10 червня 2024 року Справа № 480/7489/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7489/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі №480/7489/21 скасовано частково та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, компенсації за неотримане речове майно та винагороди за бойове чергування на день виключення із списків особового складу;
- зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2013 року по 2021 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за бойове чергування з червня 2018 року по червень 2020 року.
В іншій частині ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі №480/7489/21 залишено без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 головуючим суддею по справі призначено ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 03.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він до 08.07.2021 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_4 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2013 року і по дату звільнення позивачу не надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Також не виплачувалась надбавка до грошового забезпечення за бойове чергування. При звільненні з військової служби відповідачем, в порушення вимог законодавства, не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, винагороду за бойове чергування, яке ніс позивач під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. Крім того, відповідач зазначає, що згідно діючого законодавства така компенсація надається виключно в рік звільнення та виключно військовослужбовцям, тобто особам які ще не виключені з військової частини та виконують обов'язки.
Щодо винагороди за бойове чергування відповідач зазначає, що ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась надбавка за бойове чергування в лютому 2019 року (за січень 2019 року), в березні 2019 року (за лютий 2019 року), в липні 2019 року ( за червень 2019), в листопаді 2019 (за жовтень 2019), в грудні 2019 (за листопад 2019), в січні 2020 року (за -грудень 2019), в лютому 2020 (за січень 2020 року), в березні 2020 (за лютий 2020), в червні 2020 (за травень 2020), в грудні 2020 (за липень-листопад 2020). Також винагороди за бойове чергування за грудень 2020 виплачувались в січні 2021 року. Тобто в періоди, за які повинна була виплачена винагорода за бойове чергування, позивачу виплачувалась виплачувалась така надбавка/винагорода за бойове чергування, що стосується періода з 01.06.2018 по 01.01.2019, з 01.07.2019 по 30.09.2019 та з 01.03.2020 по 30.04.2020 - то права на отримання надбавки за бойове чергування у позивача відсутні.
Таким чином на думку представника відповідача, посадові особи НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_4 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.07.2021 №295-ОС припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонного контролю 3 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " І категорії (тип А), звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 07.06.2021 №235-ОС, за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 08.07.2021 (а.с. 15).
У вказаному наказі зазначено, що вислуга років станом на 08.07.2021 становить: календарна - 14 років 07 місяців 25 днів; пільгова - 06 років 09 місяці 16 днів; всього - 21 рік 05 місяців 11 днів.
Також цим наказом визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років; виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну щорічну відпустку за 2021 рік; виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік.
Згідно довідки НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.07.2021 №12/760, за час проходження служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні з 01.01.2013 по 08.07.2021 щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я не надавалась, кількість невикористаних днів становить 35 календарних днів, а саме: за час проходження служби у 2013 році - 6 днів; за час проходження служби у 2014 році - 6 днів; за час проходження служби у 2015 році - 7 днів; за час проходження служби у 2016 році - 7 днів, за час проходження служби у 2017 році - 6 днів, за час проходження служби у 2018 році - 3 дні. Разом з цим повідомлено, що посади, на яких перебував військовослужбовець, за час проходження військової служби з 23.06.2018 по 08.07.2021 не входять до переліку військових посад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, які дають право на цю відпустку. (а.с.49)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно із частиною третьою статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті першої Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого пункту першого статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2013 року по 2021 рік включно, суд зазначає.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" затверджено, зокрема "Перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку" (Додаток 4).
Тобто право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, виникло у 2013 році, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 № 702.
Як зазначено вище, позивачем надано довідку НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.07.2021 №12/760, за час проходження служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні з 01.01.2013 по 08.07.2021 щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я не надавалась, кількість невикористаних днів становить 35 календарних днів, а саме: за час проходження служби у 2013 році - 6 днів; за час проходження служби у 2014 році - 6 днів; за час проходження служби у 2015 році - 7 днів; за час проходження служби у 2016 році - 7 днів, за час проходження служби у 2017 році - 6 днів, за час проходження служби у 2018 році - 3 дні. Разом з цим повідомлено, що посади, на яких перебував військовослужбовець, за час проходження військової служби з 23.06.2018 по 08.07.2021 не входять до переліку військових посад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, які дають право на цю відпустку. (а.с.49)
Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував з 2013 року по 2018 рік та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вимога нарахувати та виплатити відповідачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку за період з 2019 по 2020 рік не підлягає задоволенню, оскільки сторонами не надано відповідні докази для встановлення посад (копію послужного списку), на яких працював позивач, які передбачають право на надання додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
При цьому, суд зазначає, що право нараховувати та визначати кількість днів додаткової відпустки та розміру компенсації належить саме відповідачу.
Крім того, посилання відповідача на п. 19 ст. 10 Закону № 2011-ХІІ, яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 ст. 10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими.
Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Суд звертає увагу, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити винагороду за бойове чергування з червня 2018 по червень 2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу IV Наказу МВС України від 25.06.2018 № 558 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року № 1261, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1391/27836; екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, що виконують завдання з охорони державного кордону територіального моря та виключної (морської) економічної зони України, за час бойового чергування (бойової служби) виплачується винагорода в розмірі до 20 відсотків посадового окладу, обчисленого в установленому порядку за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704 на місяць.
Відповідно до підпункту 3.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкції №425) військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, екіпажів літаків, вертольотів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, екіпажів кораблів, катерів за час бойового чергування (бойової служби) з охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України виплачується винагорода за бойове чергування (бойову службу).
Згідно з підпунктом 3.17.4. Інструкції №425 винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідних начальників (командирів) органу Держприкордонслужби про виплату винагороди. Підставою для видання наказу є рапорт відповідних начальників (командирів) підрозділів, у якому зазначаються військовослужбовці, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби).
Військовослужбовцям, що вибувають з органу (підрозділу) Держприкордонслужби раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, сума винагороди виплачується при вибутті.
З вищевикладеного суд приходить до висновку, що для виплати вказаної винагороди недостатнім є перебування на посаді в органі охорони державного кордону, як доказ несення бойової служби з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні у складі прикордонного наряду.
Згідно витягу розрахунково-платіжної відомості з липня 2015 року по грудень 2020 року ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась надбавка за бойове чергування в лютому 2019 року (за січень 2019 року), в березні 2019 року (за лютий 2019 року), в липні 2019 року ( за червень 2019), в листопаді 2019 (за жовтень 2019), в грудні 2019 (за листопад 2019), в січні 2020 року (за - грудень 2019), в лютому 2020 (за січень 2020 року), в березні 2020 (за лютий 2020), в червні 2020 (за травень 2020), в грудні 2020 (за липень-листопад 2020). Також винагороди за бойове чергування за грудень 2020 виплачувались в січні 2021 року.
В той час доказів залучення ОСОБА_1 до несення бойового чергування в складі прикордонних нарядів під час проходження військової служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні в період з 01.06.2018 по 01.01.2019, з 01.07.2019 по 30.09.2019 та з 01.03.2020 по 30.04.2020 не надано, а відтак відсутні підстави для виплати йому зазначеної винагороди за бойове чергування.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати доплат за бойове чергування та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до грошового забезпечення за несення бойового чергування з червня 2018 по червень 2020, не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 07-07/21 від 09.07.2021, акт виконаних робіт, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та квитанцію до прибуткового касового ордеру. З акту виконаних робіт вбачається, що вартість виконаних адвокатом робіт незалежно від витраченого часу становить 1500 грн. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру гроші у такій сумі були отримані адвокатом від ОСОБА_1 (а.с. 12, 50-53).
Згідно з розділом 4 договору № 07-07/21 вартість послуг адвоката є динамічною та може встановлюватися за домовленістю сторін в погодинній та/або твердій формі. Гонорар, сплачений адвокату визначається актами виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору. Клієнт у день підписання договору сплачує 50% від загальної вартості послуг. Інша частина гонорару підлягає сплаті протягом 3-х з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Договір містить перелік можливих форм физначення вартості послуг: тверда сума та/або погодинна оплата, але будь-яких відомостей про досягнуту сторонами згоду щодо такої форми договір не містить. Також у договорі відсутні відомості про загальну вартість послуг за договором або вартість однієї одиниці часу роботи адвоката. Тобто, взагалі відсутні відомості щодо ціни договору.
Договір про надання правової допомоги, незважаючи на специфіку відносин адвоката з клієнтом, є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відповідно до вимог ст. 903 ч. 1 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У договорі про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом відсутні відомості про надання адвокатом послуг безоплатно. Крім того, суду надано акт виконаних робі та квитанція до прибуткового касового ордеру, що дає підстави вважати укладений сторонами договір відплатним. За таких обставин ціна договору (відомості про гонорар) є його істотною умовою. Суд приходить до переконання, що наданий суду договір між позивачем та адвокатом не свідчить про досягнення його сторонами угоди щодо розміру гонорару та порядку його обчислення, тобто сторонами не досягнуто згоди щодо однієї з його істотних умов.
Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/17845/15-ц (провадження № 61-14507св18) дійшов висновку, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не підтверджується належними доказами, судові витрати у цій частині відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1816,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2013 року по 2021 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко