ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
06 жовтня 2009 року 17:40 № 2а-3479/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого -судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Київського міського центру зайнятості
третя особа ТОВ «ФОТА Україна»
третя особа громадянин Республіки Польща ОСОБА_3
третя особа громадянин Республіки Польща ОСОБА_6
про скасування рішення про надання дозволу № 33984 від 30.12.2008 р.;
про встановлення відсутності компетенції (повноважень) директора КМЦЗ МельникаО.В. одноособово скасовувати рішення КМЦЗ з розгляду документів роботодавців щодо оформлення і надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в м. Києві від 08.12.2008 р. № 0710097 про анулювання дозволу № 33400 від 21.11.2008 р., відповідно з чим визнати нечинним наказ директора КМЦЗ від 15.12.2008 р. про скасування рішення комісії щодо анулювання дозволу № 33400 від 04.12.2008 р.;
про заборону в подальшому надавати дозволи на працевлаштування гр. Республіки Польща ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, Відповідач неправомірно видав дозволи на працевлаштування громадянина Республіки Польща ОСОБА_3 та громадянина Республіки Польща ОСОБА_6. Звертає увагу суду на порушення Відповідачем приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року № 2028, Положення про Комісію Кримського Республіканського, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості з оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні.
Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими.
Вказує на положення ст. 26 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також приписи Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні та Положення про Комісію Кримського Республіканського, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості з оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні.
Зазначає про правомірність та законність прийнятих рішень про надання дозволів на працевлаштування зазначених громадян Республіки Польща.
Третя особа 1 у письмових поясненнях по справі повідомила, що проти позовних вимог заперечує, при цьому посилається на ст. 26 Конституції України та п. 3 ст. 64 ГК України, який визначає право підприємства самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників та підрозділів.
Треті особи 2, 3 дали аналогічні за змістом пояснення та повідомили, що з позовними вимогами не погоджуються та просять суд у задоволенні позову відмовити, при цьому посилаються ст. 26 Конституції України, п. 3 ст. 64 ГК України, ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року № 2028.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фота Україна»13.11.2008 року були подані до Відповідача заява та документи з проханням надати дозвіл на працевлаштування в ТОВ «Фота Україна»громадянина Польщі ОСОБА_3 на посаду -заступник директора. Вказані документи були розглянуті на засіданні Комісії Київського міського центру зайнятості по розгляду документів роботодавців щодо оформлення і надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в м. Києві (далі -Комісії) 29.12.2008 року та прийнято рішення про надання дозволу № 33400 на працевлаштування вищезгаданого громадянина Польщі терміном на один рік. Рішенням Комісії від 04.12.08р. дозвіл № 33400 анульовано. Однак вказане рішення про анулювання було визнане директором Київського міського центру зайнятості О.Мельником недійсним.
Також ТОВ «Фота Україна»23.12.08р. було подано до Відповідача заяву та документи з проханням надати дозвіл на працевлаштування в ТОВ «Фота Україна»громадянина Польщі ОСОБА_6 на посаду -директор. Згадані документи розглянуті на засіданні Комісії 29.12.2008 року та за результатом їх розгляду прийнято рішення про надання дозволу № 33984 на працевлаштування терміном на 1 рік.
ОСОБА_1 (виконуючий обов'язки директора ТОВ «Фота Україна»до 14.03.2007 року) 24.12.08 р. звернувся до Київського міського центру зайнятості з проханням заборонити видачу дозволу на працевлаштування громадянину Польщі ОСОБА_6, анулювати дозвіл на працевлаштування, виданий Відповідачем 21.11.08р. № 33400 громадянину Польщі Павлу ОСОБА_3.
У відповіді від 23.01.09р. № 07-666 на звернення Позивача, Відповідач повідомив, що підстав для відмови в оформленні дозволу на працевлаштування громадянина Польщі ОСОБА_6 немає, а Комісії Київського міського центру зайнятості по розгляду документів роботодавців щодо оформлення і надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в м. Києві прийняла рішення -«…дозволити оформлення дозволу на працевлаштування громадянина Польщі ОСОБА_6 на посаду -директор ТОВ «Фота Україна», терміном на один рік». Також Відповідач повідомив, що для анулювання раніше виданого дозволу № 33400 від 21.11.2008 року на працевлаштування в ТОВ «Фота Україна»громадянину Польщі Павла ОСОБА_3 на посаду - заступник директора підстав немає, оскільки при оформленні вказаного дозволу було дотримано приписи Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року № 2028 (далі -Порядок видачі дозволів).
Не погоджуючись із викладеним у листі Відповідача від 23.01.09 року № 07-666, Позивач звернувся до суду.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Щодо вимоги Позивача «про скасування рішення про надання дозволу № 33984 від 30.12.2008 р.»судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також несуть ті ж самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законодавчими чи міжнародними актами України.
Приписи ч. 2 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»(далі -Закон про зайнятість) визначають, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Аналогічні норми містить стаття 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Статтею 8 Закону про зайнятість передбачено, що дозвіл на працевлаштування видається державною службою зайнятості. Процедура видачі такого дозволу регламентується Порядком оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року № 2028 (далі -Порядок). Вказана постанова Кабміну втратила чинність на підставі постанови КМ України від 08.04.09р. № 322, однак діяла в період існування спірних правовідносин, а тому суд керується її приписами при вирішенні даної справи.
Згідно пп. 10 п. 4 Положення про Київський міський центр зайнятості, останній, «за згодою Державного центру зайнятості, видає іноземним громадянам дозволи на працевлаштування на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності і господарювання, які знаходяться на підвідомчій території.
Відповідно до п. 1 Порядку, дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцю, який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Таким чином, обов'язковою умовою для отримання дозволу на працевлаштування іноземного громадянина є: 1) відсутність працівників, які спроможні виконувати певний вид роботи; 2) наявність достатнього обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців.
Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою 1 були подані звіти про наявність вакансій станом на 15.09.2008, 17.11.2008, 03.12.2008 роки, в яких визначено вакансії директора та заступника директора ТОВ «Фота Україна». За твердженням третьої особи 1 Відповідач не зміг заповнити вакансії громадянами України.
Для отримання дозволу роботодавцем подаються до відповідного центру зайнятості документи, перелік яких визначений п. 5 Порядку. Це -заява; обґрунтування необхідності використання праці іноземців і можливості створення для них необхідних умов перебування і діяльності; копія статуту та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності, засвідчені в установленому порядку; список іноземців із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі; копія проекту контракту роботодавця з працівником - іноземним громадянином; копії документів про освіту та кваліфікацію; довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків та зборів; квитанція про внесення плати за розгляд справи.
Відповідно до пп. 3.1. Положення про комісію Кримського Республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості з оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого наказом Державного центру зайнятості від 19.11.2004 року № 178 (далі -Положення про Комісію), Комісія визначає, за дорученням директора відповідного регіонального центру зайнятості, відповідно до вимог Порядку, доцільність надання роботодавцю дозволу на використання праці іноземних громадян на підставі наданих роботодавцем заяви та документів.
З матеріалів справи вбачається, що при наданні дозволу на працевлаштування № 33984 від 30.12.2008 р. Відповідачем було дотримано вимоги Порядку, що був чинний на той час, а тому вимога Позивача «про скасування рішення про надання дозволу № 33984 від 30.12.2008р.», на переконання суду, є необґрунтованою.
Щодо вимоги Позивача «про встановлення відсутності компетенції (повноважень) директора КМЦЗ Мельника О.В. одноособово скасовувати рішення КМЦЗ з розгляду документів роботодавців щодо оформлення і надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в м. Києві від 08.12.2008 р. № 0710097 про анулювання дозволу № 33400 від 21.11.2008 р., відповідно з чим визнати нечинним наказ директора КМЦЗ від 15.12.2008 р. про скасування рішення комісії щодо анулювання дозволу № 33400 від 04.12.2008 р.»суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп. 1.4 Положення про Комісію, рекомендації Комісії використовуються керівниками відповідного центру зайнятості для прийняття обґрунтованого рішення стосовно видачі роботодавцю дозволу на працевлаштування іноземців, продовження терміну його дії, відмови у видачі дозволу або його анулювання.
Згідно п. 5.9 Положення про Комісію, пропозиції Комісії враховуються директором відповідного центру зайнятості при прийнятті остаточного рішення щодо видачі дозволу, подовження терміну його дії, відмови у видачі дозволу або анулювання оформленого дозволу.
Приписи п. 1 наказу Державної служби зайнятості від 19.11.2004 року № 178 визначають, що «… рішення про видачу дозволу на працевлаштування … або анулювання його оформляється наказом директора відповідного регіонального центру зайнятості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, приймати остаточне рішення про видачу дозволу на працевлаштування або його анулювання має право директор відповідного регіонального центру зайнятості, у тому числі директор Київського міського центру зайнятості. Отже вимоги Позивача у цій частині задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що директор Київського міського центру зайнятості діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом враховується, що Позивачем не наведено інших підстав, які б вказували на протиправність прийнятих Відповідачем рішень.
Крім того, згідно приписів статті 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Оскільки у даному випадку порушення прав, свобод чи інтересів Позивача судом не встановлено, то вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 19.11.2009 року