ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
19 листопада 2009 року 16:35 № 13/548
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Закрите акціонерне товариство "Лада Україна"
до Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень №0001552310/0 від 14.07.2008р., №0001562310/0 від 14.07.2008р., №0001211710/31167711 від 15.07.2008р., №0003022330/0 від 15.07.2008р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, висновки Відповідача, наведені в акті перевірки є немотивованими, у зв'язку з чим рішення, які були прийняті на підставі Акту підлягають скасуванню, а рішення про застосування штрафних санкцій - визнанню недійсними внаслідок їх неправомірності.
Зазначає, що укладення договорів, які Відповідач безпідставно вважає не пов'язаними з господарською діяльністю Позивача, не суперечить нормам діючого законодавства, вчинено в межах статутної діяльності Позивача та направлені на забезпечення здійснення його господарської діяльності.
Позивач також переконаний, що відповідачем було безпідставно нараховано йому фінансові санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за готівкові кошти, передбаченого п.п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон про РРО), оскільки у спірній ситуації повернення коштів було вчинено у зв'язку з їх помилковим надходженням на рахунок Позивача, а не з інших підстав.
Крім іншого, позовні вимоги обґрунтовані пропущенням Відповідачем строків застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Вважає, що спірні рішення є обґрунтованими і прийнятими без порушення норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
Закрите акціонерне товариство «Лада Україна»зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.09.2000 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31167711.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства закритим акціонерним товариством «Лада Україна»за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р. За результатами перевірки складено акт від 02.07.2008 р. № 116/23-60/31167711.
В акті зафіксовані наступні порушення:
- п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 339/94-ВР із змінами і доповненнями (надалі -Закон про ОПП) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 182 987,00 грн.: за 2005 р. -47 635,00 грн.; за 2006 р. -61 802,00 грн.; за 2007 рік 73 550,00 грн.;
- п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями (надалі -Закон про ПДВ) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 138 800,00 грн.: за 2005 р. - 37 728,00 грн.; за 2006 р. -47 385,00 грн.; за 2007 р. -53 687,00 грн.;
- п.п.4.2.9 «г»п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п.9.12.2 п.9.12, ст.. 9, п.п. «а»п.17.2 ст. 17, п.п. «а»«б»п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV (надалі -Закон № 889) в наслідок чого занижено зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6118,30 грн.;
- п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем винесені податкові повідомлення рішення: № 0001552310/0 від 14.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182 987,00 грн. основного платежу, 182 987,00 грн. штрафних санкцій; № 0001562310/0 від 14.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138 800,00 грн. основного платежу та 69 400,00 грн. штрафних санкцій; № 0001211710/31167711 від 15.07.08 р. яким визначено податкові зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 6 118,30 грн. основного платежу та 12 236,60 грн. штрафних санкцій. Також прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003022330/0 від 15.07.08 р., яким визначено суму фінансових санкцій за порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону про РРО у розмірі 268 238,35 грн.
Позивач не погодившись з вищезазначеними рішеннями, в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до ДПІ у Святошинському районі м. Києві. За результатами розгляду первинної скарги Відповідачем було прийнято рішення про відмову у задоволені скарги Позивача та винесено податкові повідомлення-рішення від 30.09.08 р. № 0001552310/1, № 0001562310/1, від 03.10.08 р. № 0001211710/1/31167711.
Не погоджуючись з даним рішенням, Позивач подав повторну скаргу до ДПА у м. Києві. За результатами розгляду повторної скарги ДПА у м. Києві було прийнято рішення від 01.12.2008 року № 5832/10/25-114 яким: залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 14.07.08р. №0001562310/0 про сплату 138800,00 грн. податку на додану вартість та 69400,00 грн. застосованої штрафної санкції; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 14.07.08р. №0001552310/0 про сплату 182987,00 грн. податку на прибуток та 182987,00 грн. застосованої штрафної санкції в частині 8804,75 грн. податку на прибуток та 95895,9 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене рішення залишає без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.07.08р. №0001211710/31167711 про сплату 6118,30 грн. податку з доходів фізичних осіб та 12236,60 грн. застосованої штрафної санкції в частині 875,45 грн. податку з доходів фізичних осіб та 1750,90 грн. застосованої штрафної санкції. В іншій частині у задоволенні скарги було відмовлено. Як наслідок, на підставі такого рішення ДПА у м. Києві відповідачем були прийняті рішення від 05.12.08 р. № 0001211710/2, від 09.12.08 р. № 0001552310/2, від 09.12.08 р. № 0001562310/2.
При розгляді справи судом було з'ясовано, що для всебічного, повного, та об'єктивного розгляду справи необхідно з'ясувати обставини, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд може призначити експертизу.
На основі вищевикладеного судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу по справі № 13/548. На вирішення експертизи було поставлено питання: чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки 02.07.2008 р. № 116/23-60/31167711 висновки Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва?
Судово-бухгалтерська експертиза була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та було надано Висновок № 1020 судово-економічної експертизи в адміністративній справі № 13/548 від 10.04.2009 р., який підписаний експертом Тихоненко І.П.
Експертом було встановлено, що зазначені в акті перевірки 02.07.2008 р. № 116/23-60/31167711 висновки ДПІ у Святошинському районі м. Києва про заниження ЗАТ «Лада Україна»податку на прибуток в сумі 182 987,00 грн., податку на додану вартість в сумі 138 800,00 грн., податку з доходів фізичних осіб в сумі 6188,30 грн. та порушення п.1,2 ст. 3 Закону про РРО документально та нормативно не підтверджуються.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Аналізуючи зафіксовані в акті перевірки від 02.07.2008 р. № 116/23-60/31167711 відомості щодо донарахування податку на прибуток суд зазначає слідуюче:
Згідно п.4.1 Закону про ОПП валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до глави 4 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється в т.ч. на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відповідно до матеріалів справи Позивачем відносилися до складу валових витрат витрати, понесені в зв'язку з отриманням послуг по управлінню персоналом; послуг з фінансового обслуговування; послуг з господарського забезпечення; послуг з маркетингового дослідження; послуг з комплексного обслуговування офісної техніки; послуг з юридичного обслуговування, що надавалися ТОВ «Прага Авто»на підставі договору про надання послуг від 1 травня 2005 року № 010505 ООО-ЛУ. При цьому, згідно з додатками до договору № 010505 ООО-ЛУ вартість зазначених послуг визначена виходячи з 1-го чоловіко дня.
Також матеріали справи свідчать, що ЗАТ «Лада Україна»відносила до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням послуг з реалізації автомобілів, що надавалися ТОВ «Євро Лада»за дилерським договором №001/72 від 03.03.2005р.
Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня №336, послуги, що отримував Позивач від ТОВ «Прага Україна», ТОВ «Євро Лада»є такими, що відносяться до посадових обов'язків визначених професій.
Позивач надав суду докази, зміст яких свідчить про те, що в зв'язку зі збільшенням обсягів роботи, ним постійно переглядається штат працівників. Вказана обставина може свідчить про те, що у період, що перевірявся, у Позивача не було достатньо постійно працюючих робітників, які б могли освоїти обсяги роботи, які є наслідком фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Лада-Україна».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ЗАТ «Лада Україна», як підприємство, що самостійно веде фінансово-господарську діяльність, отримувало послуги від ТОВ «Прага Україна»та ТОВ «Євро Лада», які, за своєю суттю, є такими, що можуть надаватися працівниками підприємства, та відносяться до складу валових витрат, оскільки безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
В ході перевірки службові особи податкової служби зафіксували свої міркування щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат витрати, на оплату роумінгу, оскільки у ЗАТ «Лада Україна»були відсутні договори господарської діяльності.
