ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
24 вересня 2009 року 10:30 № 2а-6850/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «КОРОВАЙ»
до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області
про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 141 від 17.06.2009р. та припису № 174 від 18.06.09р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, винесене Відповідачем рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 141 від 17.06.09 р. та припис № 174 від 18.06.09 р. не ґрунтується на нормах законодавства.
Відповідач заперечень проти позову не надав, своїм процесуальним правом не скористався, до суду не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відкрите акціонерне товариство «КОРОВАЙ»зареєстровано у Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації 01.02.1995 року, ідентифікаційний код 00381350, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №180172.
Згідно довідки АБ № 180172 видами діяльності за КВЕД є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
В структуру ВАТ «КОРОВАЙ»входять філії, що розташовані в Луганській області, які не мають прав юридичної особи та самостійно не займаються формуванням цін, а тільки здійснюють виробничу діяльність, пов'язану з виробництвом хлібобулочних виробів від імені ВАТ «КОРОВАЙ».
Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області на підставі посвідчення від 14.04.09р. № 216 була проведена планова перевірка дотримання діючого порядку формування та застосування цін на хліб та хлібобулочні вироби відповідно до вимог розпорядження голови облдержадміністрації від 08.11.07р. № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів»із змінами, прийнятого на виконання пункту 12 абзацу 29 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96р. № 1548.
В ході перевірки Відповідачем були виявлені та зафіксовані в акті № 216 від 10.06.09 р. наступні порушення: у період з 01.06.08 року по 30.04.2009 року здійснювалась реалізація хліба «Успенський новий»череневий 750 грамів, «Пшеничний»формовий 700 грамів, «Орильский»формовий 750 грамів, «Весняний»череневий 750 грамів, «Український новий»череневий 850 грамів, «Сударушка»формовий 750 грамів, «Восточний»формовий 750 грамів, «Прикарпатський»формовий 750 грамів за оптово-відпускними цінами, сформованими із необгрунтованим завищенням статей собівартості, внаслідок чого, планова рентабельність в структурі ціни перевищує граничний 5,0 відсотковий рівень до економічно-обґрунтованої собівартості; у період з 01.04.2009 р. по 31.05.2009 р. здійснювалась роздрібна реалізація хліба змішаної валки борошна пшеничного вищого та першого гатунків «Успенський новий»череневий 750 грамів, «Успенський новий»череневий 650 грамів, та «Орильский»формовий 750 грамів за роздрібними цінами, сформованими із застосуванням торгівельної надбавки від 9,5 до 10 відсотків, при установленому граничному розмірі 8 відсотків, чим було, ніби-то, порушено вимоги Порядку формування та застосування цін на продовольчі товари, щодо яких впроваджено державне регулювання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 р. №373, та розпорядженням Голови облдержадміністрації від 08.11.07 р. № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів», прийнятого на виконання пункту 12 абзацу 29 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548.
Не погоджуючись з висновками, зазначеними в акті перевірки № 216 від 10.06.2009 р., Позивач подав до Відповідача зауваження та заперечення до акту.
У відповіді на зауваження та заперечення ВАТ «Коровай»від 17.06.09 р. № 34-08/2722 Відповідач зробив висновок, що не має підстав для ствердження, що планово-відпускні ціни не перевищували нормативів.
На підставі акту 17.06.09 р. Відповідачем прийнято рішення № 141 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 4 340 995,77 грн. та 18.06.2009 року видано припис № 174 про виконання законних вимог щодо усунення порушення державної дисципліни цін.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Проаналізувавши первинні документи, що подані Позивачем, зокрема, порядок формування собівартості та цін на хліба ВАТ «Коровай»; планові калькуляції собівартості на хліба з розшифровками розрахунків сформовані на: 29 травня 2008 року; на 1 серпня 2008 року; на 1 вересня 2008 року; на 1 жовтня 2008 року; на 1 квітня 2009 року суд приходить до висновку, що рентабельність та роздрібна торгівельна надбавка не перевищувала рівня торгівельної надбавки, встановленої Розпорядженням голови Луганської Облдержадміністрації «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів»від 8.11.2007 р. № 1411. Такий висновок також підтверджується у поданій таблиці динаміки оптово-відпускних та роздрібних цін на хліба (наявний в матеріалах справи). В цьому ж документі наведена і планова рентабельність хлібів, що розрахована згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 року № 373 «Про затвердження цін виробників продовольчих товарів, щодо яких запроваджене державне регулювання».
В акті перевірки Відповідач зазначає, що транспортні витрати на доставку готової продукції включаються у склад оптово-відпускної ціни окремим рядком, як того вимагає Постанова Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 року № 373, а не у складі витрат на збут, як передбачено Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку (Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318), обліковою політикою ВАТ «КОРОВАЙ»та Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у хлібопекарській промисловості (затверджені наказом №17 від 20.04.2004 року Міністерства аграрної політики України).
З аналізу наявного в матеріалах справи порівняльного розрахунку цін на хліба з урахуванням транспортних витрат на доставку готової продукції окремим рядком у складі оптово-відпускної ціни, та окремим рядком у складі витрат на збут, підтверджується відсутність перевищення рівня рентабельності, встановленого Розпорядженням голови Луганської Облдержадміністрації «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів»від 8.11.2007 р. № 1411.
У акті перевірки Відповідачем зменшені та виключені зі складу планової собівартості виробів окремі статті витрат.
З наданих Позивачем документів вбачається, що всі статті витрат які увійшли до повної собівартості виробництва, він сформував згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 (Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 г. № 318). Приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 року № 373 «Про затвердження цін виробників продовольчих товарів, щодо яких запроваджене державне регулювання»розроблені і побудовані у суворій відповідності до національних Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку.
Відповідно до листа Укрхлібпрому № 26-14-2/19 від 26.02.2009 року, хлібопекарським підприємствам дозволяється самостійно регулювати норми виходу хлібів з відхиленнями ±1,5%. Станом на 2008 та 2009 роки вихід для хліба «Весняний»череневий 750 грамів був затверджений на рівні 134,5%. Вихід був встановлений на підставі фактичних пробних випічок згідно з інструкцією по нормуванню витрат борошна (виходу хліба) в хлібопекарській промисловості (Москва, 1984р.). Розрахунок виходу міститься в матеріалах справи. Цей вихід і використовувався ВАТ «КОРОВАЙ при розрахунку планової калькуляції хліба. Тому зменшення суми витрат на сировину у розрахунках Відповідача є безпідставним та ніяким чином не відображає механізм скоєння порушення, як це передбачається п. 3.2. Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, від 3 грудня 2001 року N 298/519 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами». Розрахунок суми витрат на борошно та іншу сировину по хлібу «Весняний»череневий 750 грамів Відповідачем було неправомірно змінено за рахунок використання збільшеного виходу виробу 135,0 %, який зазначений у первинній рецептурі хліба.
Розрахунок Транспортно-заготівельних витрат був зменшений Відповідачем шляхом корегування планових цін на бензин. При цьому у своїх розрахунках Відповідач використав фактичні ціни, що відображені у моніторингу цін на паливно-мастильні матеріали, який проводиться ним же, на виконання постанови Кабінету міністрів України № 803, але у наступному місяці за розрахунковим. Однак, на переконання суду, такий розрахунок не дає можливості використовувати дані моніторингу при формуванні планової собівартості. У суду не має відомостей щодо нормативно закріпленого обов'язку використовувати саме дані моніторингу цін при плануванні витрат.
Як зазначає Позивач, для формування планового рівня цін на автомобільне паливо він використовує дані про середньозважені ціни палива за місяць, попередній плановому, що є, на його думку, економічно обґрунтованим.
Відповідачем зменшено у калькуляції собівартості статті, в які входить заробітна плата: транспортно-заготівельні витрати; основна заробітна плата основних робочих; допоміжна заробітна плата основних робочих; нарахування на зарплату основних робочих; загально виробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на збут. Тоді як Позивач застосовує корегуючий коефіцієнт росту витрат на оплату праці. У розрахунку коефіцієнту росту заробітної плати ВАТ «КОРОВАЙ»використовує дані про фактичну базову та планову середню заробітню плату штатних робітників промислово-виробничого персоналу. Відповідач зменшив розрахований ВАТ «КОРОВАЙ»коефіцієнт на питому вагу заробітної платні штатних робітників у загальному фонді оплати праці, однак не врахував, що рівень оплати праці позаштатних працівників також зростав, так як зростає вартість робітничої сили в цілому. Тому зменшення Відповідачем планової собівартості хлібів за рахунок корегування коефіцієнту зростання заробітної плати суд вважає неправомірним.
Відповідачем була зменшена собівартість виробів за рахунок виключення витрат на охорону та страхування зі складу адміністративних витрат. При цьому він посилається на те, що ці витрати Постановою КМУ від 17.04.2008 року № 373 не передбачені. Однак, згідно пункт 16 абзац 4 зазначеної Постанови у склад адміністративних витрат включені витрати на утримання основних засобів, інших необоротних активів. Як зазначалось вище, Положення, затверджене Постановою № 373, побудовано у відповідності до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 16, згідно якого до адміністративних витрат відносяться «витрати на утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)».
Відповідач вважає правомірним зменшення адміністративних витрати за рахунок виключення з їх складу витрат, що відображені у кошторисі адміністративних витрат за рядком «витрати на корпоративне управління». Проте, згідно Постанови № 373, витрати цієї статті відповідають складовим повної собівартості продукції, що входять до адміністративних витрат. Позивач надав суду розшифровку витрат з зазначенням застосованих нормативних документів.
Листом № 380 від 29.05.2009 року ВАТ «Коровай»повідомило Відповідача про повне завантаження виробничих потужностей підприємства, але, всупереч поданим даним, останній визначив, що виробничі потужності ВАТ «КОРОВАЙ»не завантажені, та на основі цього скорегував розмір адміністративних витрат. До матеріалів справи додано розрахунок виробничо-технологічного управління Позивача, який підтверджує завантаження виробничих потужностей підприємства у 2008 році у повному обсязі.
Зі складу витрат на збут Відповідач виключив витрати на діяльність Управління з маркетингу та продажу філії ВАТ «КОРОВАЙ»«Луганський хлібокомбінат», які у формі кошторису фактичних витрат на збут ВАТ «КОРОВАЙ» відображаються у рядку «реклама та маркетингова діяльність». При цьому обґрунтував це тим, що приписами Постанови № 373 витрати на «маркетинг»не передбачені. Проте, як стверджує Позивач, більш ніж 75% цих витрат становить заробітна плата робітників, що забезпечують організацію збуту продукції по всіх філіях Підприємства та в зазначеній постанові передбачено витрати на оплату праці й внески на обов'язкове соціальне страхування включати до складу витрат, пов'язаних зі збутом товарів. В акті перевірки також відсутня інформація щодо витрачання Позивачем коштів та оплату маркетингових досліджень, у період, що перевірявся. Отже не знаходить свого підтвердження міркування Позивача щодо неправомірного зменшення Підприємством «витрат на маркетинг».
Відповідач зменшив фінансові витрати у складі повної собівартості виробів, вважаючи, що включення відсотків за договором з філією «Жовтневе відділення «Промислово-інвестиційний банк»м. Київ від 23.07.2007 року № 1-48/07 на суму 20 млн. грн. під. 16% річних неправомірно. Інспекція виключає витрати за цим кредитом з витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю, стверджуючи, що зерно не є сировиною для виробництва хліба.
