майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"10" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/487/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Орипова Руслана Рустамовича (м.Коростень Коростенського району Житомирської області)
до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" (м.Коростень Коростенського району Житомирської області)
про стягнення 11943,08грн.
Фізична особа-підприємець Орипов Руслан Рустамович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" 11943,08грн заборгованості, з яких: 11582,80грн основного боргу, 138,68грн 3% річних та 221,60грн інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних №19 від 06.12.2023 та №29 від 06.12.2023.
Ухвалою суду від 09.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.06.2024.
У відзиві на позовну заяву від 24.05.2024 відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 582,80грн, посилаючись на те, що згідно з платіжними інструкціями №468 та №469 від 16.05.2024 було погашено заборгованість перед позивачем, а також просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, оскільки, позивачем незрозумілим чином визначено період нарахування, а також не подано обґрунтованого розрахунку заявлених сум (а.с.19-20).
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, в адресованому суду клопотанні від 07.06.2024 просив суд розглядати справу без участі позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Між Фізичною особою-підприємцем Ориповим Русланом Рустамовичем (позивач) як продавцем, та Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод залізобетонних шпал" (відповідач), як покупцем, була досягнута домовленість на поставку товару.
На виконанні досягнути домовленостей, позивачем передано відповідачу товар на суму 11 582,80грн, що підтверджується видатковими накладними №19 від 06.12.2023 на суму 10 291,30грн та №29 від 06.12.2023 на суму 1 291,50грн, вказані видаткові накладні підписані ФОП Ориповим Р.Р. та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал", а також скріплені їх печатками (а.с.6-7).
Відповідач прийняв товар позивача, однак оплату не здійснив.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений на підставі договору товар у розмірі 11 582,80грн.
Враховуючи, що ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" не оплатив поставлений йому на суму 11 582,80грн позивач звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 11 582,80грн основного боргу, 138,68грн 3% річних та 221,60грн інфляційних.
Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді, а саме: 16.05.2024 відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 11 582,80грн, що підтверджується платіжними інструкціями №469 від 16.05.2024 на суму 1 291,50грн, №468 від 16.05.2024 на суму 10 291,30грн (а.с.24-25).
За вказаних обставин, провадження у справі в частині стягнення 11 582,80грн, основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так, за порушення строків проведення розрахунків за отриманий товар на підставі видаткових накладних, позивач нарахував відповідачу 138,68грн 3% річних та 221,60грн інфляційних (період з 08.12.2023 до 01.05.2024).
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Відповідач у відзиві зазначає, що не погоджується з нарахуванням 3% річних та інфляційних, оскільки позивачем незрозумілим чином визначений період нарахування, а також не подано розрахунку заявлених сум.
З приводу поданих заперечень відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №905/102/17, в силу положень ч.1 ст.692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
Зі змісту ст.692 ЦК України можна зробити висновок, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.
З урахуванням наведеного, відповідач повинен був розрахуватись за поставлений позивачем товар за видатковими накладними №19 та №29 від 06.12.2023 - в дату поставки товару - 06.12.2023. Таким чином, початком періоду прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару є 07.12.2023, а тому строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є таким, що настав.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Закон" та дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 138,68грн 3% річних та 221,60грн інфляційних за невиконання зобов'язань в частині оплати товару підлягає задоволенню.
Що стосується доводів відповідача про відсутність обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що такий розрахунок складений позивачем безпосередньо у позовній заяві (а.с.2).
Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що позивачем не подано доказів понесення ним будь-яких збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача, що унеможливлює застосування до останнього заходів відповідальності, оскільки, як вже зазначено вище, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов'язання по оплаті вартості товару, або звільнення його від такого обов'язку, не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 360,28грн, з яких: 138,68грн 3% річних та 221,60грн інфляційних.
Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 11 582,80грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" (вул.Маяковського, 78, м.Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 00282406) на користь Фізичної особи-підприємця Орипова Руслана Рустамовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
- 138,68грн 3% річних;
- 221,60грн інфляційних;
- 3028,00грн судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 11 582,80грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
1- у справу;2- позивачу (рек. з повід) ІПН 3244420216; відповідачу через "Електронний суд"