465/8686/23
1-кп/465/367/24
Іменем України
12.06.2024 року року Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
провівши у відкритому судовому засіданні розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №62023140110000296 від 19.07.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомир, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,-
солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 22.04.2023 не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до 08.09.2023, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст.407 КК України визнав повністю та пояснення надав аналогічні, викладеним в обвинувальному акті. Щиро розкаявся у вчиненому, просить суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється та наданими в судовому засіданні поясненнями.
З врахуванням вимог ч.3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, враховуючи згоду учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, оскільки ОСОБА_4 вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог статтей 50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи , - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).
Суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, характер інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного.
Обставини, які пом'якшують обвинуваченому покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують обвинуваченому покарання, відповідно до ст. 67 КК України - відсутні.
Відтак призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що обвинувачений вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочинами, а також особу обвинуваченого, який неодружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому. Відтак слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - в межах санкції статті особливої частини КК України, за якою кваліфіковано його дії у виді позбавлення волі.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374 , ч.15 ст. 615 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з дотриманням вимог статтей 392, 394 КПК України.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя: ОСОБА_1