11 червня 2024 р. Справа № 480/1211/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якій просив:
1) визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу станом на день звільнення з військової служби грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовцям за особливий характер служби за період з 03.07.2009 по 13.08.2012 відповідно до вимог Постанови КМУ від 15.02.1999 № 187, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
2) визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу станом на день звільнення з військової служби грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 по 31.12.2014 включно, відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
3) визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися: у 2016 та 2017 роках - грошова допомога на оздоровлення, передбачена п. 1 ст. 10-1 Закону України №2011-XII;
4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної відпустки військовослужбовцям за особливий характер служби за період з 03.07.2009 по 13.08.2012 включно, відповідно до вимог Постанови КМУ від 15.02.1999 №187, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
5) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 по 31.12.2014 включно, відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби
6) зобов'язати відповідача перерахувати суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки позивачу включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення.
Свої вимоги мотивував тим, що він по 14.01.2022 проходив службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2022 №24-ОС позивача було виключено списків особового складу в зв'язку із закінченням строку контракту. Однак, за період служби відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу:
- грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовцям за особливий характер служби за період з 03.07.2009 по 13.08.2012 згідно вимог постанови КМУ від 15.02.1999 №187, оскільки позивач проходив військову службу за контрактом у підрозділах і на посадах, що безпосередньо несуть службу з охорони державного кордону, що надають право на щорічну додаткову відпустку із збереженням матеріального забезпечення терміном 15 діб;
- грошову компенсацію щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 по 31.12.2014 включно згідно вимог постанови КМУ від 01.08.2012 №702, оскільки позивач проходив військову службу за контрактом в підрозділах та за переліком посад згідно додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 № 702, що надають право на щорічну додаткову відпустку із збереженням матеріального забезпечення терміном 7 діб,
- та не включив щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889, до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися: у 2016 та 2017 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена п. 1 ст. 10-1 Закону України №2011-XII.
Ухвалою суду від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, а позивачем - відповідь на відзив.
Зокрема, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у відзиві просив відмовити у задоволенні позову.
Стосовно вимог про грошову компенсацію відпустки за особливий характер праці вказав, що позивач не мав права на цей вид відпустки, оскільки щорічна додаткова відпустка, порядок надання якої передбачений Постановою КМУ від 15.02.1999 №187, надавалась відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, втім Законом України від 03.11.2006 №328-У, який набрав чинність 01.01.2007 року, було внесено зміни до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а саме: стаття 10 була викладена в іншій редакції, відповідно до якої надання військовослужбовцям щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби не передбачено.
Стосовно вимог про грошову компенсацію відпустки за виконання обов'язків військової пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я вказав, що з огляду на дію особливого періоду в Державі та вимог п. 19 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, позивач не мав права на додаткову відпустку, що передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” під час проходження військової служби.
Стосовно вимог про не включення щомісячної додаткової грошової винагороди при виплаті одноразової грошової допомоги, вказав, що враховуючи положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Позивач у відповіді на відзив вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Ухвалою суду від 25.04.2022 у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, на виконання вимог якої представник відповідач у поясненні вказав, що у зв'язку із збройною агресією з боку рф частину документів було знищено.
Ухвалою суду від 11.05.2022 за клопотанням представника відповідача провадження у справі зупинялося, а ухвалою суду від 19.10.2023за клопотанням позивача поновлено та витребувано повторно у відповідача додаткові докази у справі, що у подальшому були надані представником відповідача на виконання вимог ухвали суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив службу за контрактом з 2009 року по 14.01.2022 у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в подальшому перейменовано у ІНФОРМАЦІЯ_4 без зміни нумерації військової частини на таких посадах:
з 03.07.2009 по 10.05.2012 - молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії-рульовий 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " II категорії (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
з 10.05.2012 по 05.06.2012 - молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії-рульовий 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” II категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
з 05.06.2012 по 06.03.2017 - інспектор прикордонної служби 3 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” II категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
з 06.03.2017 по 23.06.2018 - Інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник кінологічного відділення відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” II категорії (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
з 23.06.2018 по 03.08.2020 - Інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_6 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” І категорії (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону (І категорії) ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
з 03.08.2020 по 01.09.2021 - інспектор прикордонної служби 1 категорії- інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” І категорії (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
з 01.09.2021 по 14.01.2022 - інспектор прикордонної служби 1 категорії- інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Вказане підтверджується витягом з послужного списку ОСОБА_1 (а.с.11), особовими картками позивача за 2009-2017 роки (а.с.75-81) та витягом з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.01.2022 №24-ОС (а.с.12).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2022 №24-ОС позивача, звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.12.2021 №595-ОС у зв'язку із закінченням строку контракту, було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з визначенням остаточної дати закінчення проходження військової служби 14.01.2022 (а.с.12).