Відповідно до матеріалів справи, ЗАТ «Лада Україна»були укладені зовнішньоекономічні договори, згідно яких останній купував автомобілі Шевроле-Нива у суб'єктів Російської Федерації, а саме: контракт № 2006/01-06 від 11 січня 2006 року з ТОВ «ВИАТЕК», який діяв до 31.12.2006 р.; контракт № 2006/04-05 від 12 квітня 2006 року з ТОВ «ГРАНД-АВТО», який діяв до 31.12.2007 р. Також, Позивачем укладався договір на перевезення вказаного товару автомобільним транспортом з ТОВ «Інкомцентр»(Росія) № 460 від 10 січня 2006 року, згідно якого українська сторона виступала замовником доставки автомобілів по маршруту Тольятті - Київ.
Вказані контракти від імені ЗАТ «Лада Україна»укладені в особі генерального директора Лукіна Д. П., який є громадянином Білорусії.
Позивач надав суду копії листків паспорту генерального директора ЗАТ «Лада Україна»Лукіна Д. П., які свідчать про його перебування за межами митної території України, у період, що перевірявся.
За наведених обставин витрати Позивача, пов'язані з оплатою роумінгу, є безпосередніми витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновків, що зазначені Відповідачем у акті порушення Позивача, що призвело до заниження ЗАТ «Лада Україна»податку на прибуток в сумі 182987,00 грн., документально та нормативно не підтверджуються.
Отже податкове повідомлення рішення від 14.07.08 р. № 0001552310/0 є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналізуючи зазначені в акті перевірки обставини, на підставі яких Відповідачем було донараховано Позивачу податок на додану вартість суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25 березня 2005 року №2505-ІУ п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»викладений в новій наступній редакції «Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту», тому посилання в акті перевірки на норму п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції, яка була чинна до 31 березня 2005 року (дата набрання чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25 березня 2005 року №2505-ІУ) при визначенні сум донарахувань з податку на додану вартість за період з квітня 2005 року по грудень 2007 року, є безпідставним.
Як було доведено вище, витрати, понесені Позивачем в зв'язку з отриманням від ТОВ «Прага Авто»послуг з господарського забезпечення, послуг з маркетингового дослідження, послуг з комплексного обслуговування офісної техніки, послуг з юридичного обслуговування, та отриманням від ТОВ «Євро Лада»послуг з реалізації автомобілів згідно дилерського договору № 001/72, є такими що безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності ЗАТ «Лада Україна». Відповідно, згідно з нормою п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) в зв'язку з отриманням від ТОВ «Прага Авто»та ТОВ «Євро Лада» вищевказаних послуг - відносяться до складу податкового кредиту.
Виходячи з вищевикладеного, висновки Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва викладені в акті перевірки від 02.07.08 р. № 116/23-60/31167711 щодо заниження Позивачем податку на додану вартість в сумі 138800,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються. Як наслідок, прийняте на підставі вказаного акту податкове повідомлення-рішення № 0001562340/0 від 14.07.08 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналізуючи зафіксовані в акті перевірки посилання Відповідача на порушення Позивачем приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвели до визначення останньому податку з доходів найманих працівників суд звернув увагу на таке:
Відповідач зазначає, що Позивачем не оподатковано суми за послуги міжнародного роумінгу, яким працівники користувалися за межами України без підтвердження відповідними документами (наказу та посвідчення про відрядження), що було б пов'язано з веденням господарської діяльності у 2004-2005 році, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 6118,30 грн.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що у Позивача наявне Положення про засоби мобільного зв'язку, відповідно до якого засоби мобільного зв'язку видаються робітникам підприємства для оперативного рішення питань пов'язаних з діяльністю підприємства. Згідно з рішенням про результати розгляду повторної скарги Державної податкової адміністрації від 01.12.2008 року №5832/10/25-114 податок на доходи з фізичних осіб в сумі 6003,90 грн. був донараховний Лукіну Д. П. Відповідно до матеріалів справи Лукін Д. П. є генеральним директором ЗАТ «Лада Україна», при цьому є громадянином Білорусії. До завдань та обов'язків Лукіна Д. П., як особи, що займає керуючу посаду, згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, відноситься керування виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю підприємства, відповідальність за наслідки прийнятих рішень тощо…
Копія паспорту Лукіна Д. П. свідчить про те, що протягом періоду, що перевірявся, останній часто перебував за межами території України, зокрема, в республіці Білорусія. Отже, в даному випадку, з метою підтвердження витрат мобільного зв'язку (роумінгу), необов'язкова наявність и пов'язані з оплатою роумінгу накази та посвідчення про відрядження ЗАТ «Лада Україна». Як було судом встановлено вище, витрати по сплаті роумінгу пов'язані з веденням господарської діяльності ЗАТ «Лада Україна», а тому його оплату не слід вважати як додаткове благо, в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»і, відповідно, воно не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Також Відповідачем зафіксовано неоподаткований дохід, виплачений суб'єкту господарської діяльності -Дергачову, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 52 грн.
