12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 520/12657/16-ц
провадження № 61-8366ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федяєва Сергія Володимировича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», публічного акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ТОВ «Стандард Фінанс Групп», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.
РішеннямКиївського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року оскаржила в апеляційному порядку особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, - ОСОБА_3 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року у цій цивільній справі
закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України.
08 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федяєв С. В. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від
21 листопада 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 червня
2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.
До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника (частина третя статті 392 ЦПК України).
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня
2019 року № 41 (далі - Положення), з подальшими змінами, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 9 Положення передбачено, що ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Пунктом 11 Положення визначено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Пунктом 12 Положення передбачено перелік реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до підпунктів 12.9 та 12.10 Положення ордер має містити: дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»).
На підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів
ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції адвокат Федяєвим С. В. до касаційної скарги додав копію ордеру від 08 липня 2024 року (некоректна дата) серія ВН №1374638.
Текст вказаного ордеру не містить всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 12 Положення. Зокрема, ордер не містить коректної дати видачі ордера та підпису адвоката Федяєва С. В. у графі «Адвокат».
Виходячи зі змісту пунктів 11, 12 Положення, ордер, доданий адвокатом Федяєвим С. В. до касаційної скарги, не є належним підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах ОСОБА_1 , зокрема на звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що скріплення касаційної скарги електронним підписом, скріплення електронним підписом скан-копії ордеру про надання правничої (правової) допомоги, а також подання касаційної скарги із застосуванням системи «Електронний суд» з додаванням до неї копії непідписаного адвокатом ордеру не підтверджують дотримання вимог щодо форми документа, який надає право на здійснення представництва інтересів сторони у Верховному Суді, зокрема на підписання адвокатом касаційної скарги, як того вимагають приписи Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про ордер. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року (провадження № К/990/33704/22).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Повернення касаційної скарги, за загальним правилом, не перешкоджає повторному зверненню із касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтею 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федяєва Сергія Володимировича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», публічного акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги - повернути заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников