоронних органів звільнився у 2015 році. На запитання, кому належить мопед, ОСОБА_1 відповів, що «збираємо, поза штатом», та підтвердив, що мопед електричний. Додав, що поліцейські його злякали, на що отримав відповідь, що це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 працював в ДАЇ і також зупиняв водіїв. ОСОБА_1 повідомив, що працював у відділу розшуку ДАЇ. Працівник поліції висунув вимогу пред'явити документи на мопед, на що ОСОБА_1 відповів, що документи на мопед не у нього, сам мопед є «зібраним». Працівник поліції озвучив, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів, що не заперечує, і на вимогу працівника поліції проїхати до лікаря-нарколога для огляду або пройти такий огляд на місці за допомогою алкотестету «Драгер» запитав «а навіщо?». Працівник поліції відповів, що ОСОБА_1 є водієм, керував даним транспортним засобом, не зупинявся на вимогу, перебував без шолома. ОСОБА_1 у відповідь вказав, що все це «працює поверхово, одна стаття перекриває другу», як колишній працівник міліції він все знає, «130 стаття перекриває статтю 122». На запитання працівника поліції, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд за допомогою приладу «Драгера», ОСОБА_1 запитав, де його посвідчення водія і чого воно у працівника поліції, на що отримав відповідь, що ОСОБА_1 сам передав його поліції. ОСОБА_1 запитав, за кермом чого він був, тобто якого транспортного засобу. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що означений транспортний засіб приводиться в рух за допомогою електротехнічного двигуна. Дана інформація підтверджена і самим ОСОБА_1 . Працівник поліції поінформував ОСОБА_1 , що на сьогодення навіть електроскутера, електросамокати є транспортним засобом, тобто все, що приводиться за допомогою електродвигуна та заряджається від мережі є транспортними засобами; все, що працює на штучних батарейках, може не являтися транспортним засобом. Якщо велосипед приводиться в дію за допомогою електродвигуна, тоді він буде рахуватися як транспортний засіб, а якщо за допомогою педалі, тобто мускульної сили, тоді не буде відноситись. Надалі працівник поліції спілкується з невідомою особою по мобільному телефону у службових питаннях, а ОСОБА_1 сказали очікувати, підвезуть «Драгер», на що ОСОБА_1 запитав: «А якось у сторону можна? Без реєстратора». Працівник поліції відповів відмовою, запитавши у ОСОБА_1 , чого він не зупинявся, коли його зупиняли, чи працівники поліції повинні за ним ганятися по всій Троєщині. ОСОБА_1 відповів, що його злякали, у нього була надія накивати п'ятами. Поліцейський повідомив, що наразі підвезуть прилад «Драгер», подальший рух для ОСОБА_1 заборонений, ведеться відеофіксація подій. На запитання працівника поліції, чи ОСОБА_1 ремонтує цей мопед, останній відповів, що збирає його, що з Китаю привозять запчастини, він збирає мопед з них, а потім продає. Такий мопед, яким він керував, вийде продати приблизно за тисячі три доларів США. Мопед є двомісним, можна навіть втрьох їхати. ОСОБА_1 повідомив, що це є його хобі з дитинства. Під'їхали інші працівники поліції на службовому автомобілі, який зупинили за парканом. Працівник поліції з іншого патруля запитала у ОСОБА_1 , чого той тікав, на що ОСОБА_1 відповів, що не вдалось втекти. Працівник поліції запитав у ОСОБА_1 , чи є кому забрати мопед, на що останній запропонував припаркувати його у гаражі його товариша. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на вміст алкоголю у лікаря-нарколога. У супроводі поліцейського ОСОБА_1 попрямував з мопедом у гараж. У розмові поліцейський запитав, якої марки мопед, на що ОСОБА_1 відповів, що невідомо, оскільки це внутрішній китайський ринок. На запитання, чи є він-код мопеда, ОСОБА_1 відповів, що є, проте він по базі АРМОР не пробивається. На запитання поліцейського, яку назву має мопед, може «Хонда», ОСОБА_1 відповів, що не « Хонда », він не знає, як мопед називається, його прислали йому у запчастинах, він збирає його вже півроку. З гаража вийшов чоловік, який запитав, чи хоче ОСОБА_1 загнати мопед у гараж, на що ОСОБА_1 відповів, що «так, спіймали». Також з гаража вийшов ще один чоловік. Йому ОСОБА_1 сказав: «Проїхався, трясця». На вимогу працівника поліції ОСОБА_1 показав він-код на мопеді та завів мопед у гараж свого товариша. Працівник поліції запитав у ОСОБА_1 , чи поїде він до лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 відповів, що згоден їхати у лікарню. На запитання, чи є у нього в кишенях щось заборонене, ОСОБА_1 відповів, що немає, тим паче, що він «мент бувший». Поліцейський провів поверхневий огляд вмісту кишень ОСОБА_1 , після чого сіли у службовий автомобіль поліції та поїхали до лікарні, що знаходиться по вул. П.Запорожця, 20 . В русі до лікарні, ОСОБА_1 запитував у поліцейських, чому «так трапилось; що вони стали у таку позицію». В розмові з ОСОБА_1 поліцейський запитав у нього, як йому передали цей мопед, по запчастинам, на що ОСОБА_1 підтвердив, що запчастини передали у мішках. ОСОБА_1 «пробивав» мопед, що він не у розшуку, якась китайська контрабанда. Працівник поліції уточнював, як саме ОСОБА_1 шукав мопед, за допомогою Інтернету, на якомусь сайті, на що ОСОБА_1 сказав, що його товариш привозить запчастини, все приїжджає у розібраному вигляді, як запчастини. ОСОБА_1 «пробивав» (мопед) по АРМОРу і по Інтерполу приблизно півроку назад, вказавши, що у нас в країні таких мопедів немає. ОСОБА_1 повідомив, що мопед не стоїть ні на обліку у сервісному центрі, ні в Інтерполі, не перебуває у розшуку. Поліцейський повідомив, що для того, щоб поставити цей мопед на реєстрацію, повинна бути митна накладна, раніше з цим було проще. Надалі ОСОБА_1 сказав, що «те, що зараз покаже, питань не має, та запитав, за якою статтею (КУпАП) він буде притягнутий до відповідальності?» Інспектор поліції повідомив, що за незупинку на вимогу поліцейського і стаття 130. По приїзду до будівлі лікарні, ОСОБА_1 сказав, що «130 - не буде», оскільки він їхав на мопеді. Працівник поліції повідомив, що мопед являється транспортним засобом. ОСОБА_1 сказав, що є механічний транспортний засіб, а є електричний транспортний засіб, і у даному випадку поліцейські помилились, оскільки складу правопорушення, передбаченого статті 130, у його діях не вбачається. Будучи в кабінеті у лікаря-нарколога, поліцейський на запитання лікаря, повідомив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер». Коли лікар почала розказувати ОСОБА_1 , що він знаходиться у медичному відділенні огляду на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 , перебиваючи лікаря, сказав, що йому можна це не розказувати, оскільки він є колишнім міліціонером, та запропонував перейти одразу до процедури. Лікар знову повідомила, у якому медичному закладі знаходиться ОСОБА_1 , представилась, що вона є лікарем-наркологом, завідувачем відділення, на що ОСОБА_1 сказав, що готовий здати аналіз сечі. Лікар-нарколог зробила зауваження ОСОБА_1 щодо його неналежної поведінки та поінформувала ОСОБА_1 , що він має право у добровільній формі пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як і відмовитись від такого огляду, роз'яснивши, що медичний огляд включає у себе зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння та клінічну картину алкогольного сп'яніння, і якщо така картина є у наявності, то вона, як лікар-нарколог, може встановити діагноз і без лабораторних досліджень сечі. ОСОБА_1 сказав, що йому все зрозуміло. На запитання лікаря, чи буде ОСОБА_1 проходити медичний огляд у повному обсязі, у тому числі із застосуванням приладу «Драгер», чи ні, ОСОБА_1 надав згоду на проходження медичного огляду. Лікар-нарколог надала ОСОБА_1 для заповнення бланк інформаційної згоди на проведення медичного огляду; Надалі встановлюються анкетні дані ОСОБА_1 , його місце фактичного проживання тощо, заповнюються відповідні документи, як лікарем-наркологом, так і працівниками поліції. При спілкуванні з ОСОБА_1 лікар виявила у нього запах алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_1 відповів, що «конечно, бо пив». Лікар запропонувала ОСОБА_1 зняти верхній одяг, щоб провести медичний огляд. За допомогою ліхтарика у ОСОБА_1 були перевірені очі, лікар повідомила, що наявне почервоніння очей, підтвердила запах алкоголю з порожнини рота; за допомогою медичного молоточка встановила горизонтальний ністагм, був перевірений язик у ОСОБА_1 ; стоячи, торкання пальцями кінчика носа при закритих очах, встановлено, що ця проба виконується ОСОБА_1 з корекцією, як і виявлено хитання у положенні стоячи. На запитання лікаря, що у цей день вживав ОСОБА_1 , останній відповів, що вживав віскі, проте скільки саме, він не рахував. Далі лікар-нарколог виміряла тиск у ОСОБА_1 , покажчик якого виявився 185/176, пульс 132. На запитання лікаря, чи потрібна ОСОБА_1 медична допомога з огляду на його зависокий тиск, ОСОБА_1 відповів, що не потребує. ОСОБА_1 перевірив на герметичність трубку, яка застосовується у приладі «Драгер», розпакував її. Спочатку відбувся контрольний забір повітря, який показав відсутність алкоголю у приладі «Драгер», потім ОСОБА_1 продув в означений прилад, який показав результат - 2,77 проміле. У цей час лікар повідомила, якщо ОСОБА_1 буде не згоден з показниками приладу, то буде здійснений контрольний задув через 20 хв. після проходження освідування. На запитання лікаря, чи згодний ОСОБА_1 з показником приладу, чи буде він дмухати другий раз через 20 хв., останній відповів, що не бачить сенсу дихати другий раз, проте бажає здати аналіз сечі. Лікар поінформувала ОСОБА_1 , що за результатами лабораторних досліджень аналізу сечі покажчик вмісту алкоголю буде у два рази вище. За повідомленням лікаря ОСОБА_1 у цей же день може отримати висновок про його перебування у стані алкогольного сп'яніння. Лікар уточнила у ОСОБА_1 , чи правильно вона його зрозуміла у частині того, що він відмовляється дихати у прилад через 20 хв., проте згоден здати біологічне середовище (сечу), на що від нього отримала позитивну відповідь. Лікар поінформувала ОСОБА_1 , що вона, як лікар-нарколог, згідно з клінічною картиною встановила всі ознаки алкогольного сп'яніння, а тому ОСОБА_1 може отримати у цей день висновок про те, що він ( ОСОБА_1 ) перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відповів, що питань не має, але бажає здати сечу. Лікар надала ємність для здачі біологічного середовища, і ОСОБА_1 у супроводі працівника поліції у туалеті здав аналіз, який самостійно перелив у дві ємності. Після повернення до кабінету, при уточненні анкетних даних та де саме працює ОСОБА_1 , останній відповів, що працює поза штатом, і працівники поліції бачили його посвідчення. На запитання лікаря, чи були у ОСОБА_1 черепно-мозкові травми, зафіксовані у лікарні, останній відповів, що не було. Лікар повідомила, що наразі вона оформить висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, а потім запакує його біологічне середовище. Відповідно до відеозапису, лікар оформлює відповідні медичні документи. Лікар повідомила ОСОБА_1 , що згідно медичного огляду та клінічної картини освідуваного він ( ОСОБА_1 ) перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та запитала у нього, чи буде він отримувати висновок. ОСОБА_1 відповів, що він не відмовляється, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, проте ще не зроблені лабораторні дослідження його біологічного середовища (сечі). Лікар повідомила, що даний аналіз обов'язково буде направлений до лабораторії і за результатами лабораторного дослідження прийде результат. Наразі, у ОСОБА_1 встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, що і підтверджено приладом «Драгер», та запитала, чи буде ОСОБА_1 отримувати висновок про перебування його у стані алкогольного сп'яніння, на що він відповів, що буде отримувати висновок після лабораторного дослідження біологічного середовища (сечі). Лікарем зафіксована відмова ОСОБА_1 в отриманні висновку, з ремаркою ОСОБА_1 , що це не відмова від проходження медичного огляду. Надалі ОСОБА_1 проставив свій підпис на відповідних бланках, які долучаються до аналізу, одна ємність якого передається до лабораторії, інша зюерігається 90 днів. Ємності з біологічним середовищем ОСОБА_1 були опечатані та оформлені лікарем-наркологом. По завершенню процедури лікар-нарколога надала працівнику поліції висновок за № 001024. Працівник поліції залишився у кабінеті оформлювати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , і на запитання останнього, стосовно чого оформлюється даний протокол, поліцейський відповів, що за ст. 130 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, з чим ОСОБА_1 був не згоден, вважаючи, що мопед не є транспортним засобом. Будучи у коридорі та спілкуючись з іншим працівником поліції, ОСОБА_1 зазначив, що «так, синій, але ж я розвалю це», на що поліцейський відповів, що то є право ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не погоджується з висунутим йому обвинуваченням за ст. 130, зазначаючи, що має місце ст. 127(3) КУпАП. Працівник поліції на планшеті показує ОСОБА_1 постанову Київського апеляційного суду з цього питання. Іде суперечка щодо трактування положень КУпАП. ОСОБА_1 говорить, що його дії підпадають під дію статті 127 частини третьої по старому Кодексу. Надалі з відеозапису слідує, що працівники поліції з ОСОБА_1 виходять з медичного закладу і на вулиці між ними відбувається продовження розмови. Працівник поліції оголошує ОСОБА_1 приписи п. 2.9 Правил дорожнього руху, на що ОСОБА_1 запитує: «А що, помінявся адмінкодекс?» Працівник поліції зачитує ОСОБА_1 диспозицію ч. 1 статті 130 КУпАП, у якій слово «механічними» відсутнє. ОСОБА_1 сказав: «Так що, що я попав по повній, як на тачці?», на що отримав від працівника поліції позитивну відповідь. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що раніше ні мопеди, ні скутера не потрібно було реєструвати, як і не потрібно було відкривати на них категорію. Люди деякий час їздили, порушуючи приписи ст. 130 КУпАП, за порушення якої протоколи не складали, оскільки мопед до 50 куб. не вважався транспортним засобом і відносився до велосипедів. Проте, пізніше мопеди стали вважати транспортними засобами з обов'язковою реєстрацією. Працівниками поліції за порушення виписувались постанови за ст. 126 ч. 1, 126 ч. 2 і, у тому числі, за ст. 130. На сьогодення всі мопеди, скутери, моторолери, електровелосипеди є транспортними засобами, електросамокат відноситься також до транспортних засобів, проте до малих. Якщо особа, яка досягла 16 років, та, випивши пляшку пива, буде їхати на електросамокаті у парку, по доріжках, то це також є ст. 130. Ці електросамокати відносяться до малих транспортних засобів, оскільки його не потрібно реєструвати. За керування моноколесом у стані алкогольного сп'яніння також передбачена відповідальність за ст. 130, оскільки він приводиться у дію за допомогою електродвигуна. Всі пристрої, які приводяться у рух за допомогою електродвигуна, є транспортними засобами. ОСОБА_1 зазначив, що таких положень раніше не було. Працівник поліції поінформував, що на сьогодення на велосипедах по узбіччю їздити заборонено, тільки на велодоріжках або вздовж краю проїзної частини, або на проїзній частини у смугах громадського транспорту, де це дозволено відповідно до дорожнього знаку. ОСОБА_1 повідомив, що тій особі, якій він збирає цей мопед, з огляду на вільний час, що треба буде цей «тазік» (мопед) поставити на облік, і майбутній власник цього мопеда про це обізнаний. На запитання працівника поліції, як поставити цей мопед на облік, з огляду на те, що заїхав із-за кордону, як запчастина, ОСОБА_1 відповів, що це є проблемами майбутнього власника, і це вже не його проблеми. Працівник поліції у розмові повідомив, що електросамокат може їхати 70 км/год., електроколесо - 60 км/год. І за такої швидкості, в'їхавши в людину чи дитину, то буде летальний випадок. Ситуації на дорогах бувають різні.
Другий відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, є ідентичним попередньому, окрім того на ньому зафіксовано, що після складання протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 оголошені права, роз'яснена суть правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 за викликом має з'явитися до Деснянського районного суду м. Києва для розгляду справи та у суді надати пояснення. ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначив, що не згоден, проставив підписи у відповідних графах протоколу. Працівник поліції поінформував, що до протоколу додається відео, висновок лікаря і постанова. Працівники поліції оголосив суть складеного протоколу і за ст. 122-2 КУпАП. ОСОБА_1 були вручені копії протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також постанова за ч. 6 ст. 121 КУпАП за порушення п. 2.9 (в) ПДР за керування транспортним засобом - мопедом (без встановлення його марки) без державного номерного знаку, який не зареєстрований. ОСОБА_1 попереджений, що йому забороняється керувати будь-яким транспортним засобом протягом доби.
Зафіксовані на відеозаписі події знайшли своє відображення також у даних висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 березня 2024 року за № 001024, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , який оглянутий 15 березня 2024 року о 23.30 год., перебував у стані алкогольного сп'яніння (ас. 4).
Стосовно ОСОБА_1 також складена постанова серії БАД № 434904 від 15 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за змістом якої ОСОБА_1 15 березня 2024 року о 22.55 год. у м. Києві по вул. Чурилівська, 1-3, керував незареєстрованим транспортним засобом без номерного знака та до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень (ас. 6).
За результатами означених подій уповноваженою на те особою складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 858585 від 15 березня 2024 року, серії ААД № 858586 від 15 березня 2024 року, зміст яких у повній мірі відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протоколи містить виклад суті адміністративних правопорушень, виходячи з характеру вчинених дій; є вказівка на порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху та посилання на ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП (ас. 1-2), і зміст яких доведений до відома ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд звертає увагу той факт, що протягом відеозапису ОСОБА_1 , по-перше, не заперечував факт, що на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу за допомогою звукового сигналу та червоного маячка, не зупинився, намагався втекти, пояснюючи це тим, що, начебто, злякався, одночасно підтверджуючи, що до 2015 року працював у відділу розшуку ДАЇ м. Києва та обізнаний з роботою правоохоронних органів та законодавством України. По-друге, у розмові з працівниками поліції зізнався, що наразі не відслідковує зміни до КУпАП, був впевнений, орієнтуючись на положення КУпАП на час його роботи в ДАЇ, що мопед, який він самостійно зібрав з запчастин, ввезених з Китаю, не відноситься до транспортних засобів в розумінні положень Правил дорожнього руху та приписів ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, об'єктивно узгоджуються між собою, а тому суддя місцевого суду обґрунтовано поклав досліджені докази в основу своїх висновків про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП за встановлених обставин.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться фактично до того, що мопед, яким він керував, не відноситься до транспортних засобів у розумінні положень ст. 286 КК України, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху України, тобто адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає лише за керування транспортними засобами, які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 куб.см. або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), з огляду на що і відсутній у його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до примітки до ст. 121 КУпАП, на яку посилається і сам апелянт, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Згідно з положеннями п. 1.10 Правил дорожнього руху України:
- транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
Таким чином законодавством розмежоване поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб».
Разом з тим, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, у тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тобто, відповідальність передбачена за керування особою в стані алкогольного сп'яніння будь-яким транспортним засобом, а не водієм, як вказує ОСОБА_1 , а, тим більше, не лише механічним транспортним засобом, на чому наголошує апелянт.
Окрім того, наявними доказами в їх сукупності беззаперечно встановлено, що 25 березня 2024 року о 22:55 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом (мопед), без державного номерного знаку, в м. Києві по вул. Чуриловській, 1-3 (с. Троєщина), на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу за допомогою звукового сигналу та червоного маячка, не зупинився та намагався втекти. Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі «3631» на вул. Чуриловській, 1-3 (шляхом утворення штучного затору).
Доводи апеляційної скарги, що мопед, яким він керував за досліджуваних подій не потребує державної реєстрації, а тому працівники поліції не мали правових підстав для складання постанови щодо нього за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення відповідного адміністративного стягнення, не є предметом даного провадження і оскарження такої постанови передбачено в порядку КАСУ, а не КУпАП, які не є тотожними, як помилково вважає апелянт.
Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію ОСОБА_1 про безпідставне його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП.
Висновки судді місцевого суду у постанові від 1 травня 2024 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому немає передбачених законом підстав для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, як про це просить апелянт.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП.
За встановлених обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 1 травня 2024 року, з урахуванням постанови цього суду від 3 травня 2024 року про виправлення описки, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130, ст. 122-2 КУпАП, та відповідно до положень ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,- залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва