ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
14 жовтня 2009 року 11:00 № 13/335
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків
продо Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними дій з питань проведення документальної перевірки фінансово-господарської з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2007року за результатами якої було складено акт перевірки № 58/42-40/21655998 від 05.02.2008;
про визнання протиправними дії спрямовані на стягнення пені у сумі 1 353 446,10 грн., за порушення встановленого законом строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № CAIRO/N/AF/UKRSPETSEXPORT/2003/11/USE-17/3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004;
про визнання протиправним та скасування рішення від 14.02.2008 № 0000114240/0 в частині пені в сумі 1 353 446,10 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач вважає дії Відповідача протиправними, такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та порушують права Позивача, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000114240/0 від 14.02.08р. (надалі -оскаржуване рішення) такими, що підлягають скасуванню у відповідній частині.
При цьому посилається на приписи п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 № 1247, Закону України «Про державну таємницю»Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та зазначає, що оскільки Відповідач не є центральним органом виконавчої влади, він не мав повноважень здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності Позивача, а отже, своїми діями вийшов за межі наявних у нього повноважень та діяв не у спосіб, встановлений законодавством України.
Позивач також зазначає, що у Відповідача відсутні правові підстави для застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 353 446,10 грн., оскільки відповідно Позивачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення перевищення встановленого законом 90-денного строку для зарахування валютної виручки за Контрактом на банківський рахунок Позивача.
Відповідач у письмових запереченнях повідомив, що проти позову заперечує. Свою позицію обґрунтовує тим, на момент прийняття постанови КМУ № 1247 від 09.10.1996 р., діяла редакція Закону України «Про державну податкову службу України», стаття 1 якого визначала, що Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. Зазначає, що поняття «Державна податкова адміністрація»станом на 1996 рік було відсутнє. Наказом Державної податкової адміністрації України № 483 від 30.11.01 р. «Про реорганізацію органів державної податкової служби м. Києва»було створено Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків, яку наділили повноваженням здійснювати контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку…підприємств, що знаходять на податковому обліку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.
Крім того зазначає, що під час проведення перевірки посадовим особам, що її проводили, не було надано індивідуальної ліцензії Національного банку України на перевищення терміну розрахунків за експортним контрактом № Cairo/AF/UKRSPETSEXPORT/2003/11/USE-17.3-86-K/KE-04 від 27.04.04 р., а тому, у відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.94 р. (із змінами і доповненнями) Позивачу була нарахована пеня за кожний прострочений день у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»зареєстрована Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.10.1996 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 21655998 про що свідчить свідоцтво серії А00 № 014769.
Згідно поданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.08.07 р. видами діяльності Відповідача є: організація перевезення вантажів, посередництво спеціалізованій торгівлі іншими товарами; оптова торгівля відходами та брухтом; інше фінансове посередництво; оптова торгівля автомобілями.4 інші види оптової торгівлі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.96 р. № 1247 (із змінами та доповненнями) «Про питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення»затверджено статут компанії «Укрспецекспорт»та п.2 уповноважено останню здійснювати експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової та спеціальної техніки, матеріалів і технологій подвійного призначення, робіт і послуг військового та спеціального призначення, інших товарів, що підлягають експортному контролю та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також реалізацію зазначеної продукції, робіт і послуг на внутрішньому ринку. Зазначена компанія, є уповноваженим державною посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
В період з 14.12.2007 по 29.01.2008 на підставі направлень № 461 від 13.12.2007 та № 13 від 16.01.2008, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків, працівниками СДПІ ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДК «Укрспецекспорт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2007.
За результатами вказаної перевірки Відповідачем складено акт № 58/42-40/21655998 від 05.02.2008.
В акті зафіксовано порушення Позивачем ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР (надалі -Закон № 185) при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № Cairo/AF/UKRSPETSEXPORT/2003/11/USE-17.3-86-K/KE-04 від 27.04.04 р. (надалі - Контракт), що укладений між Позивачем та іноземним замовником. Відповідач вважає, що при здійсненні розрахунків за Контрактом, порушено встановлений вказаним Законом 90-денний строк зарахування валютної виручки, на рахунок Позивача у сумі 2 178 936,00 дол. США. Зазначено, що порушення строку склало 41 день - з 21.08.2007 по 30.09.2007.
На підставі зазначеного акту, 14.02.2008 Відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000114240/0, яким Позивача зобов'язано сплатити пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 1 406 641,49 грн.
Не погоджуючись з викладеними вище висновками Відповідача, що зафіксовані в акті перевірки та оскаржуваному рішенні, 27.02.2008 Позивач, в порядку адміністративного оскарження, подав Відповідачу первинну скаргу (вих. № USE-13.3/19-дск від 26.02.2008).
Як зазначає Позивач, 05.05.2008 на його адресу надійшло рішення Відповідача від 22.04.2008 № 4923/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги. Даним рішенням останній відмовив у задоволенні первинної скарги Позивачу, а своє рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишив без змін.
Позивач звертався з повторними скаргами на до органів державної податкової служби вищих рівнів - Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України (вих. № 197т від 14.05.2008, вих. № 185т від 04.06.2008). Проте, повторні скарги Позивача були залишені вказаними податковими органами без задоволення, а оскаржуване Рішення Відповідача - без змін (рішення ДПА у м. Києві від 21.05.2008 № 2088/10/25-114, рішення ДПА України від 30.07.2008 № 7338/6/25-0415).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі -Закон про ДПС) «органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків)».
Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 № 1247 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.1999 № 1782 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України»(не для друку) встановлено, що для забезпечення режиму секретності перевірка фінансово-господарської діяльності компанії «Укрспецекспорт»та її дочірніх підприємств проводиться відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю»безпосередньо Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів та Державною податковою адміністрацією.
Однак, слід врахувати, що на момент прийняття даної постанови, тобто станом на 09.10.1996р. діяла редакція Закону України «Про державну податкову службу»ст.1 якого визначала, що Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. У Головній державній податковій інспекції України та державних податкових інспекціях по Республіці Крим, областях, містах Києву і Севастополю утворюються колегії. Чисельність колеги Головної державної податкової інспекції України визначається Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, містах Києву і Севастополю - Головною державною податковою інспекцією України.
Тобто з наведеної норми вбачається, що поняття «державна податкова адміністрація»станом на 09.10.1996р. було відсутнє.
З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції вбачається, що під терміном державна адміністрація розуміють певні органи державного управління. Адміністрації поділяють на центральні (Президент України, Кабінет Міністрів України, інші центральні відомства) та місцеві (решта органів державного управління).
З вищевикладеного вбачається, що у 1996році під визначенням «державна податкова адміністрація»слід було розуміти державні податкові інспекції, що належали до системи органів державної податкової служби.
Закон України «Про державну податкову службу в Україні»визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону Державна податкова адміністрація України здійснює, зокрема, такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Тобто до повноважень ДПА України входить також організація роботи державних податкових інспекцій, яка пов'язана із здійсненням контролю за валютними операціями.
Відповідно до Наказу державної податкової адміністрації України від 30 листопада 2001р. № 483 «Про реорганізацію органів державної податкової служби м. Києва», була створена Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків та встановлено, що вказана інспекція підпорядковується державній податковій адміністрації у м. Києві.
ДПА України створивши СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, уповноважила останнього здійснювати контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів підприємств, що знаходяться на податковому обліку в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.
Оцінюючи наведені вище приписи законодавства, беручи до уваги обставини, якими Позивач обґрунтовує протиправність дій Відповідача з проведення виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Укрспецекспорт», суд приходить до висновку, що в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачем також не наведено належних підстав, які б вказували на протиправність дії Відповідача, що спрямовані на стягнення з підприємства пені, передбаченої ст. 4 Закону № 185, за порушення встановленого законом строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.
Позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення Відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.02.08 р. № 0000114240/0 яким Позивачу визначено пеню у розмірі 1 406 641,49 грн. та скасування у частині 1 353 446,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV (надалі - ГК) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Згідно з частинами 2 і 3 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.
Частинами 3 і 4 ст. 217 ГК та ст. 238 ГК визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(Закон № 185/94) в редакції, що була чинною до 01.01.2008, визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Частинами 1 і 5 ст. 4 вказаного Закону, що була чинною до 01.01.2008, встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Частиною 2 ст. 218 ГК встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частинами 1 та 2 ст. 6 Закону № 185/94 в редакції, що була чинною до 01.01.2008, встановлено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині 1 ст. 6 Закону № 185/94 встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1.5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (надалі - "Інструкція № 136"), встановлено, що обов'язковою умовою для отримання індивідуальної ліцензії НБУ на перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України (надалі - ДПАУ) про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 вказаного вище Закону. Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії НБУ не розглядає.
Пунктом 5.2 Інструкції № 136 встановлено перелік документів, які резидент повинен подати до НБУ для отримання індивідуальної ліцензії. В числі вказаних документів обов'язково повинен бути зазначений вище позитивний остаточний висновок ДПАУ.
Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у ч. 1 ст. 6 Закону № 185/94 був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 № 445 "Про затвердження порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визначення такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (надалі - Порядок № 445). Вказаний Порядок № 445 був чинним в період часу, за який Відповідачем здійснювалась перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача, та втратив чинність 29.12.2007.
Пунктом 8 Порядку № 445 було встановлено перелік документів, які резидент повинен подати до Міністерства економіки України для одержання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, визначених у ст. 6 Закону № 185/94. При цьому, пунктом 9 Порядку № 445 було визначено, що розгляд наданих резидентом документів здійснюється Мінекономіки протягом 10 днів з дня їх реєстрації, після чого резиденту надається відповідний висновок. У разі відмови Мінекономіки у видачі такого висновку резиденту надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови, про що повідомляється ДПАУ.
Пунктом 10 Порядку № 445 було встановлено перелік документів, які резидент повинен подати до Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків згідно з ст. 6 Закону № 185/94. В числі вказаних документів обов'язково повинен бути зазначений вище позитивний висновок Мінекономіки. При цьому, пунктом 11 Порядку № 445 було визначено, що розгляд наданих резидентом документів здійснюється ДПАУ протягом 10 днів з дня їх реєстрації, після чого резиденту надається відповідний остаточний висновок. У разі відмови ДПАУ у видачі остаточного висновку резиденту надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови, про що інформується Мінекономіки.
Як зазначає Позивач, причиною не отримання ним індивідуальної ліцензії НБУ для перевищення встановленого Законом № 185/94 90-денного строку розрахунків за Контрактом стала протиправна відмова Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) в наданні Позивачеві остаточного висновку, передбаченого п. 10 Порядку № 445. Зазначена відмова ДПАУ унеможливила подання Позивачем такого остаточного висновку до НБУ для отримання індивідуальної ліцензії НБУ відповідно до вимог Інструкції № 136, що в свою чергу унеможливило отримання Позивачем такої індивідуальної ліцензії НБУ
Позивач стверджує, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення - порушення встановленого Законом № 185/94 90-денного строку розрахунків за укладеним Позивачем Контрактом. А саме, Позивач вжив усіх залежних від нього заходів для виконання вимог статей 1 і 6 Закону № 185/94 в редакції, що діяла до 01.01.2008, та положень інших актів валютного законодавства, що були прийняті на виконання і відповідно до Закону № 185/94 та були чинними в період, за який Відповідачем здійснювалась перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача.
Так, Відповідно до п. 8 Порядку № 445 листом від - 09.02.2007 № ШЕ-12.4/3>дек-Позивач звернувся до Мінекономіки за отриманням висновку про віднесення операцій за Контрактом до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення.
Відповідно до п. 9 Порядку № 445 листом від 21.03.2007 № 102-41/439 Мінекономіки надало Позивачеві позитивний висновок від 20.03.2007, відповідно до якого укладений Позивачем Контракт відноситься до договорів поставки товарів спеціального призначення.
Відповідно до п. 10 Порядку № 445 та пунктів 1.5 і 5.2 Інструкції № 136 листом від 30.03.2007 № USE-12.4/81-дек Позивач звернувся до ДПАУ за отриманням остаточного висновку щодо доцільності продовження (перевищення) строку розрахунків за Контрактом в сумі 2 178 936,00 доларів США на період з 11.01.2007 до 11.02.2008.
Рішенням від 12.04.2007 № 592/6/22-5016 дск, ДПАУ відмовила Позивачеві в наданні остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом.
Вважаючи таке рішення ДПАУ протиправним, Позивач звернувся з адміністративним позовом до Господарського суду м. Києва про визнання протиправним цього рішення ДПАУ та про зобов'язання ДПАУ надати Позивачеві остаточний висновок щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом в сумі 2 178 936,00 доларів США на період з 11.01.2007 до 11.02.2008.
За результатами розгляду адміністративного справи № 11/293-А за позовом ДП «Укрспецекспорт»до ДПА України Господарський суд м. Києва 03.10.07 р. визнав протиправним та скасував рішення ДПАУ від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск про відмову у наданні Позивачеві зазначеного вище зазначеного висновку; зобов'язав ДПАУ надати Позивачеві остаточний висновок щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом в сумі 2 178 936,00 доларів США на період з 11.01.2007 р. до 11.02.2008 р.
Київський апеляційний адміністративний суд 17.12.08 р. виніс ухвалу та залишив без задоволення апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України, а постанову Господарського суду м. Києва від 03.10.07 р. -без змін.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що Позивачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення перевищення встановлених Законом № 185 (положення, які були чинні в період часу, за який Відповідачем проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача) строку розрахунків за укладеним Позивачем Контрактом.
При цьому, перевищення встановленого Законом № 185 строку зарахування валютної виручки за Контрактом на банківський рахунок Позивача виникло не внаслідок, як було встановлено, правомірних дій Позивача, а внаслідок протиправного рішення центрального органу виконавчої влади - Державної податкової адміністрації України.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.02.08 р. № 0000114240/0 в частині 1 353 446,10 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів, які б вказували на правомірність оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати у частині протиправним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.02.08 р. № 0000114240/0 яким визначено Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»пеню у розмірі 1 406 641,49 грн. (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок одна гривня 49 коп.) та скасувати в частині 1 353 446,10 грн. (один мільйон триста п'ятдесят три тисячі чотириста сорок шість гривень 10 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 11.12.09 р.