Відповідно до п.п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII, податок з доходів фізичних осіб є загальнодержавним податком. Згідно з п. 3 ст.14 Закону України порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України визначаються безпосередньо Законами України.
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який є спеціальним Законом, що визначає порядок нарахування та сплати податків з фізичних осіб, не передбачає обов'язковість вимагати у суб'єктів підприємницької діяльності копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб. Крім того, наявність платіжних документів про сплату податків контрагентами ЗАТ «Лада Україна»- суб'єктами підприємницької діяльності не є запорукою уникнення подвійного оподаткування, оскільки податки сплачуться не за окремою операцією, а за звітний період, і, в платіжних дорученнях не зазначається за якою окремою операцією сплачується визначена сума податку.
Отже, висновок податкової в акті перевірки від 02.07.08р. №116/23-60/31167711 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 52 грн., в зв'язку з неутриманням даного податку при виплаті доходу в розмірі 400 грн. суб'єкту господарської діяльності - Дергачову документально та нормативно не підтверджуються.
В акті перевірки також вказано, що ЗАТ «Лада Україна»перераховано на туристичну фірму «Еліт-тур»платіжним дорученням №1789 від 26.12.2005 року за проживання в розмірі 480 грн. До авансового звіту №10 від 30.12.2006 року гр. ОСОБА_4 рахунок за проживання не додав, що призвело до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 62,40 грн.
Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року №218/2658, що підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. При цьому дана Інструкція не забороняє підприємству деякі витрати, пов'язанні з відрядженням (проїзд, харчування, проживання, тощо) оплачувати по безготівковому розрахунку.
Відповідно до матеріалів справи Позивачем було направлено у відрядження до м. Мукачево ОСОБА_4 в період: з 28 грудня 2005 року по 30 грудня 2005 року та з 14 січня 2006 року по 16 січня 2006 року.
Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними від імені виконавця - туристичної фірми «Еліс-Турс»та замовника - ЗАТ «Лада Україна», в період з 28.12.2005р. по 29.12.2005р. та в період з 15.01.2006р. по 16.01.2006р., в готелі Стар проживав один чоловік. Всього, загальна вартість проживання становить 480 грн., в т.ч.: акт № 471 (період проживання з 28.12.2005р. по 29.12.2005р.) на 222 грн.; та акт № 473 (період проживання з 15.01.2006р. по 16.01.2006р.) на 258 грн.
В зв'язку з тим, що оплата за проживання була проведена в безготівковій формі, і особа, яка була у відрядженні не несла витрати на проживання, тому відсутня необхідність докладати рахунок за проживання, до авансового звіту.
Таким чином, висновок Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 62,40 грн., в зв'язку з тим, що до авансового звіту № 10 від 30.12.2006 року гр. ОСОБА_4 не додав рахунок за проживання, документально та нормативно не підтверджується, а тому суд його оцінює критично.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що рішення № 0001211710/2 від 05.12.08 р. яким Позивачу визначено податкові зобов'язання з податку з доходів найманих працівників є протиправними та підлягають скасуванню.
Зазначені висновки суду підтверджуються висновком експерта № 1020 від 10.04.09 р. судово-економічної експертизи, яка була призначена по даній справі ухвалою від 23.01.2009 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1 Адміністративний позов задовольнити повністю.
2 Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0001552310/0 від 14.07.2008 року, № 0001562310/0 від 14.07.2008 року, № 0001211710/2 від 05.12.2008 року.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 16.12.09 р.