10 червня 2024 року Справа № 480/8118/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8118/22 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, виплату провести з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за 2016, 2017, 2018, 2020, 2021 роки;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за 2016, 2017, 2018, 2020, 2021 роки, виходячи з повного місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого мав ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства на день звільнення з військової служби.
Ухвалою від 02.02.2023 Сумський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.04.2023 скасував ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 та направив справу до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 29.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу у відповідача, однак у період проходження служби відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 р., без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Також не проведено з позивачем розрахунку щодо виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю та діями відповідача позивач звернувся до суду.
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач у відзиві зазначив, що з урахуванням пункту 8. Інструкції № 73, військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонним загоном) правомірно не включалася щомісячна додаткова грошова винагорода до складу допомоги на оздоровлення за 2017 рік. Окрім того, під час військової агресії з боку Російської Федерації і дії особливого періоду надання військовослужбовцям можливості перебувати у відпустці на такий тривалий термін могло би негативно позначитись як на забезпеченні боєздатності військових частин і підрозділів, так і на морально-психологічному стані у військовому колективі, тому що законодавцем було припинено надання деяких з видів додаткових відпусток військовослужбовцям під час дії особливого періоду.
Окремо зазначає, що позивач не набув право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2016 рік, оскільки приступив до виконання обов'язків військової служби за своєю посадою лише 29.12.2016, тобто не виконував обов'язки військової служби до 29.12.2016.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що наказами начальника ВЧ НОМЕР_2 від 22.12.2021 № 602-ос головного сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорїї-водія, звільнено з військової служби в запас на підставі п.п. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з закінченням строку контракту) та від 29.12.2021 № 611-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. (а.с.74-75)
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2017 рік, позивачу під час проходження військової служби у вересні 2017 року нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення, проте нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік відповідачем проведено без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. (а.с.81 зворот.стор)
Згідно довідки від 31.01.2022 № 12/58 позивачу не надавалась додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаним з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702. Зазначено, що не надана відпустка становить 18 календарних дні, у тому числі: за час проходження військової служби у 2017 році - 7 днів, у 2018 році - 3 дні, у 2020 році - 2 дні, у 2021 році - 6 днів. (а.с.80)
У зв'язку з вищевикладеними на думку позивача порушеннями він і звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами першим та другим частини четвертої вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу виплачувалася за 2017 рік щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода не включена до складу грошового забезпечення з якого обчислено допомогу на оздоровлення надану позивачеві у 2017 році.
Підставою для виплати позивачу допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73, відповідно до п. 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Щодо зазначених доводів відповідача, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Суд звертає увагу, що частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вищезазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
"Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення».
Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 № 1.380.2019.003718 зазначив наступне: «питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі № 809/1489/16.»
Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду, така винагорода не може вважатись одноразовою.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати компенсацію за невикористані додаткові відпустки за 2016, 2017, 2018, 2020, 2021 роки, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п 1 та 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
З матеріалів справи судом встановлено, а саме з витягу з послужного списку, що позивач проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_2 на посадах, а саме з:
29.12.2016 по 25.01.2018 - молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " II категорії (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
25.01.2018 по 23.06.2018 - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії - водій 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " II категорії (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_4
23.06.2018 по 03.08.2020 - старший технік відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " І категорії (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
03.08.2020 по 01.09.2021 - інспектор прикордонної служби 2 категорії- водій 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " І категорії (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
01.09.2021 по 29.12.2021 - інспектор прикордонної служби 2 категорії- водій 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби у відділеннях інспекторів прикордонної служби на посадах молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії, молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії, інспектор прикордонної служби 2 категорії, на яких упродовж з 29.12.2016 по 23.06.2018 та з 01.09.2021 по 29.12.2021 проходив службу ОСОБА_1 встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Тобто позивач має право на щорічну додаткову відпустку пов'язану з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Однак, як зазначалось вище, відповідачем надано довідку від 31.01.2022 № 12/58, в якій зазначено, що позивачу не надавалась додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаним з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702. Також вказано, що не надана відпустка становить 18 календарних дні, у тому числі: за час проходження військової служби у 2017 році - 7 днів, у 2018 році - 3 дні, у 2020 році - 2 дні, у 2021 році - 6 днів. В період з 23.06.2018 року по 03.08.2020 рік не входять до переліку військових посад, які дають право на цю відпустку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702. (а.с.80)
Посада "старший технік відділення інспекторів прикордонної служби" відсутня у Переліку, що не дає можливості позивачу право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, а тому позовна вимоги у цій частині задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що позивач безпідставно зазначає про не нарахування та не виплату йому компенсації за невикористану додаткову відпустку передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за 2016, оскільки з наданої особової картки грошового забезпечення позивача №9850 за 2017 рік судом встановлено, що вказана винагорода почала нараховуватись позивачу виключно з січня 2017 року, а тому позовні вимоги позивача за вказаний період не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, виплату провести з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за 2017, 2018, 2020, 2021 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за 2017, 2018, 2020, 2021 роки, виходячи з повного місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого мав ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства на день звільнення з військової служби.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко