Справа № 761/39800/23
Провадження №1-кп/761/2434/2024
іменем України
05 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, в умовах воєнного стану запровадженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та в подальшому продовжено Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливим мотивом, шляхом вільного доступу таємно викрав з полиці шафи одну пару золотих сережок, вартістю 8916 гривень 97 копійок, які належать ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 8916 гривень 97 копійок.
Крім того, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 лютого 2023 року, в період дії воєнного стану, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливим мотивом, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав золоту каблучку із камінням, вартістю 3193 гривні 01 копійку, яка належить ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 3193 гривні 01 копійка.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив суду, що він довгий час був знайомий з потерпілою та вони разом проживали в одній квартирі. У зв'язку з відсутністю роботи, а також пов'язаним із цим скрутним матеріальним становищем, 03.02.2023 він забрав з квартири та здав до ломбарду золоті сережки потерпілої. Так само він зробив і з золотою обручкою потерпілої 13.02.2023 року. Він планував викупити вказані прикраси з ломбарду, але у нього не вийшло. У вчиненому щиро розкаюється та зобов'язаується відшкодувати потерпілій завдані його діями збитки.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого як особу.
Аналізуючи в сукупності перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 , а його дії вірно кваліфікованими за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, а також повторно.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_4 , а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікаря-нарколога та психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, є раніше несудимою особою.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого, та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі.
На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Однак, беручи до уваги, те, що ОСОБА_4 є раніше не судимою особою, зважаючи на його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що полягало у повному та докладному повідомленні про відомі йому обставини вчиненого злочину, враховуючи предмет злочинного посягання та позицію потерпілої ОСОБА_5 , яка не наполягала на реальному виконанні призначеного покарання, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, вважаючи можливим його виправлення без реального відбування покарання.
Потерпілою ОСОБА_5 , до початку судового розгляду, пред'явлено до ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, в якому цивільний позивач ОСОБА_5 просила стягнути на її користь з ОСОБА_4 завдану вчиненням кримінального правопорушення стосовно неї майнову шкоду на суму 50 000,0 грн. та моральну шкоду, у розмірі 30 000 грн.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги, вказавши, що просить стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 12 109 грн. 98 коп, а також моральну шкоду у сумі 10 000 грн., мотивуючи зміну позовних вимог тим, що обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував їй моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 , який є цивільним відповідачем за позовом, позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При розв'язанні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступних положень закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в межах вимог та підстав наведених у позовній заяві, суд виходить з того, що у судовому засіданні, на підставі зібраних доказів встановлено, що ОСОБА_4 03 лютого 2023 року перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу таємно викрав з полиці шафи одну пару золотих сережок, вартістю 8916 гривень 97 копійок, які належать ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_4 13 лютого 2023 року, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав золоту каблучку із камінням, вартістю 3193 гривні 01 копійку, яка належить ОСОБА_6 , а всього шляхом викрадення належного ОСОБА_5 майна, ОСОБА_4 спричинив останній матеріальні збитки у сумі 12 109 грн. 98 коп.
За таких обставин, суд вважає цивільний позов, у цій частині, обґрунтованим повністю, а отже таким, що підлягає задоволенню зі стягненням з цивільного відповідача 12 109 гривень 98 копійок у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Що ж стосується цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої ОСОБА_5 , яка втратила майно, що являлось її сімейною реліквією, а тому мало для неї особливу цінність, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль направлених для їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди, повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень.
За зазначених обставин заявлений ОСОБА_5 цивільний позов в цій частині також підлягає повному задоволенню.
Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-23/55184-ТВ від 17.10.2023 р.), слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі і запобіжний захід стосовно обвинуваченого, в рамках кримінального провадження судом не застосовувались.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185 КК України, ст. 128, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дванадцять тисяч сто дев'ять) гривень 98 (дев'яносто вісім) коп. у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень у якості компенсації заподіяної моральної шкоди.
Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-23/55184-ТВ від 17.10.2023 р.), - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави з відповідним призначенням платежів.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя