18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 березня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1467/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача - фізичної особи - підприємця Білоброва С.М. особисто, адвоката Гонди О.Ю., відповідача - фізичної особи - підприємця Кременюка О.А. особисто, адвоката Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом фізичної особи - підприємця Білоброва С.М. до фізичної особи - підприємця Кременюка О.А. про стягнення 8 116 490 грн.,
29.12.2022 позивач - фізична особа-підприємець Білобров Сергій Миколайович звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кременюка Олександра Андрійовича (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 8116490 грн. реальних збитків та відшкодувати понесені ним судові витрати.
Позов мотивований тим, що підписанням договорів складського зберігання зерна № 17/19 і № 18/19 від 01.06.2019 року відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем у виді 888 т кукурудзи в зерні, 44 т соняшника, 48 т сої, 42 т гороху, яка виникла раніше. Вимогу від 31.05.2022 № 24/05/22 про повернення зерна відповідач не виконав, зерно у відповідача відсутнє, відтак позивач просить суд стягнути з нього на свою користь вартість зерна з розрахунку на дату подання позову.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.01.2023 року позовну заяву, після усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 02.01.2023 року, прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1467/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.02.2023 року. Сторонам запропоновано у визначені строки подати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, заяви по суті справи і клопотання з процесуальних питань.
Відповідач в особі свого представника подав суду через систему «Електронний суд» та засобами електронного зв'язку:
03.02.2023 року клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. №1827/23, т. 1 а.с. 40-41);
20.02.2023 року відзив на позовну заяву і 17.03.2023 заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2799/23, № 4504/23, т.1 а.с. 44-55, 145-147), за змістом яких заперечував проти позову повністю з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що договори складського зберігання зерна № 17/19, № 18/19 від 01.06.2019 року є фіктивними, за цими договорами фактично зерно позивачем не передавалось, у відповідача відсутні фізичні можливості для зберігання зерна у відповідній кількості і така кількість зерна відсутня у позивача, розрахунок розміру заборгованості позивачем проведено невірно. Крім того, вимоги позивача не підтверджені належними доказами в розумінні законодавства про зерно і його складське зберігання. На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач в особі свого представника до заяв по суті справи додав письмові докази та заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також подав клопотання:
27.02.2023 року про зобов'язання позивача, в порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати докази наявності у позивача спірної кількості зерна і вчинення ним дій по фактичній передачі ним відповідачу такої кількості зерна (вх. № 3222/23, т.1 а.с. 101-103);
03.04.2023 року, в якому просив витребувати у позивача оригінальні примірники письмових доказів, доданих до відзиву на позов (вх. № 5545/23, т. 1 а.с. 151-152);
08.05.2023 року про можливість опитування позивача в порядку ст. 90 ГПК України по запропонованим питанням щодо процедури складання документів, доданих позивачем до відзиву на позов (вх. № 7594/23, а.с. 166-170).
Позивач подав суду 13.03.2023 відповідь на відзив, в якій спростовував доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, до відзиву додав додаткові письмові докази на виконання вимог суду за клопотанням відповідача (вх. № 4156/23, т. 1 а.с. 112-117);
На підтвердження своїх доводів позивач також 04.04.2023 подав клопотання (вх. № 5623/23, т. 1 а.с. 154-157) про призначення судових експертиз, на вирішення експертів просив поставити питання:
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» в Договорі № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Договорі № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 01 вересня 2016 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 01 вересня 2016 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 04 жовтня 2016 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 04 жовтня 2016 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» в Договорі № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» в Договорі № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 01 липня 2017 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 01 липня 2017 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 01 липня 2017 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 01 липня 2017 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 04 жовтня 2017 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 04 жовтня 2017 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 вересня 2018 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 вересня 2018 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 жовтня 2018 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 жовтня 2018 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 липня 2017 року від 01 червня 2019 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 липня 2017 року від 01 червня 2019 року?
- Кременюком Олександром Андрійовичем виконано підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 01 червня 2019 року чи іншою особою?
- відтиск печатки ФОП Кременюк Олександра Андрійовича проставлено в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 01 червня 2019 року?
В судових засіданнях 28.02.2023 року, 04.04.2023 року, 09.05.2023 року задоволено клопотання відповідача за вх. №1827/23 від 02.02.2023 року, № 3222/23 від 27.02.2023 року, № 5545/23 від 03.04.2023 року, клопотання відповідача за вх. № 7594/23 від 08.05.2023 року залишено без розгляду (протокольними ухвалами), зобов'язано позивача надати суду оригінальні примірники поданих ним документів, зобов'язано відповідача подати суду вільні та умовно-вільні зразки його підписів та печатки, оголошено перерву до 01.06.2023 року.
Ухвалою суду від 01.06.2023 року задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи (вх. № 5623/23 від 04.04.2023 року), призначено у справі № 925/1467/22 судову експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставлено запропоновані позивачем питання, на період проведення експертизи зупинено провадження у справі. Відповідач питань на вирішення експертів не запропонував.
Супровідним листом від 09.11.2023 (вх. № 18662/23, т. 1 а.с. 208-209) експертною установою направлено суду висновок експертів від 08.11.2023 № 909/1250-23-23 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої і технічної експертиз документів, повернено матеріали справи № 925/1467/22 (т. 1 а.с. 211-237).
Ухвалою суду від 10.11.2023 року поновлено провадження у справі № 925/1467/22, підготовче засідання призначено на 30.11.2023 року.
Представник відповідача подав через систему "Електронний суд" 29.11.2023 клопотання (вх. № 19869/23, т. 1 а.с. 243), в якому просив поновити пропущений строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати із ГУ ДПС в Черкаській області інформацію щодо того, чи здійснювалось ФОП Білобровим С.М. повідомлення податкового органу за формою 20 - ОПП щодо земельних ділянок, які є об'єктом оподаткування, за період 2016-2019 роки.
Ухвалою суду від 30.11.2023 року суд поновив відповідачу строк на подання клопотання про витребування доказів (протокольною ухвалою), оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.01.2024 року; витребував у ГУ ДПС в Черкаській області дані щодо того, чи здійснювалось фізичною особою-підприємцем Білобровим Сергієм Миколайовичем повідомлення податкового органу за формою 20 - ОПП щодо земельних ділянок, які є об'єктом оподаткування, за період 2016-2019 роки; уповноважив представника відповідача - адвоката Заболотного В.М. отримати у ГУ ДПС в Черкаській області витребувані судом докази та надати їх суду до дня наступного засідання.
25.12.2023 року відповідач в особі свого представника подав суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення і витребувані судом докази (вх. № 21470/23, т. 2 а.с. 1).
Ухвалами суду від 10.01.2024, 15.01.2024, 18.01.2024 року в засіданнях оголошувались перерви з поважних причин, закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024 року; за клопотанням позивача зобов'язано відповідача забезпечити явку свідків по справі, забезпечено проведення судового засідання у справі № 925/1467/22, призначеного на 06.02.2024 року, для адвоката Заболотного В.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, участь відповідача ФОП Кременюка О.А. та свідків - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у в режимі відеоконференції у приміщенні Христинівського районного суду Черкаської області; доручено Христинівському районному суду Черкаської області організувати 06.02.2024 року участь відповідача ФОП Кременюка О.А. та свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з розгляду даної справи.
Ухвалою суду від 06.02.2024 року за клопотаннями сторін відкладено розгляд справи № 925/1467/22 по суті на 29.02.2024 року; зобов'язано відповідача забезпечити явку свідків, свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до ч. 3 ст. 89 ГПК України свідків попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
В судовому засіданні 29.02.2024 року заслухано свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оголошено перерву до 20.03.2024 року, в якому оголошено перерву до 28.03.2024 року.
В судовому засіданні 28.03.2024 року позивач та його представник позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і додаткових письмових поясненнях до неї, підтримали і просили суд задовольнити повністю, відповідач і його представник позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у його заявах по суті справи.
Відповідно до ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 28.03.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши їх заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Білобров Сергій Миколайович і Кременюк Олександр Андрійович є фізичними особами-підприємцями, їх державна реєстрація проведена, відповідно в 2010 і 2007 роках. Серед дозволених видів діяльності Білоброва С.М. і Кременюка О.А. є товарне сільське господарство (т. 1 а.с. 10, 11).
03.04.2007 Христинівська РДА, як орендодавець, і позивач, як орендар, уклали договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 108,4114 га, які знаходяться в межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області, строком на 25 років, з переважним правом його поновлення на новий строк (т. 1 а.с. 118-120).
