Справа №760/2136/22 2/760/4276/24
05 квітня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі - ТОВ «Веллфін»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2762 від 13 січня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. на користь відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2018 року № 471349, укладеного між ним та відповідачем на загальну суму 16 926 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 13 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. було вчинено вищевказаний виконавчий напис на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з нього боргу, зокрема, оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору та первинних бухгалтерських документів (квитанцій, платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписок, чеків тощо). Жодних листів щодо наявності боргу та вимог про сплату боргу від ТОВ «Веллфін» він не отримував.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2022 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху.
Копію цієї ухвали позивачу було надіслано на поштову адресу, зазначену ним в позовній заяві, проте поштове відправлення повернулося на адресу Солом'янського районного суду міста Києва з відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також додано до матеріалів справи докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.
З огляду на викладене, недоліки, встановлені судом, можуть бути усунуті під час судового розгляду, тому суд дійшов висновку про прийняття справи до розгляду.
04 квітня 2023 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін за вищевказаним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили. Пояснення до суду не надали.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суд установив, що 13 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 2762 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2018 року № 471349 у сумі 16 926 грн, з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
24 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 2762, виданого 13 січня 2022 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості в сумі 16 926 грн, з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису. В межах вказаного виконавчого напису приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі-Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначив, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, посилаючись на те, що заборгованість не є безспірною, оскільки відсутні документи, що підтверджують безспірність вимог та наданий відповідачем договір не посвідчений нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису від 13 січня 2022 року № 2762 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2018 року № 471349 у сумі 16 926 грн, яка утворилася за період з 25 січня 2019 року по 01 березня 2020 року та складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту - 1 000 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 15 276 грн, а також плати за вчинення виконавчого напису - 650 грн.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Отже, відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості за наявними матеріалами справи суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості має ТОВ «Веллфін» при зверненні до нотаріуса.
Крім того, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем договір, був посвідчений нотаріально.
Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц).
Також, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази надсилання вимоги від стягувача про виконання умов кредитного договору від 05 червня 2018 року № 471349 позивачу, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, позивач, не будучи повідомленим про намір вчинення виконавчого напису, був позбавлений можливості заперечувати проти вимоги відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані відповідачем документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 1 488,60 грн, підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 5 000 грн, то суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вбачається з матеріалів заяви 26 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Невідкладна правова допомога» в особі представника Саражинського А. В. був укладений договір № 26/01-22 про надання юридичних послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні та консультаційні послуги щодо юридичного супроводу діяльності замовника, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги (пункт 1.1. договору). Згідно з пунктом 1.3. договору для виконання доручення, виконавець з відома замовника призначає співробітника належної кваліфікації (адвоката), з юридичною освітою, який зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто. Пунктом 2.1 визначено, що вартість послуг становить 5 000 грн.
Цього ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Невідкладна правова допомога» в особі представника Саражинського А. В. та адвокатом Шестаковим В. Ю. укладено договір, згідно з умовами якого Товариство замовляє, приймає та оплачує, а адвокат надає послуги правової (правничої) допомоги, представництва клієнта, що охоплює наступний спектр послуг: складання, підписання та подачу від імені та в інтересах громадянина ОСОБА_1 позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; складання, підписання та подачу від імені та в інтересах клієнта заяви про забезпечення позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; судовий супровід справи і супровід справи у виконавчому провадженні (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 2.1. договору вартість вказаних послуг визначається на підставі двосторонніх домовленостей сторін, шляхом укладання додаткових угод між сторонами.
З наданої позивачем квитанції від 26 січня 2022 року вбачається, що ним за договором № 26/01-22 про надання юридичних послуг від 26 січня 2022 року було сплачено 3 500 грн.
Водночас, позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого можливо було б встановити, що вищевказані кошти сплачені саме за надання послуг, наданих в межах розгляду справи про визнання виконавчого напису нотаріуса № 2762 від 13 січня 2022 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки договір про надання юридичних послуг передбачає надання послуг в межах справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тобто встановити, що послуги надавались саме в межах цієї справи щодо конкретного виконавчого напису не вбачається можливим.
Крім того, не надано доказів, що між позивачем та адвокатом був погоджений гонорар саме у сумі 5 000 грн, зокрема, на виконання умов договору матеріали справи не містять додаткових угод між сторонами щодо визначення вартості послуг.
Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений ним під час розгляду цієї справи, тому відсутні підстави для стягнення таких витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18. 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича від 13 січня 2022 року та зареєстрований за № 2762.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 488,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», код ЄДРПОУ: 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф. 17.
Суддя Л. М. Ішуніна