З аналізу вказаного договору кредиту судом встановлено, що його було отримано з метою використання на: закупівлю зерна, палива, транспортно-експедиційних витрат, інших виробничих потреб, що зазначено у тексті договору. Позивач зазначає, що закупівля зерна планувалася ним згідно з «Угодою на поставку продовольчого зерна для формування регіональних ресурсів зерна Луганської області»від 26 липня 2007 року, що була укладена між ВАТ «КОРОВАЙ»та Луганською Облдержадміністрацією, згідно з рішеннями Уряду України. Метою придбання зерна було стабільне забезпечення ВАТ «КОРОВАЙ»борошном. З цією ж метою була підписана угода від 26 липня 2008 року на виробництво ТОВ «Лотуре-Зернопром»борошна для ВАТ «КОРОВАЙ»за давальницькою схемою та контракт на закупівлю зерна у ТОВ «Лотуре»від 18.07.2008 року № 077/п. на умовах поставки ЕХW ТОВ «Лотуре-Зернопром». Фактично борошно за давальницькою схемою не вироблялось, бо пізніше, в ході переговорів було визначено що, виробництво борошна і закупку зерна буде здійснювати ТОВ «Лотуре-Зернопром», а ВАТ «КОРОВАЙ»забезпечить фінансування, сплачуючи виробнику за борошно, що він буде поставляти. Тому залучені за кредитом банку кошти, Позивачем були фактично використані не на створення запасу зерна, а на інші цілі згідно договору, зокрема, на придбання палива - природного газу та на інші виробничі потребі, а саме - придбання борошна та іншої сировини, сплату заробітної плати, оплати електроенергії, водопостачання та водовідведення, тощо. До матеріалів справи Позивач додав інформацію про платежі, що здійснювались ним на вищезазначені цілі в 2007 році після отримання кредиту. Наведене свідчить, про безпосереднє користування у виробничій діяльності ВАТ «КОРОВАЙ» кредитними коштами, отриманими за договором з філією «Жовтневе відділення «Промислово-інвестиційний банк» м. Києва.
В ст. 11 Цивільного кодексу України закріплено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Отже Позивач набув право використовувати кредитні кошти на вище вказані цілі згідно з умов договору від 23.07.2007 року № 1-48/07.
Суд приходить до висновку, що Відповідач не мав підстав для корегування повної собівартості виробництва хлібів по статті фінансових витрат.
Суд звертає увагу на посилання Позивача про те, що висновок Відповідача щодо перевищення Підприємством у період з 01.04.2009 по 20.04.2009 граничного рівня роздрібної торгівельної надбавки у 8 % встановленої Розпорядженням голови Луганської Облдержадміністрації від 8.11.2007.р. № 1411 на хліба «Успенський новий»череневий 750 грамів, «Успенський новий»череневий 650 грамів, «Орильский»формовий 750 грамів не відповідає дійсності, оскільки зазначена відсоткова ставка визначена для: хліба й хлібобулочних виробів з борошна пшеничного першого й другого гатунків (до цієї групи хліба «Успенський», «Обідній»та «Орильський»не належать, бо при їх виробництві використовується мука вищого ґатунку); хліба й хлібобулочних виробів із суміші борошна вищого, першого, другого гатунків житнього обдирного (до цієї групи хліба «Успенський», «Обідній»та «Орильський»не належать, бо при їх виробництві не використовується борошно житнє обдирне та борошно пшеничне другого ґатунку); хліба й хлібобулочних виробів для діабетиків (до цієї групи хліба «Успенський», «Обідній»та «Орильський»не належать, бо відсутні відомості, що це регламентується нормативними документами).
Позивач зазначає, що названі хліба згідно з «Поясненнями до номенклатури промислової продукції для складання звітів по продукції у натуральному вираженні»від 29.12.1984р.»Центрального статистичного управління СРСР належать до хлібів з борошна вищого ґатунку, а відповідно до Розпорядження Луганської обласної державної адміністрації №1411 від 8 листопада 2009 року рівень торгівельної надбавки відносно них становить 10%.
Фактичний рівень торгівельної надбавки Позивача на названі хліба не перевищує 10%.
Судом враховується, що буду належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, письмових заперечень щодо заявлених позовних вимог не надіслав.
Згідно ст. 3 Закону України «Про ціни і ціноутворення»політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; підвищення якості продукції; створення необхідних економічних гарантій для виробників.
Аналізуючи вище викладені обставини справи, беручи до уваги пояснення Позивача, та оцінюючи додані до матеріалів справи документи, суд приходить до висновку, що Відповідач під час перевірки прийшов до необ'єктивних висновків щодо отримання ВАТ «Коровай»необґрунтованої виручки. Не знайшло свого підтвердження розраховане Інспекцією перевищення Позивачем рівня оптово-відпускних цін на окремі види хліба, дані про рівень затрат та отримання доходів, обсяги реалізації окремих найменувань виробів за період дії встановлених оптово-відпускних цін.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень в адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесів прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписом ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 141 від 17.06.09р. та припису № 174 від 18.06.09р.
Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 141 від 17.06.09р.
3. Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 174 від 18.06.09р.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «КОРОВАЙ»3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 15.10.09 р.