01.08.2016 позивач, як замовник, і відповідач, як виконавець, уклали договір № 21/16 про надання послуг (далі також - договір про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16), предметом якого було зобов'язання відповідача за плату надати позивачу послуги, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарської продукції, а саме: оранка, обробіток земельних ділянок, які знаходяться в користуванні, оренді замовника, внесення добрив, гербіцидів, інсектицидів, інших препаратів захисту рослин; посів та збір сільськогосподарських культур, транспортування урожаю на елеватори та ХПП; сушка сільськогосподарської продукції, надання приміщень для зберігання або відповідальне зберігання сільськогосподарської продукції замовнику. За умовами договору відповідач також зобов'язався, зокрема, вчасно та без затримки повертати продукцію, яка знаходиться на відповідальному зберіганні замовнику, за якістю та кількістю, обумовленими в додатковій угоді та згідно акту приймання-передачі (т. 1 а.с. 130-131).
01.09.2016 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16 (далі також - додаткова угода від 01.09.2016 до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16), за умовами якої відповідач зобов'язався за плату надати за завданням позивача послуги сушки сільськогосподарської продукції, приміщення для зберігання або відповідального зберігання сільськогосподарської продукції замовнику, зазначеної в договорі, додатковій угоді і акті приймання-передачі. Вартість послуг сторони визначили у розмірі не більш як 1,5% від вартості збереженої продукції за весь період зберігання, за наслідками фактичного надання послуг і фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами, в якому зазначаються фактично надані послуги в момент передачі продукції від виконавця до замовника. Замовник зобов'язаний оплатити визначену в акті вартість послуг у строк до 30 календарних днів після підписання акту або по мірі частково забраної продукції (т. 1 а.с. 132-133).
04.10.2016 сторони склали до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16, додаткової угоди від 01.09.2016 до цього договору Акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання кукурудзу в кількості 675 тонн за ціною 3200 грн. на загальну суму 2160000 грн. За цим актом відповідач зобов'язався повернути, а позивач - прийняти згідно акту приймання-передачі вищевказану продукцію в кількості та якості, зазначеними в даному акті, до 30.03.2017. Позивач зобов'язався оплатити кошти згідно акту виконаних робіт за зберігання до 30.04.2017 (т. 1 а.с. 134).
01.06.2017 позивач, як замовник, і відповідач, як виконавець, уклали договір № 2/17 про надання послуг (далі також - договір про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17), 01.07.2017 - додаткову угоду до нього, предметом яких були зобов'язання сторін, подібні тим, що виникли із договір про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16, додаткової угоди від 01.09.2016 до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16 (т. 1 а.с. 121-122, 123-124).
До договору про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17, додаткової угоди від 01.07.2017 до договору про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17 сторони склали акти приймання-передачі:
01.07.2017, за яким позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання горох в кількості 42 тонн за ціною 3100 грн. на загальну суму 130200 грн. За цим актом відповідач зобов'язався повернути, а позивач - прийняти згідно акту приймання-передачі вищевказану продукцію в кількості та якості, зазначеними в даному акті, до 31.12.2017. Позивач зобов'язався оплатити кошти згідно акту виконаних робіт за зберігання до 31.01.2018 (т. 1 а.с. 128);
04.10.2017, за яким позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сою в кількості 48 тонн за ціною 9200 грн. на загальну суму 441600 грн. За цим актом відповідач зобов'язався повернути, а позивач - прийняти згідно акту приймання-передачі вищевказану продукцію в кількості та якості, зазначеними в даному акті, до 31.12.2017. Позивач зобов'язався оплатити кошти згідно акту виконаних робіт за зберігання до 31.01.2018 (т. 1 а.с. 127);
15.09.2018, за яким позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання соняшник в кількості 44 тонн за ціною 8200 грн. на загальну суму 360800 грн. За цим актом відповідач зобов'язався повернути, а позивач - прийняти згідно акту приймання-передачі вищевказану продукцію в кількості та якості, зазначеними в даному акті, до 31.12.2018. Позивач зобов'язався оплатити кошти згідно акту виконаних робіт за зберігання до 31.01.2019 (т. 1 а.с. 126);
15.10.2018, за яким позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання кукурудзу в кількості 213 тонн за ціною 3100 грн. на загальну суму 660920 грн. За цим актом відповідач зобов'язався повернути, а позивач - прийняти згідно акту приймання-передачі вищевказану продукцію в кількості та якості, зазначеними в даному акті, до 31.12.2018. Позивач зобов'язався оплатити кошти згідно акту виконаних робіт за зберігання до 31.01.2019 (т. 1 а.с. 125).
