Справа №461/4183/24
Провадження №3/461/1756/24
11 червня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проректора з навчально-виробничої роботи та адміністративно-господарської роботи Львівського національного університету імені Івана Франка (ЄДРПОУ - 02070987), місце проживання: м. Львів, вул. Карманського, буд. 18. паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Галицьким PD УМВС України у Львівській області від 10.09.1997 р,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, -
09.05.2024 о 16. год. 00 хв. під час проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки на предмет додержання законодавства про працю у Львівському національному університеті імені Івана Франка (ЄДРПОУ - 02070987), юридична адреса: 79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Університетська, будинок 1, адміністрацією університету не надано підтверджуючих документів, які свідчили про інформування працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.
При огляді наданих кадрових наказів, особових карток форми П-2 працівників встановлено, що накази про укладення строкових трудових договорів в Університеті видаються під час перебування окремої категорії працівників у трудових відносинах з Університетом, при цьому факту звільнення працівників за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору) не відбувалося.
Так, ОСОБА_2 відповідно до наказу № 4592 від 11.12.2017 прийнято маляром ремонтної бригади студентського містечка Університету на умовах строкового трудового договору з 12.12.2017 по 30.06.2018, на підставі його заяви від 24.11.2017;
наказом №1009 від 22.03.2018 ОСОБА_2 переведено на посаду електромонтера гуртожитку №5 студентського містечка Університету на умовах строкового трудового договору з 01.04.2018 по 31.12.2018, на підставі його заяви від 13.03.2018;
відповідно до наказу № 4632 від 23.11.2018 з ОСОБА_2 електромонтером гуртожитку № 5 студентського містечка Університету укладено строковий трудовий договір терміном з
01.01.2019по 31.12.2019, на підставі поданої ним заяви від 05.11.2018;
відповідно до наказу № 4884 від 26.11.2019 з ОСОБА_2 електромонтером гуртожитку № 5 студентського містечка Університету укладено строковий трудовий договір терміном з
01.01.2020по 31.12.2020, на підставі поданої ним заяви від 12.11.2019;
відповідно до наказу № 4220 від 30.11.2020 з ОСОБА_2 електромонтером гуртожитку № 5 студентського містечка Університету укладено строковий трудовий договір терміном з
01.01.2021по 31.12.2021, на підставі поданої ним заяви від 02.11.2020;
відповідно до наказу №5153 від 09.12.2021 з ОСОБА_2 електромонтером гуртожитку № 5 студентського містечка Університету укладено строковий трудовий договір терміном з
01.01.2022по 31.12.2022, на підставі поданої ним заяви від 15.11.2021;
відповідно до наказу №5468 від 08.12.2022 з ОСОБА_2 електромонтером гуртожитку № 5 студентського містечка Університету укладено строковий трудовий договір терміном з
01.01.2023по 31.12.2023, на підставі поданої ним заяви від 04.11.2022;
відповідно до наказу №05.01-04/3081 від 22.11.2023 з ОСОБА_2 електромонтером гуртожитку № 5 студентського містечка Університету укладено строковий трудовий договір терміном з 01.01.2024 по 31.12.2024, на підставі поданої ним заяви від 13.11.2023.
Відтак, встановлено, що в університеті має місце неодноразовий факт продовження дії строкових трудових договорів з окремими працівниками, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.41 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, наслідки неявки.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на те, що особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не надав суду письмових пояснень щодо складеного протоколу про адміністративне правопорушення, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
А тому враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Частина перша статті 41 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю -
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 41 КУпАП, а його вина підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/11972/074/П/ПТ; актом позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 09.05.2024 №ЗХ/ЛВ/11972/107-074; заявами та наказами; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в яких ОСОБА_1 вказує, що зазначені у протоколі порушення будуть усунуті.
При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини правопорушника і дані про його особу. Адміністративне стягнення призначається в межах санкції статті КУпАП в редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605,6 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 221, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 визнати винниму вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 605,6 грн. судового збору.
На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.
Суддя І.Р.Волоско.