Позивач, вважаючи, що має право на нарахування та виплату відповідачем грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовцям за особливий характер служби за період з 03.07.2009 по 13.08.201 згідно вимог постанови КМУ від 15.02.1999 №187, грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 по 31.12.2014 включно згідно вимог постанови КМУ від 01.08.2012 №702, а також на включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися у 2016 та 2017 роках грошова допомога на оздоровлення відповідно до п.1 ст.10-1 Закону України №2011-XII, звернувся до в.о. начальника НОМЕР_4 прикордонного загону з відповідним рапортом (а.с.13-14), втім відповідач зазначених виплат при виключенні зі списків особового складу не провів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Так, зокрема, щодо позовних вимог про перерахунок суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки із включенням суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, суд вказує наступне.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), частинами першою статті 9 якого обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 9 цього ж Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
На час виникнення спірних правовідносин, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України було визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 (далі - «Інструкція №425»).
Згідно з пунктом 3.7 розділу ІІІ Інструкції №425, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3.7.4 розділу ІІІ Інструкції №260 розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889” для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Право на отримання грошової допомогу для оздоровлення, яка надається особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку у розмірі місячного грошового забезпечення у відповідності до ч.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, виплаченої у серпні 2016р. та серпні 2017р. відповідачем не заперечується та підтверджується особистими картками грошового забезпечення позивача за відповідні роки.
У цій справі не є спірними обставини щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Натомість, спірним є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї виплати.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889, починаючи з березня 2016 року по грудень 2017 року (а.с.77, 81). З 01.03.2018 постанова КМУ від 22.09.2010 №889 втратила чинність.
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця з березня 2016 року по грудень 2017 року включно, а відтак мала постійний (систематичний) характер.
При цьому, відповідачем не заперечується, що відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода не включена до складу грошового забезпечення з якого обчислено допомогу на оздоровлення надану позивачеві у 2016-2017 роках.
Підставою для виплати позивачу допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73, відповідно до п. 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Щодо зазначених доводів відповідача, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомогу на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Суд звертає увагу, що частиною четвертою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомогу на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.12.2020 у справі №240/1095/20, вирішуючи спір з аналогічних відносини. У цій справі Верховний Суд зазначив, що Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць”.
Вказані висновки підтримані Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 520/5984/2020, від 08.02.2022 у справі №240/3926/20.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанови Верховного Суду, вказані у відзиві, оскільки під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17).
Відтак, оскільки позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889, щомісяця з березня 2016 року по грудень 2017 року, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення у цій справі відсутні.
За такого правового регулювання та обставин справи суд вважає, що відповідач протиправно не включив при виплаті у серпні 2016р. та у серпні 2017р. до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік та 2017 рік, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, передбачену п. 1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за особливий характер служби відповідно до вимог Постанови КМУ від 15.02.1999 №187 за період з 03.07.2009 по 13.08.2012 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а також щодо вимог про нарахування та виплату грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 по 31.12.2014 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, судом враховано наступне.
Статтею 4 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон “Про відпустки”) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно абз.2 ч.4 ст.10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII, у редакції д о в н е с е н н я змін Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V, (далі - Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”) було визначено, що військовослужбовцям за особливий характер служби, а також зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці надаються щорічні додаткові в і д п у с т к и із з б е р е ж е н н я м матеріального забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання абзацу другого пункту 4 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. N 187 затверджено Порядок надання щорічної додаткової відпустки із з б е р е ж е н н я м матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ (далі - Постанова КМУ від 15.02.1999 №187), пунктом 1 якого установлено, що щорічна додаткова відпустка із з б е р е ж е н н я м матеріального забезпечення військовослужбовцям Прикордонних військ - офіцерам, прапорщикам, мічманам, а також солдатам, матросам, сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, надається за о с о б л и в и й характер служби на прикордонних заставах і постах, у підрозділах прикордонного контролю та авіації, а також на кораблях і катерах, що безпосередньо несуть службу з охорони державного кордону, за п е р е л і к о м посад, що визначається Державним комітетом у справах охорони державного кордону. Зазначена відпустка встановлюється тривалістю 15 діб і надається одночасно із черговою щорічною відпусткою. Ця постанова була чинною до 13.08.2012.
Представник відповідача стверджує, що оскільки спірна відпустка, передбачена Постановою КМУ від 15.02.1999 №187, надавалась відповідно до абз.2 ч.4 ст.10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а з 01.01.2007 стаття 10 була викладена в іншій редакції, якою надання відпусток не передбачено, у позивача відсутнє було право на такий вид відпустки у період 2009-2012роках.
Надаючи оцінку цим доводам суд відмічає, що до 01.01.2007 статтею 10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” унормовувалось одночасно питання як службового часу і час відпочинку військовослужбовців, так і питання надання відпусток, у тому числі додаткових. Саме відповідно до цієї статті прийнята Постанова КМУ від 15.02.1999 №187.
Втім у період чинності Постанови КМУ від 15.02.1999 №187, із статті 10 вказаного Закону Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V, питання, що стосувалось відпусток, було виділено в нову статтю, шляхом доповнення Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” статтею 10-1. Із внесеними змінами стаття 10 в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року N 328-V почала регулювати виключно питання службового часу і часу відпочинку військовослужбовців, натомість новою статтею 10-1 було врегульовано порядок надання військовослужбовцям відпусток, до якої згодом були внесені додаткові зміни Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено Законом N 1014-V від 11.05.2007.
Так, зокрема, відповідно до частини 4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України N 1014-V від 11.05.2007, чинними, у тому числі, у період з 2009-2014роках) військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Тобто внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в 2006-2007 роках в частині, що стосується порядку надання додаткових відпусток, жодним чином не змінило наявність права у військовослужбовців на щорічну додаткову відпустку із збереженням матеріального забезпечення, яка до 01.01.2007, була передбачена за особливий характер служби, а з 01.01.2007 - за виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
При цьому, із внесенням змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постанова КМУ від 15.02.1999 №187 продовжувала діяти до 13.08.2012, на чому наголошує позивач. Судом не заперечується цього факту, однак враховується, що цією Постановою від 15.02.1999 №187 було передбачено право на щорічну додаткову відпустку із збереженням матеріального забезпечення військовослужбовцям Прикордонних військ, за переліком посад, що визначається Державним комітетом у справах охорони державного кордону.
Статтею 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, чинною у спірний у цій справі період, зокрема з 03.07.2009 - 31.12.2014, також передбачено, що перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, порядок надання спірної відпустки та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби визначається Кабінетом Міністрів України.
Схожі норми передбачені також і в п.203, 207 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, на які посилається позивач, та відповідно до яких у мирний час військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або кадрову військову службу, надаються щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я. Перелік місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Тобто чинним, зокрема у період 03.07.2009-12.08.2012 законодавством було передбачено право на спірну відпустки, однак, за умови включення посади військовослужбовця до відповідного переліку військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з особливим характером служби/підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Поряд з цим на час служби позивача, зокрема, з 03.07.2009 по 12.08.2012 ні Державним комітетом у справах охорони державного кордону, ні Кабінетом Міністрів України не було визначено відповідного переліку військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я та переліку місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами. Відповідач правом самостійно визначати такі посади не наділений.
За таких обставин, за відсутності визначеного переліку військових посад виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, до якого було б включено посаду позивача у період з 03.07.2009-12.08.2012, у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу за цей період спірної компенсації, а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Поряд з цим, беручи до уваги, що 01.08.2012 №702 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову, яка набрала чинності 13.08.2012 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" (далі - Постанова №702), а позивач у період з 05.06.2012 по 06.03.2017 займав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії- інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” II категорії (тип Б), що передбачена п.31 Додатку 4 до Постанови №702, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування та виплату грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 по 31.12.2014 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
При цьому, як вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 від 08.02.2022 №12/91 (а.с.32), за спірні періоди, а саме за 2013-2014 роках, позивачу вказані щорічні відпустки не надавались. Вказане також відповідачем не заперечувалося у відзиві. Однак, у вказаній довідці вказано, що відпустка за виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з особливим характером праці та з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2012 рік надавалася позивачу у 2013 році.
Щодо таких тверджень суд відмічає, що згідно із особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 №7264 за 2013 рік (а.с.79-79зворот), у 2013 році позивачу надавалася лише відпустка за 2013 рік. Відтак твердження відповідача, що позивач відпустка за 2012 рік, передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, була використана позивачем у 2013 році, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому не приймаються до уваги.
При цьому, стосовно доводів представника відповідача щодо дії особливого періоду як на підставу для не надання позивачу щорічної додаткової відпустки, що передбачена ч.4 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, суд вказує наступне.
Відповідно до ч.ч.8, 14, 17-19, 21 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (ч.8 ст.10-1).
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абз.2 ч.14 ст.10-1).
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз.3 ч.14 ст.10-1).
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (ч.17 ст.10-1).
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (ч.18 ст.10-1).
При цьому, відповідно до ч.19 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (ч.21 ст.10-1).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації дійсно припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
Однак, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Так, норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.
Отже припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
Проте обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 4 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Крім того, зважаючи на викладений аналіз, судом критично оцінюються і не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що позивач звільнений вже з військової служби, а отже не має права компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки право позивача щодо отримання грошової компенсації є абсолютним та не може бути обмежено, а таке нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є обов'язком відповідача. Крім того, матеріалами справи підтверджено написання позивачем рапорту про виплату спірної компенсації в день виключення його із списків (а.с.12).
Не беруться до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що Постановою №702 не передбачено механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки за минулі періоди та на те, що передбачається компенсація відпустки в рік звільнення лише за невикористання її за поточний рік.
Суд наголошує, що у разі невикористання щорічної додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, така відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
При цьому, суд зазначає, що постановою №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Так, пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період 13.08.2012 до 31.12.2014 включно.
Доводи представника відповідач про те, що особі надається за її вибором лише одна щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається, а позивачу за період з 2015-2021р.р. вже виплачена компенсацію за невикористану додаткову відпустку як часнику бойових дій, не спростовують вказаного висновку суду, оскільки у цій справі предметом спору є невиплата компенсації за невикористану додаткову відпустку за інший період, зокрема за 2012-2014роки, докази виплати якої в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд, з урахуванням ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування на невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 до 31.12.2014 включно пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Постанови №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), яка полягає у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без врахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 до 31.12.2014 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати на виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 до 31.12.2014 включно пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 11.06.2024.
Суддя І.Г. Шевченко