На адвокатський запит представника позивача керівником Уманської окружної прокуратури надано письмове повідомлення від 16.03.2023 № 53/4-2789-23, із якого вбачається, що рішенням Христинівського районного суду від 22.09.2016 у справі № 706/1272/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2016, задоволено позов прокурора до Христинівської РДА і Білоброва С.М. про визнання недійсним укладеного ними договору оренди землі від 03.04.2007, визнання протиправним і скасування розпорядження Христинівської РДА про передачу в оренду Білоброву С.М. землі і про зобов'язання Білоброва С.М. повернути державі земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 108,4114 га. Постановою головного державного виконавця Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 23.03.2018 виконавче провадження з примусового виконання рішення Христинівського районного суду від 22.09.2016 у справі № 706/1272/14-ц закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 149).
01.06.2019 позивач, як поклажодавець, і відповідач, як зберігач, уклали договір складського зберігання зерна № 17/19 (далі також - Договір-1 або договір складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 17/19, т. 1 а.с. 12-14), за умовами п. 1.1. якого поклажодавець зобов'язався передати зерно: кукурудза в зерні за заліковою вагою 213 тонн; соняшник - за заліковою вагою 44 тонн; соя - за заліковою вагою 48 тонн; горох - за заліковою вагою 42 тонн на зберігача, який зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в встановлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
Сторони Договору-1 погодили усі істотні умови цього договору, зокрема домовились про таке:
п. 3.1.6. - зберігач зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі;
п. 3.1.10. - зберігач зобов'язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився;
п. 3.3.2. - поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також інші послуги;
п. 3.3.3. - поклажодавець зобов'язаний витребувати зерно після закінчення строку його зберігання;
п. 4.3. - поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна за шість місяців в строк до 31.12.2019 року;
п. 6.1. - у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством;
п.п. 7.1.-7.4. - строк зберігання зерна становить до 31.12.2019 року; зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди; зберігач зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця і визначити строк його витребування; у разі коли поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребував зерно, зберігач має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю, крім сум, що належать зберігачу;
п.п. 8.1.-8.3. - договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі; умови, не передбачені договором, регламентуються законодавством; договір може містити умови, що не суперечать законодавству.
Того ж дня, 01.06.2019, на виконання договору складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 17/19, сторони склали частину першу (передання зерна зберігачу) чотирьох актів приймання-передачі майна:
за яким позивач, як поклажодавець, передав, а відповідач, як зберігач, прийняв на зберігання кукурудзу в зерні згідно ДСТУ в кількості 213 тонн за ціною 3100 грн. за тонну загальною вартістю 660300 грн. Частина перша акту підписана сторонами особисто, їх підписи посвідчені їхніми печатками. Друга частина акту (передання майна поклажодавцю) сторонами не заповнена і ними не підписана (т. 1 а.с. 15);
за яким позивач, як поклажодавець, передав, а відповідач, як зберігач, прийняв на зберігання соняшник згідно ДСТУ в кількості 44 тонни за ціною 8200 грн. за тонну загальною вартістю 360800 грн. Частина перша акту підписана сторонами особисто, їх підписи посвідчені їхніми печатками. Друга частина акту (передання майна поклажодавцю) сторонами не заповнена і ними не підписана (т. 1 а.с. 16);
за яким позивач, як поклажодавець, передав, а відповідач, як зберігач, прийняв на зберігання сою згідно ДСТУ в кількості 48 тонн за ціною 9200 грн. за тонну загальною вартістю 441600 грн. Частина перша акту підписана сторонами особисто, їх підписи посвідчені їхніми печатками. Друга частина акту (передання майна поклажодавцю) сторонами не заповнена і ними не підписана (т. 1 а.с. 17);
за яким позивач, як поклажодавець, передав, а відповідач, як зберігач, прийняв на зберігання горох згідно ДСТУ в кількості 42 тонни за ціною 3100 грн. за тонну загальною вартістю 130200 грн. Частина перша акту підписана сторонами особисто, їх підписи посвідчені їхніми печатками. Друга частина акту (передання майна поклажодавцю) сторонами не заповнена і ними не підписана (т. 1 а.с. 18).
