вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" червня 2024 р. Справа№ 910/10936/23 (910/4213/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
представники учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року
у справі №910/10936/23(910/4213/24) (суддя Івченко А.М.)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості
в межах справи №910/10936/23
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23(910/4213/24) повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23(910/4213/24) та направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Також в апеляційній скарзі скаржник просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, до апеляційної скарги скаржником додано заперечення на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/10936/23 (910/4213/24), якою позовну заяву залишено без руху та надано строк у десять днів з дня її вручення для усунення недоліків, а саме, надати суду докази сплати судового збору у розмірі 31 390,59 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.
Ухвалою суду від 30.04.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23(910/4213/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10936/23(910/4213/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
09.05.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/10936/23(910/4213/24)/2616/24 від 07.05.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 01.05.2024 по 10.05.2024 та суддя Пантелієнко В.О. 14.05.2024 року перебували у відпустці.
Ухвалою суду від 15.05.2024 звільнено скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23(910/4213/24); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23(910/4213/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 06.06.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
Представники сторін у справі в судове засідання 06.06.2024 не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали засобами поштового зв'язку та на офіційні електронні адреси у відповідності до ч.6 ст.120 ГПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
06.06.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у даній справі - скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/10936/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито ухвалою суду від 20.07.2023 року за заявою боржника.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 2092706,00 грн.
Частина 2 ст. 164 ГПК України вимагає долучення до позовної заяви доказу сплати судового збору, у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 наведеного закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з відповідача коштів у розмірі 2 092 706,00 грн. позивач повинен був сплатити 31 390,59 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 при поданні позовної заяви судовий збір не сплатив, натомість просив звільнити його від сплати судового збору.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених процесуальним законом вимог, протягом п'яти днів з дня надходження її до суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а вказану позовну заяву залишено без руху, надано строк у десять днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків, а саме, надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 31 390,59 грн.
На виконання вимог ухвали суду 17.04.2024 до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано клопотання, в прохальній частині якого останній просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі ст. 2-4, ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 із доданими до неї документами, оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали суду та не надано доказів сплати судового збору, а повторно подане клопотання про звільнення від сплати судового збору не є виконанням ухвали.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає його помилковим, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З наведених норм права вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір. Проте суд за клопотанням такого позивача може звільнити від сплати судового збору, в разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу цього позивача.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
Також цими ж нормами передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
В той же час слід враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах.
Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами процесуальних документів у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати.
Як вже зазначалось, Господарським судом міста Києва суд ухвалою від 25.04.2024 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами через не усунення недоліків позовної заяви, зазначивши при цьому, що судом вже розглядалось первинне клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає таку позицію помилковою, оскільки ухвала суду не містить правової оцінки тих обставин (аргументів), які викладені ОСОБА_1 у клопотанні про звільнення останнього від сплати судового збору.
Так, в обґрунтування поданого клопотання скаржником зазначено, що у нього скрутний майновий стан, відсутні грошові кошти для сплати судового збору та накладено арешт на його грошові кошти та майно, на підтвердження чого до додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13.02.2024 року за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, копії постанов про арешт коштів боржника ВП №71768624 від 09.05.2023 та про арешт майна боржника ВП №71768624 від 09.05.2023, а також витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно наданих суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, які надав скаржник, його річний дохід в 2023 році складав 85,26 грн., тобто розмір судового збору, який скаржнику необхідно сплатити за подання апеляційної скарги (31 390,59 грн.) значно перевищує 5% розміру річного доходу скаржника-фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно пп. 2 п. 1 Розділу V Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року №822, до державного реєстру включаються, зокрема, дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів, об'єкти оподаткування, сума нарахованого та/або виплаченого доходу.
Інформація про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору накопичується у Державному реєстрі відповідно до поданих податковими агентами податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску згідно зі ст. 51 глави 2, пп. 70.16.1 п.70.16 ст. 70 глави 6 розділу II ПК України (пункт 4 Розділу V Положення №822).
Таким чином, вказаний Державний реєстр містить, зокрема, дані про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб.
При цьому, на все рухоме та нерухоме майно позивача накладено арешт, а відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників, згідно якого станом на 15.04.2024 року щодо нього відкрито 7 виконавчих проваджень.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не дослідив й не проаналізував додані до клопотання документи, а саме, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13.02.2024, копії постанов про арешт майна боржника ВП №71768624 від 09.05.2023 та про арешт коштів боржника ВП №71768624 від 09.05.2023 тощо, а також, формально пославшись на невиконання позивачем вимог ухвали від 15.04.2024, не вказав, які саме докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Господарським судом залишено поза увагою, що необхідність сплати заявником-фізичною особою судового збору у розмірі 31 390,59 грн. (тобто у розмірі, що більш ніж у 368 раз перевищує розмір заробітної плати позивача за попередній календарний рік) суттєво ускладнює доступ йому до суду.
Більш того, необхідно наголосити, що ОСОБА_1 перебуває у судовій процедурі банкрутства, а заборгованість ОСОБА_2 перед ним, про стягнення якої заявлено у спорі, є дебіторською заборгованістю боржника, а тому відкриття судом провадження у даній справі та потенційне задоволення позовних вимог збільшить розмір ліквідаційної маси та призведе у подальшому до погашення визнаних судом кредиторських вимог у значно більшому розмірі.
Отже, подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору з доданими документами на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір" у зв'язку з тим, що розмір судового збору перевищує у 5 відсотків розміру річного доходу за попередній рік, ОСОБА_1 був вправі очікувати на його задоволення судом, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення позовної заяви є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.
Таким чином, за відсутності дослідження Господарським судом міста Києва обставин, якими позивач обґрунтовував тяжкий майновий стан у поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору, реалізація права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може у даному випадку оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення позовної заяви.
При цьому, інших недоліків поданої суду позовної заяви, які б були підставною для залишення її без руху та подальшого її повернення, судом першої інстанції не встановлено та в ухвалах від 15.04.2024 року та від 25.04.2024 року не зазначено.
Враховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та беручи до уваги, що суд повинен вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду, з іншого боку, висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасними.
Таким чином, приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи, невірне застосування норм процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою ним судового збору за подання такої заяви.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 25.04.2024 скасуванню з направленням справи №910/10936/23 (910/4213/24) до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23 (910/4213/24) задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23(910/4213/24) скасувати.
3. Справу №910/10936/23(910/4213/24) передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 12.06.2024 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді М.Л. Доманська
В.О. Пантелієнко