Справа № 761/28887/23
Провадження № 2/761/3100/2024
(заочне)
27 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Мальцева Д.О.,
за участю секретаря: Панчоха Д.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Шевченківський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про припинення арешту нерухомого майна,-
ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про припинення арешту нерухомого майна, згідно з яким просила суд: припинити арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8278580, 10.12.2008 11:08:10, накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.12.2008 року по справі № 2-7791-2008 за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на Квартиру позивач набула 16.07.2013 року на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Під час реєстрації права власності позивача на Квартиру виявилося, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є запис про державну реєстрацію обтяжень на вказану Квартиру з реєстраційним номером обтяження: 8278580 від 10.12.2008 року. А особою, майно/права якої обтяжуються є ОСОБА_3 .
Станом на дату подання позову обтяження щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - не знято, у результаті чого позивач звернулася до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
18.08.2023 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
04.09.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
07 вересня 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд ухвалює проводити розгляд у заочному порядку за відсутності відповідача та третьої особи, на підставі наявних в справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, що ОСОБА_2 на праві приватної власності є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Квартира).
Право власності на Квартиру позивач набула 16.07.2013 року на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, яке було видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М., відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого Начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 31.05.2013 року.
Під час реєстрації права власності позивача на Квартиру виявилося, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є запис про державну реєстрацію обтяжень на вказану Квартиру з реєстраційним номером обтяження: 8278580 від 10.12.2008 року. А особою, майно/права якої обтяжуються є ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 341544984 від 03.08.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Так, як вбачається із вказаної Інформаційної довідки, підставою внесення запису щодо обтяження на Квартиру є ухвала по справі № 2-7791-2008 від 01.12.2008 року, видана Соснівським районним судом м. Черкаси, суддя Пироженко С.А.
Відповідно до вказаної ухвали по справі № 2-7791-2008 від 01.12.2008 року Соснівського районного суду м. Черкаси, арешт на Квартиру був накладений за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 в межах розгляду позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
При цьому, ухвала по справі № 2-7791-2008 від 01.12.2008 року Соснівського районного суду м. Черкаси, на підставі якої було накладено обтяження на Квартиру, була скасована 25.03.2009 року ухвалою Апеляційного суду Черкаської області по справі № 22ц-597/2009р.
Позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мовчан A.C . Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ із заявою про скасування арешту на вищезазначену Квартиру.
Проте, державний реєстратор прав на нерухоме майно Мовчан A.C. , розглянувши заяву позивача про скасування арешту на Квартиру та долучені до заяви ухвали судів, своїм Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 68520008 від 19.07.2023 року відмовив позивачу в проведенні реєстраційних дій щодо скасування арешту на Квартиру на тій підставі, що подані позивачем документи не відповідають вимогам діючого законодавства.
Відмовляючи позивачу в проведенні реєстраційних дій щодо зняття арешту на Квартиру. державний реєстратор прав на нерухоме майно Мовчан A.C. вказує на те, що згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 частини 5 статті 3 Закону).
Тобто, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, на теперішній час з цього питання Верховним Судом сформульовано низку висновків.
Так, у постанові Касаційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 зазначено, що виконанню підлягають виключно судові рішення:
1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Окремо варто зазначити, що у ст. 26 Закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень законодавець також зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Застосовуючи в практичному аспекті зазначений припис, суди зазначають, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 р. у справі №154/883/19).
При цьому, чинним законодавством врегульовано процедуру способу захисту щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, якою передбачено пред'явлення вимог до державного реєстратора про зобов'язання внести відомості до Державного реєстру прав. Проте, позивач не скористалася визначеною законом процедурою і звернулася із позовом про припинення арешту нерухомого майна, таким чином, обравши неналежний спосіб захисту своїх прав.
Ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ч.1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.
Приписами ст.386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, вказаний спосіб захисту не відновлює права позивача та не сприяє захисту її прав, тобто, зважаючи на обрання позивачем неналежного способу захисту та безпідставність позову, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391, 593, 598, 599 ЦК України, ст.ст. 4, 2, 175 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Шевченківський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення арешту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 07.03.2024 року.
Суддя: