ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
14 січня 2009 року < Час проголошення > № 13/448
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військова частина А0244
про стягнення грошової компенсації в сумі 3336,40 грн. замість належного до видачі речового майна
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач Позивачеві не виплатив грошової компенсації замість належного до видачі речового майна відповідно до довідки-розрахунку №6.
При цьому Позивач посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.04 р. №1444 «Про Речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань в мирний час»де передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за не отримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Відповідач надав суду заперечення на заявлені позивачем позовні вимоги, в яких зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні оскільки чинним законодавством не передбачено виплати грошової компенсації за речове майно, а також зазначив, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строку на звернення до суду з позовом. Звернув увагу суду, що згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд -
ОСОБА_1 відповідно до наказу № 148 від 13 серпня 2007 року Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31 липня 2007 року № 17 - ПМ була звільнена з військової служби у відставку за пунктом 63 підпунктом «б»(за віком) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками Збройних Сил.
Після звільнення Позивачу було складено довідку - розрахунок № 6 від 28.08.07 р. на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна.
Згідно даної довідки до виплати Позивачу належить сума 3086,40 грн., з яких за невикористану військову форму 579,09 грн., а речовим майном 2507,31 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що право на отримання речового майна виникло з 2006 року.
Причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду з позовом Позивач не навів.
Аналізуючи надані сторонами докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції від 23.12.2004, чинній на момент, коли позивачу мала бути виплачена грошова компенсація за речове майно або видане речове майно передбачалося, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Дію ч. 2 ст. 9 зазначеного закону, згідно з якою передбачалося, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, було призупинено на підставі Закону України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів»від 17.02.2000.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останній просить суд стягнути грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав 20.08.08. При цьому, що ним пропущено строк, встановлений ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів. Разом з тим, Позивачем не наведені обґрунтування причин пропуску даного строку.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, позивачу у 2006 році, а також на момент звільнення зі Збройних Сил України було відомо про порушення його права, проте звернення до суду мало місце лише у 2008 році, тобто з порушенням встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Відповідно до ч.3 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст. 100 цього ж Кодексу якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку на звернення до суду, а також не навів суду наявності поважних та обґрунтованих причин пропуску строку на звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Заперечуючи проти позову, відповідач звертав увагу на пропуск позивачем строку на звернення до суду та наполягав на тому, щоб у зв'язку з цим суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованим клопотання відповідача про застосування до позивачів наслідків пропуску строків на звернення до адміністративного суду.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суддів вважає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено і підписано 20.01.09 р.