Крім того, того ж дня, 01.06.2019 позивач, як поклажодавець, і відповідач, як зберігач, уклали договір складського зберігання зерна № 18/19 (далі також - Договір-2 або договір складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 18/19, т. 1 а.с. 19-21), за яким на тих же умовах, що і у договорі складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 17/19, поклажодавець зобов'язався передати зерно кукурудзи за заліковою вагою 675 тонн на зберігача, який зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
Того ж дня, 01.06.2019, на виконання договору складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 18/19, сторони склали частину першу (передання зерна зберігачу) акту приймання-передачі майна, за яким позивач, як поклажодавець, передав, а відповідач, як зберігач, прийняв на зберігання кукурудзу в зерні згідно ДСТУ в кількості 675 тонн за ціною 3200 грн. за тонну загальною вартістю 2160000 грн. Частина перша акту підписана сторонами особисто, їх підписи посвідчені їхніми печатками. Друга частина акту (передання майна поклажодавцю) сторонами не заповнена і ними не підписана (т. 1 а.с. 22);
Крім того, того ж дня, 01.06.2019 позивач, як замовник, і відповідач, як виконавець, уклали дві додаткові угоди, якими за взаємною згодою розірвали додаткову угоду від 01.09.2016 до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16 і додаткову угоду від 01.07.2017 до договору про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17. З моменту набрання чинності цими угодами зобов'язання сторін, що виникли із додаткових угод, що розриваються, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із цих додаткових угод, крім обов'язку виконавцем повернути замовнику майно (зерно), що було передане за актами приймання-передачі до них (т. 1 а.с. 135, 129).
31.05.2022 позивач поштою направив відповідачу письмову вимогу № 24/05/22, в якій на підставі договорів складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 17/19 і № 18/19, у зв'язку з закінченням строків зберігання зерна вимагав у 3-денний строк повернути належне йому майно в натурі, а саме: зерно кукурудзи згідно ДСТУ загальною вагою 888 тонн, зерно соняшника згідно ДСТУ загальною вагою 44 тонни, зерно сої згідно ДСТУ загальною вагою 48 тонн, зерно гороху згідно ДСТУ загальною вагою 42 тонни. У випадку неможливості повернення зерна в натурі вимагав обґрунтувати неможливість такого повернення та відшкодувати завдані збитки за неповернення майна в розмірі 7186000 грн. та попередив, що у разі невиконання вимоги має намір звернення до суду з відповідним позовом. Відповідно до рекомендованого повідомлення Укрпошти, рекомендоване повідомлення з штрихкодом 2000101624401 вручене адресату 31.05.2022 (а.с. 23-24, 25).
Із цінової довідки Торгово-промислової палати України № 20058/08.1-7.3 від 09.12.2022 року, виданої на лист-запит позивача від 27.11.2022 року щодо вартості сільськогосподарської продукції (кукурудзи 3-ого класу, соняшника, сої, гороху, пшениці 4-ого класу) на умовах СРТ на ринку України станом на початок грудня 2022 року вбачається, що середній рівень закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію на умовах СРТ на ринку України станом на початок грудня (01-05 грудня) 2022 року складав: кукурудза фуражна - 7230-7350 грн/т з ПДВ; соняшник - 14835-16100 грн/т з ПДВ; соя - 12650-14500 грн/т з ПДВ; горох - 7400 грн/т з ПДВ; пшениця 4-ого класу - 7075-7700 грн/т з ПДВ (т. 1 а.с. 26).
За розрахунком позивача, з урахуванням середніх цін на зерно, наведених в довідці Торгово-промислової палати України № 20058/081-7.3 від 09.12.2022 року, заявлена до стягнення сума збитків становить 8116490 грн., вимога про їх стягнення і є предметом позову у справі, що розглядається.
Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у його заявах по суті справи, на підтвердження своїх заперечень подав суду письмові докази і заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , із яких вбачаються такі обставини.
На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, гаража для с/г техніки від 23.09.2009 року відповідач є власником нежитлової будівлі, гаража для с/г техніки загальною площею 1611,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності на цю нежитлову будівлю за відповідачем зареєстроване 15.10.2009 року, 08.02.2016 проведена її технічна інвентаризація, виготовлено технічний паспорт (т. 1 а.с. 68-75).
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.02.2023 № 322071401 вбачається, що у позивача у власності і користуванні на правах оренди перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 65,5677 га. На думку відповідача, такої кількості землі недостатньо для вирощування і одноразового зібрання зернових культур в тій кількості, спір щодо якої є предметом позову (т. 1 а.с. 80-88).
Із заяв свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 07.02.2023 року (т. 1 а.с. 56, 58) і їх показань в засіданні суду слідує, що вони є найманими працівниками відповідача з 2011 і 2018 року відповідно, обізнані з наявністю у відповідача в с. Пеніжкове Уманського району по вул. Шевченка, 12 гаража, в якому відповідач зберігає власне зерно і сільськогосподарську техніку, приміщення гаража не пристосоване для тривалого зберігання зерна, імовірна місткість складає приблизно 200-250 т зерна. На зберіганні у відповідача бачили такі культури як пшениця, кукурудза, соняшник, соя, іноді ріпак, а зберігання гороху не бачили.
Відповідно до банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку відповідача за період з 01.06.2019 по 29.12.2022, інформація про надходження коштів від позивача відповідачу в якості плати за зберігання зерна відсутня (т. 1 а.с. 66-67).
Згідно з інформацією ГУ ДПС у Черкаській області станом на 14.02.2023 ФОП Білобров С.М. і ФОП Кременюк О.А. не зареєстровані як платники ПДВ (т. 1 а.с. 63).
Із повідомлення ДП «Держреєстри України» від 06.02.2023 № 61 на адвокатський запит представника відповідача вбачається, що серед зернових складів, які були будь-коли підключеними до основного реєстру та отримували від ДП «Держреєстри України» бланки складських документів на зерно, відсутній склад, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 64).
Із повідомлення ТПП України від 14.02.2023 № 411/08.0-7.3 на адвокатський запит представника відповідача вбачається, що ціна на сільськогосподарську продукцію в разі її розрахунку при оптових поставках розраховується в кожному випадку індивідуально. На запит позивача йому надавалась цінова довідка про вартість сільськогосподарської продукції № 2008/08.1-7.3 від 09.12.2022 на умовах СРТ на ринку України станом на 01.12.2022 року (т. 1 а.с. 60-61, 62).
За клопотаннями представників сторін судом призначалась судова експертиза, витребовувались додаткові докази.
За результатами проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів у справі № 925/1467/22 експерти Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України склали висновок № 909/1250/23-23 від 08.11.2023 року (т.1 а.с. 211-237) по таким питанням:
Підпис в графі «Виконавець» в Договорі № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем .
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Договорі № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 01 вересня 2016 року виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем .
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 01 вересня 2016 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 04 жовтня 2016 року вірогідно виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем .
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 04 жовтня 2016 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» в Договорі № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року вірогідно виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем .
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» в Договорі № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору №2/17 про надання послуг від 01.06.2017 року від 01.07.2017 року вірогідно виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем .
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Додатковій угоді до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2016 року від 01 липня 2017 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 01 липня 2017 року вірогідно виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем.
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Акті прийманпя-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 01 липня 2017 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 04 жовтня
року вірогідно виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем.
Відтиск печатки ФОП1 Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 04 жовтня 2017 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 вересня
року вірогідно виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем.
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 вересня 2018 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 жовтня 2018 року вірогідно виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем.
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» па Акті приймання-передачі до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 червня 2017 року від 15 жовтня 2018 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олександр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 2/17 про надання послуг від 01 липня 2017 року від 01 червня 2019 року виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем .
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 2/17 про надання послуг від 07 липня 2017 року від 01 червня 2019 року нанесений печаткою Кременюк Олександр Андрійович , зразки якої надані на експертизу.
Підпис в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 21/16 про надання послуг від 01 серпня 2016 року від 01 червня 2019 року виконаний Кременюком Олександром Андрійовичем .
Відтиск печатки ФОП Кременюк Олександр Андрійович в графі «Виконавець» на Додатковій угоді про розірвання Додаткової угоди до Договору № 21/16 про надання послуг від 01серпня 2016 року від 01 червня 2019 року нанесений печаткою ФОП Кременюк Олекандр Андрійович, зразки якої надані на експертизу.
Листом № 22915/6/23-0012-03-06 від 21.12.2023 року Головне Управління ДПС у Черкаській області повідомило суд, що відповідно даних інформаційно-аналітичних систем податкових органів позивач Білобров С.М. перебуває на податковому обліку в Христинівському ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області як суб'єкт підприємницької діяльності з 18.11.2020 року, основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП до Христинівської ДПІ платником не подавалося (т. 2 а.с. 3).
Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення боргу у заявлений ним спосіб.
Статтею 3 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено загальні засади цивільного законодавства. Згідно з пунктами 2, 5, 6 ч. 1 цієї статті ЦК, ними зокрема, є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч. 1, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 3, 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);
боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.ч. 1-3 ст. 623).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов'язань. Главою 66 врегульовано загальні положення про зберігання, а параграфом 1 цієї глави - загальні положення про зберігання, зокрема:
за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування (ст. 936);
договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (ст. 937);
зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст. 938);
зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч.1 ст. 942);
зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей(ч.ч. 1, 2 ст. 949);
за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950);
збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (ст. 951);
зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953);
Параграфом 2 глави 66 ЦК України врегульовано правовідносини зберігання на товарному складі, зокрема:
товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи (ч.ч. 1, 2 ст. 956);
за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч. 1 ст. 957);
товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво. (ч. 1 ст. 961).
Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей; зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо); складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа (п.п. 10, 11, 15, 16, 24 ч. 1 ст. 1);
суб'єктами ринку зерна є: суб'єкти виробництва зерна; суб'єкти зберігання зерна (абз. 1-3 ст. 3);
суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна (ст. 6);
суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна (ч. 1 ст. 7);
декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах (ч. 1 ст. 19);
договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання (ст. 26).
Відповідно до вищевикладених обставин суд вбачає, що позивач Білобров С.М. і відповідач Кременюк О.А. (а разом - сторони) є фізичними особами-підприємцями, з 2010 і 2007 років відповідно професійно займаються дозволеними видами діяльності у сфері товарного сільського господарства.
На підставі договору оренди з Христинівською РДА від 03.04.2007 року у користуванні позивача перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 108,4114 га, які знаходяться в межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області. Дія договору припинена, а земельні ділянки позивачем повернені власнику у березні 2018 за рішенням суду, виконаним у примусовому порядку.
01.08.2016 року сторони уклали договір № 21/16 про надання послуг (договір про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16), 01.09.2016 року - додаткову угоду до цього договору (додаткова угода від 01.09.2016 до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16), на виконання яких по Акту приймання-передачі від 04.10.2016 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання кукурудзу в кількості 675 тонн зі строком зберігання до 30.03.2017. Позивач зобов'язався оплатити кошти за зберігання згідно акту виконаних робіт до 30.04.2017.
01.06.2017 року сторони уклали договір № 2/17 про надання послуг (договір про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17), 01.07.2017 року - додаткову угоду до нього (додаткова угода від 01.07.2017 до договору про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17), предметом яких були права і зобов'язання сторін, подібні тим, що виникли із договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16, додаткової угоди від 01.09.2016 до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16.
На виконання договору про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17, додаткової угоди від 01.07.2017 до договору про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17 по актам приймання-передачі від 01.07.2017, 04.10.2017, 15.09.2018, 15.10.2018 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання горох в кількості 42 тонни, сою в кількості 48 тонн, соняшник в кількості 44 тонн, кукурудзу в кількості 213 тонн. Строк зберігання зерна сторони погодили: горох і сою - до 31.12.2017, соняшник і кукурудзу - до 31.12.2018. В актах сторони погодили порядок і строк розрахунку за послуги зберігання, а саме згідно актів виконаних робіт після повернення зерна за фактично виконані роботи.
Актів виконаних робіт (повернення зерна) сторонами суду не надані, позивач стверджує, що зерно відповідач йому не повернув, натомість 01.06.2019 року ними були укладені договори складського зберігання зерна № 17/19 (договір складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 17/19) і договір складського зберігання зерна № 18/19 (договір складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 18/19). На підтвердження дійсності цих договорів сторони того ж дня, 01.06.2019 склали акти:
до договору складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 17/19 склали частину першу (передання зерна зберігачу) чотирьох актів приймання-передачі майна, за якими позивач, як поклажодавець, передав, а відповідач, як зберігач, прийняв на зберігання кукурудзу в зерні згідно ДСТУ в кількості 213 тонн, соняшник згідно ДСТУ в кількості 44 тонни, сою згідно ДСТУ в кількості 48 тонн, горох згідно ДСТУ в кількості 42 тонни;
до договору складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 18/19 - частину першу (передання зерна зберігачу) акту приймання-передачі майна, за яким позивач, як поклажодавець, передав, а відповідач, як зберігач, прийняв на зберігання кукурудзу в зерні згідно ДСТУ в кількості 675 тонн.
Частина перша цих актів підписана сторонами особисто, їх підписи посвідчені їхніми печатками. Друга частина актів (передання майна поклажодавцю) сторонами не заповнена і ними не підписана.
У зв'язку з укладенням договорів складського зберігання зерна від 01.06.2019 № 17/19 і № 18/19, актів передачі зерна на зберігання до них, того ж дня, 01.06.2019 сторони уклали дві додаткові угоди, якими за взаємною згодою розірвали додаткову угоду від 01.09.2016 до договору про надання послуг від 01.08.2016 № 21/16 і додаткову угоду від 01.07.2017 до договору про надання послуг від 01.06.2017 № 2/17. З моменту набрання чинності цими угодами зобов'язання сторін, що виникли із додаткових угод, що розриваються, припинилися і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із цих додаткових угод, крім обов'язку виконавцем повернути замовнику майно (зерно), що було передане за актами приймання-передачі до них.
Дійсність підписів відповідача і його печатки на цих правочинах підтверджено висновками експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 909/1250/23-23 від 08.11.2023 року за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів у справі № 925/1467/22, що вказує на їх реальність і виконання стороною позивача. Належних доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Отже, із вищенаведених правочинів вбачається, що зобов'язання повернути позивачу спірне зерно зі зберігання, строк виконання якого настав, відповідачем не виконане, збитки завдані позивачу його втратою, відповідачем не відшкодовані.
При визначенні розміру завданих збитків позивачем враховано середній рівень закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію на умовах СРТ на ринку України станом на грудень 2022 року, тобто на час його звернення до суду з цим позовом, ця інформація отримана ним із цінової довідки Торгово-промислової палати України № 20058/08.1-7.3 від 09.12.2022 року за його запитом, тому розрахунок розміру завданих збитків позивачем проведено правильно, а його вимога про їх стягнення узгоджується з нормами ст.ст. 614, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України і з заявлених підстав і у заявленому розмірі підлягає задоволенню.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків у названому ним виді, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
У постанові від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частинами 7,8, 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 87 ГПК України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Враховуючи наведені норми господарського процесуального законодавства суд вважає, що подані відповідачем докази обґрунтування заперечень проти позову, в тому числі і показання свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не спростовують попереднього висновку про доведеність позивачем своїх позовних вимог.
Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Білобров Сергій Миколайович і Кременюк Олександр Андрійович є фізичними особами-підприємцями, серед дозволених видів їх діяльності є товарне сільське господарство.
З 2009 року відповідач є власником нежитлової будівлі, гаража для с/г техніки загальною площею 1611,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Із повідомлення ДП «Держреєстри України» від 06.02.2023 № 61, наданого на адвокатський запит представника відповідача вбачається, що серед зернових складів, які були будь-коли підключеними до основного реєстру та отримували від ДП «Держреєстри України» бланки складських документів на зерно, відсутній склад, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, сторони є фізичними особами-підприємцями, серед дозволених видів їх діяльності є товарне сільське господарство, але наявна у відповідача нежитлова будівля не є зерновим складом, а він сам не є суб'єктом зберігання зерна в розумінні Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Спірні правовідносини сторін регулюються нормами статей 936-953 параграфа 1 глави 66 ЦК України, не підпадають під регулювання норм статей 956-961 параграфа 2 глави 66 ЦК України і Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а тому обставини, які входять в предмет доказування, встановлюються іншими доказами, ніж тими, про які зазначає відповідач. Із цих підстав заперечення відповідача проти позову і в цій частині суд також відхиляє.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.ч. 4, 6 ст.75);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими, доказаними і з заявлених у позові підстав задовольняє повністю. Доводи відповідача наведені у письмовому відзиві, поясненнях його представників в засіданнях суду господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 121747 грн. 35 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути Фізичної особи-підприємця Кременюка Олександра Андрійовича, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 на користь Фізичної особи-підприємця Білоброва Сергія Миколайовича, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 - 8116490 грн. боргу, 121747 грн. 35 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.06.2024 року.
Суддя В.М. Грачов