ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
26 серпня 2009 року 17:20 № 13/622
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого -судді Степанюка А.Г., при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Київській області
до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області
про визнання недійсним рішення № 312 від 25.09.2008р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач вважає необґрунтованим рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 25.09.2008 р. № 312, оскільки Відповідачем не зазначено та не доведено чим саме Позивач порушив Закон України «Про ціни і ціноутворення», оскільки в своїй діяльності останній користувався Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.01 р. № 1430.
Відповідач у письмовому запереченні на позовну заяву повідомив, що проти позову заперечує, та зазначає, що оскаржуване рішення № 312 від 25.09.2008р. винесено відповідно до чинного законодавства.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Київській обл. (затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 55 від 19.02.07 р.) (надалі - Положення) основним завданням Інспекції є, зокрема, здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на території Київської області.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області на виконання наказу № 150-з від 05.09.08р. проведено планову перевірку Позивача з питань дотримання порядку формування, та застосування цін і тарифів.
За результатами перевірки був складений акт № 454 від 19.09.08р., та встановлено Відповідачем, що Позивач надає платні послуги відділам екологічного контролю, та радіаційної безпеки на держкордоні, в зоні діяльності митниць призначення, та відправлення, та інструментально-лабораторного контролю.
На підставі акту № 454 від 19.09.08р. відповідачем було винесено рішення № 312 від 25.09.08р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідно до рішення № 312 від 25.09.08р., винесеного відповідачем, було вирішено вилучити у позивача в доход державного бюджету Шевченківського району м. Києва необґрунтовано одержану суму виручки -1 612 820,46 грн., та штраф у сумі 3 225 640,92 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем порушено п.п.1-3 ст.8 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», та Закон України «Про єдиний митний тариф», Наказ Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць», Постанову КМ України «Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон».
Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про єдиний митний тариф», єдиний митний тариф України -це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Згідно Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого Постановою КМ України від 24.10.2002 року № 1569, єдиний збір справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України "Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", які перетинають державний кордон, за здйснення у пунктах пропуску відповідно до законодавства митного (у разі транзиту вантажу і транспортного засобу), санітарного, ветеринарного, фітосанітарного. радіологічного та екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами та за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Екологічний та радіологічний контроль транспортних засобів та вантажів є обов'язковими видами державного контролю під час переміщення через державний кордон України товарів і вантажів, плата за які відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.02 № 1569 «Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон»входить до складу єдиного митного збору та нараховується і стягується органами Держмитслужби України.
Плата за послуги Державної екологічної інспекції в Київській області нараховується у відповідності до постанови КМ України від 26.10.01р. за № 1430 «Про затвердження переліку платних послуг екологічного характеру, які можуть надаватися територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України», та наказу Мінекоресурсів України та Мінекономіки України від 15.03.02р. за № 110/73 «Про затвердження розмірів плати за надання послуг територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України.
Відповідно до «Порядку надання платних послуг екологічного характеру територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів», затвердженого наказом Міністра екології та природних ресурсів України від 30.01.02р. за № 46, кожна послуга екологічного характеру надається тільки за письмовим зверненням суб'єктів господарювання до керівництва Інспекції, та на підставі укладених договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надання платних послуг екологічного характеру не пов'язано із здійсненням екологічного та радіологічного контролю безпосередньо у пунктах пропуску через державний кордон.
Також, в п.5. Положення про Державну екологічну інспекцію в Київській обл. закріплено право Інспекції надавати відповідно до законодавства платні послуги екологічного характеру юридичним та фізичним особам (п.п.24).
Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 25.09.08 р. № 312 не містить ознак порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Відповідно до п.1.4. «Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів»з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, порушення позивача полягає у додатковому стягуванні коштів з суб'єктів господарювання за укладання договорів з надання консультацій за проведення екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску та в зоні регіональних та державних митниць, що призвело до необґрунтованої суми виручки.
Суд встановив, що укладання договорів працівників Позивача з суб'єктами господарювання здійснюється виключно за письмовим зверненням останніх.
В ст. 11 Цивільного кодексу України закріплено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 204 вказаного кодексу передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи вище вказані правові норми суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно укладали договори при наданні платних послуг екологічного характеру, а консультації з питань підготовки документації щодо проведення акредитації вимірювальних лабораторій, та здійснення екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, здійснювалось на підставі вище вказаного законодавства.
Так, частина 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах про оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, рішення № 312 від 25.09.2008р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є протиправним, оскільки Відповідачем не доведено, чим саме Позивач порушив державну дисципліну цін.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 312 від 25.09.2008р. «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін».
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 24.09.2009 р
Суддя А. Степанюк