Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 33/824/2752/2024
м. Київ Справа № 760/13222/23
29 травня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Мусієнка Марка Валерійовича на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 436953 від 30 травня 2023 року, о 04 год. 15 хв. в м. Києві по просп. В. Лобановського, 112 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом KIA OPTIMA, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки, за допомогою приладу Drager 6820 зі згоди водія, результат огляду - 0,93‰.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з такою постановою суду, 12 лютого 2024 року захисник ОСОБА_1 адвокат Мусієнко М.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального. Зазначав, що судом залишено поза увагою, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння було проведено з порушенням порядку, зокрема, ОСОБА_1 не було роз'яснено, що він має право не погодитись з результатами огляду, проведеного поліцейським і пройти додатково огляд ще й у закладі охорони здоров'я, що тягне за собою недійсність такого огляду. Також зазначав, що суд не звернув увагу, що поліцейським незаконно запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер в закладі охорони здоров'я, тоді як огляд у медичному закладі повинен проводитися виключно лабораторним дослідженням біологічного середовища.
Посилався на те, що судом не досліджено аргументи захисника щодо порушення порядку експлуатації Драгеру, а саме, що ОСОБА_1 два рази продував Драгер, при цьому мундштук інспектор поліції не змінював.
Зауважував, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, та що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів є неналежним та недопустимим доказом; матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом; ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважає, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також до апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 адвокат Мусієнко М.В. додав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, в якій посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, оскільки копію отримано лише 31.01.2024 року, просив його поновити.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови як такий, що пропущений з поважних причин.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Мусієнко М.В. надав пояснення, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав наведених у ній.
Апеляційний суд заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9.а ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 436953 від 30 травня 2023 року, о 04 год. 15 хв. в м. Києві по просп. В. Лобановського, 112 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом KIA OPTIMA, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки, за допомогою приладу Drager 6820 зі згоди водія, результат огляду - 0,93‰.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 травня 2023 року. Протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 . Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав; даними проведеного тесту за допомогою приладу Drager 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 0,93‰, який був підписаний останнім;актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;відеозаписом з бодікамери №470667.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено, що він має право не погодитись з результатами огляду, проведеного поліцейським і пройти додатково огляд ще й у закладі охорони здоров'я, що тягне за собою недійсність такого огляду, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатами огляд на стан сп'яніння, що узгоджується з відео з нагрудної камери поліцейського, а також надав відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров'я. При цьому, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху України, не висловлював з цього приводу жодних міркувань та заяв. У протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП також відсутні будь-які заперечення. Разом з тим, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак свою незгоду із викладеними у ньому відомостями не зазначив.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейським незаконно запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер в закладі охорони здоров'я, тоді як огляд у медичному закладі повинен проводитися виключно лабораторним дослідженням біологічного середовища, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду та обставин, викладених у протоколі.
Посилання на те, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, та що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів є неналежним та недопустимим доказом, суд вважає безпідставними, оскільки поліцейським було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим і було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом, суд також вважає безпідставними, оскільки з наявного відеозапису вбачається, що працівник поліції вказує ОСОБА_1 про те, що він їхав без ближнього світла. При цьому, ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспортним засобом, зокрема, без ближнього світла.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №436953 від 30 травня 2023 року у ньому зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мусієнко Марк Валерійович, строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Мусієнка Марка Валерійовича - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.В. Кулікова