ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
10 грудня 2009 року 15:05 № 2а-2504/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г. , суддів Літвінової А.В. Мазур А.С. при секретарі судового засідання Червонописький В.С. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
провизнання рішення від 06.03.08 року № П-6523-29 протиправним та нечинним;
про зобов'язання вирішити порушені у скарзі, поданій 07.02.08 року, питання про те, що: лист від 25.10.07 року № П-590-02 не містить роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення; лист від 06.12.07 року № П-590-02/4 не містить роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення; не розглянуто та не вирішено у листі від 17.01.08 року за № П-28199-28 вимоги заяви від 20.12.07 року; про зобов'язання відповідача надати позивачу обґрунтовану відповідь на його звернення, подане 07.02.08 року; про зобов'язання відповідача забезпечити право позивача на участь у процесі прийняття рішення за його скаргою відповідно до вимог, викладених у п.п. 2), 3) прохальної частини скарги від 07.02.08 року
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що дії Відповідача при розгляді скарги Позивача від 07.02.08 року № 388/15 є протиправними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства. Звертає увагу суду на порушення Відповідачем ст. 40 Конституції України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 року.
Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає, що Позивачем було пропущено строк позовної давності, визначений ст. 17 Закону України «Про звернення громадян»(далі -Закон про звернення). Вказує на те, що при розгляді скарги Позивача діяв у межах та у спосіб, встановлені Законом про звернення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) у вересні 2007 року була подана скарга від 25.09.2007 року на дії працівника Головного управління юстиції у Київській області. У відповіді від 25.10.07 року № П-590-02 на скаргу Позивача зазначено, що для притягнення до відповідальності працівника Головного управління юстиції у Київській області підстав немає.
21.11.2007 року Позивачем було подано скаргу до Головного управління юстиції у Київській області з вимогою розглянути скаргу від 25.09.2007 року, оскільки остання, за твердженням Позивача, не була розглянута об'єктивно і всебічно. У відповіді від 06.12.2007 року № П-590-02/4 на скаргу Позивача від 21.11.2007 року викладено, що скаргу від 25.09.2007 року було розглянуто в порядку та строки, передбачені законом, а тому згідно приписів ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»повторне звернення з одного і того ж питання від одного і того ж громадянина не розглядається, якщо перше вирішено по суті.
Позивачем 20.12.2007 року подано до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач) скаргу (вх. № 3780/14) на бездіяльність Начальника Головного управління юстиції у Київський області Стадника Т.В. щодо розгляду скарг Позивача від 25.09.07 року та від 25.10.07 року. У відповіді Міністерства юстиції України від 17.01.2008 року № П-28179-28 на скаргу від 20.12.2007 року зазначено, що скарга задоволенню не підлягає.
У лютому 2008 року Позивачем було подано скаргу від 07.02.08 року № 388/15 (далі - Скарга) до Міністерства юстиції України з вимогою вирішення питання щодо відсутності у відповіді Головного управління юстиції у Київській області від 25.10.07 року та від 06.12.07 року роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення; надання дозволу Позивачеві особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме скаргу та брати участь у перевірці поданої скарги; запросити Позивача на розгляд скарги; надання дозволу на особистий прийом до Міністра юстиції України.
Мін'юстом України Позивачу надіслано відповідь від 06.03.09 року № П-6523-29, де викладено, що всі попередні скарги Позивача були розглянуті Головним управління юстиції в Київській області та надані відповіді по суті порушених питань, за виключенням роз'яснення порядку оскарження прийнятих рішень, про що Мін'юстом вказано керівництву Головного управління юстиції в Київській області.
Не погоджуючись з рішенням Відповідача, викладеним у листі від 06.03.09 року № П-6523-29, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Щодо вимоги Позивача про «визнання рішення від 06.03.08 року № П-6523-29 протиправним та нечинним»судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 40 Конституції України громадяни мають право направляти письмове звернення або особисто звертатися до органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
З забезпечення можливості реалізації особою права на звернення прийнято Закон України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі -Закон про звернення).
Стаття 3 Закону визначає три види звернень громадян: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги. Згідно приписів даної статті Закону про звернення пропозицією (зауваженням) є «звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства».
Заявою (клопотанням) відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону про звернення є «звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання -письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо».
Частина 4 ст. 3 Закону наводить визначення, що «скарга -звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб».
Згідно статті 4 Закону про звернення «до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права та законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності».
Таким чином, скарга Позивача до Відповідача містить елементи двох видів звернень громадян -скарги та заяви. Назва даного звернення містить термін «скарга», водночас прохальна частина вказує на те, що це заява.
Відповідно до приписів абзацу 4 частини 1 статті 19 Закону про звернення органи державної влади в межах своїх повноважень зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
У листі Відповідача від 6 березня 2008 року № П-6523-29 зазначається, що при розгляді скарги Позивача від 07.02.08 року була проведена перевірка фактів, викладених у Скарзі. Таким чином, положення абзацу четвертого частини першої статті 19 Закону про звернення не може бути поширене на дані правовідносини.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону про звернення у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою органи державної влади зобов'язані роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Водночас, відповідь Відповідача на Скаргу не містить твердження про те, що остання є необґрунтованою. Тобто Скаргу Відповідачем необґрунтованою визнано не було. Отже Відповідачем дотримано положення п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Частина 3 ст. 17 Закону про звернення закріплює право громадянина в разі незгоди з рішенням вищого державного органу, який розглядав скаргу, на оскарження до суду в термін, передбачений законодавством України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року №1577 Міністерство юстиції України є «центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики».
Згідно приписів ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частина 4 даної статті передбачає, що в разі, коли законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Порядок обчислення процесуального строку визначається ст. 103 КАС України, частина 1 якої закріплює, що перебіг процесуального строку починається, зокрема, з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок; а частина 2 говорить про те, що «строк, що визначається роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року цього строку». Приписи ч. 6 ст. 103 КАС України визначають, що «якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день».
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач отримав відповідь Відповідача на Скаргу 6 березня 2008 року. Згідно приписів статті 103 КАС України, перебіг процесуального строку почався 7 березня 2008 року і тривав протягом року до 7 березня 2009 року (субота). Таким чином першим робочим днем після 07.03.09 року є понеділок -09.03.09 року, однак відповідно до положень ст. 73 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП) 8 березня (неділя у 2009 році) є святковим днем. Згідно приписів частини 3 ст. 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Отже, останнім днем строку є 10.03.09 року.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано до суду 11.03.09 року, таким чином річний строк, встановлений ст. 99 КАС України Позивачем пропущено.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
У запереченнях на позовну заяву Відповідач вказав на пропущення Позивачем строку на звернення до адміністративного суду.
Приписи ст. 102 КАС України встановлюють порядок поновлення пропущеного строку, згідно якого «пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений… судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі». Однак Позивачем не було подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку.
Таким чином, вимога Позивача про «визнання рішення від 06.03.08 року № П-6523-29 протиправним та нечинним»є такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги Позивача про «зобов'язання вирішити порушені у скарзі, поданій 07.02.08 року, питання про те, що: лист від 25.10.07 року № П-590-02 не містить роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення; лист від 06.12.07 року № П-590-02/4 не містить роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення; не розглянуто та не вирішено у листі від 17.01.08 року за № П-28199-28 вимоги заяви від 20.12.07 року»суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону про звернення, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою органи державної влади зобов'язані роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач скористався своїм правом, передбаченим положеннями ч. 1 ст. 16 Закону про звернення, згідно з яким «скарга на дії чи рішення органу державної влади,… посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі». Відповідач у своїй відповіді від 06.03.08 року № П-6523-29 на Скаргу Позивача повідомив, що про відсутність у відповідях порядку оскарження прийнятих рішень надана вказівка керівництву Головного управління юстиції в Київській області. Таким чином, Скаргу Позивача у даній частині було задоволено Відповідачем.
Судом враховується, що на скаргу Позивача від 20.12.2007 року Відповідачем надана обґрунтована та по суті відповідь, викладена у листі від 17.01.2008 року № П-28179-28. Отже вимоги Позивача у даній частині є необґрунтованими.
Щодо вимог Позивача про «зобов'язання відповідача надати позивачу обґрунтовану відповідь на його звернення, подане 07.02.08 року»судом враховується наступне.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Закону про звернення «органи державної влади і місцевого самоврядування,… та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги». У Скарзі Позивача визначені вимоги, які визначають дане звернення як заяву. У листі від 17.01.2008 року № П-28179-28 Відповідач надав відповідь по суті заявлених вимог.
Таким чином, дана вимога Позивача є необґрунтованою, а отже суд вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Щодо вимог Позивача про «зобов'язання відповідача забезпечити право позивача на участь у процесі прийняття рішення за його скаргою відповідно до вимог, викладених у п.п. 2), 3) прохальної частини скарги від 07.02.08 року»судом враховується таке.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону про звернення «органи державної влади і місцевого самоврядування,… та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає заяву чи скаргу». Тобто зі змісту зазначеної норми Закону про звернення випливає, що органи державної влади зобов'язані запрошувати саме на засідання. Як вбачається зі змісту листа Відповідача від 17.01.2008 року № П-28179-28, Міністерством юстиції України було проведено перевірку фактів, викладених у Скарзі, тобто засідання, на якому розглядалася Скарга Позивача, не проводилося. Таким чином, Відповідачем не було допущено порушення п. 3 ч.1 ст. 19 Закону про звернення, а отже вимога Позивача «зобов'язання відповідача забезпечити право позивача на участь у процесі прийняття рішення за його скаргою відповідно до вимог, викладених у п.п. 2), 3) прохальної частини скарги від 07.02.08 року»є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом враховуються твердження Відповідача, викладені у запереченнях на позовну заяву.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України задоволенню не підлягають.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий Суддя Степанюк А.Г.
Судді Літвінова А.В. Мазур А.С.