ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
21 жовтня 2009 року 11:25 № 2а-2252/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Просто Фінанс»
до головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
про визнання протиправним та нечинним припис №010 від 26.02.2009р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідачем на підставі акту перевірки №000081 від 23.02.09 р. щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів Товариством з обмеженою відповідальністю «Просто Фінанс»було винесено оспорюваний припис № 010 від 26.02.09 р. про приведення умов договорів зі споживачами у відповідність вимогами ст. ст. 11 та 18 закону України «Про захист прав споживачів»та припинення порушення законодавства стосовно гр. ОСОБА_1 при виконанні договору № 0100454141634, зокрема в частині недотримання спеціальних умов кредитування і умов реклами (акції), за якою такий кредит надавався.
В письмовому запереченні на позовні вимоги, Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оспорюваний припис № 010 від 26.02.09 р. був прийнятий з дотриманням норм чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс»є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 816641 від 30.08.05 р., Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії IK № 48 від 06.11.08 р. та Ліцензією на надання фінансових послуг серії АВ №020853 від 05.06.06 р., виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (копії у справі).
Судом враховується, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 01004541634 від 22.05.07 р. для придбання автомобіля КІА. Згідно із вказаним договором сума наданого кредиту становила 95 500 грн. 00 коп., процентна ставка 9,9% річних. Пунктом 1 наказу позивача «Про встановлення нової процентної ставки за кредитами, наданими на купівлю автомобілів»від 08.12.08 р. було підвищено процентну ставку за кредитними договорами для придбання автомобілів, яка застосовувалась починаючи із щомісячних платежів, термін сплати яких настає 10.02.09 року. Повідомлення про зміну ставки за кредитом позивач направив ОСОБА_1 14.01.09 року, яке було отримано останнім 16.01.09 р.
Не погоджуючись із підвищенням процентної ставки за кредитним Договором, ОСОБА_1 звернувся до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики зі скаргою від 18.02.09 р. На підставі листа Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 16.02.09 р., згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) діяльності суб'єкта господарювання від 16.02.09 р. №2/16-83-2009, скарги ОСОБА_1 відповідач здійснив позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів за місцезнаходженням позивача.
За результатами проведення вищевказаної позапланової перевірки 23.02.09 р. відповідач склав Акт серії ЩЗ № 000081 від 23.02.09 р., де були зафіксовані порушення законодавства України у сфері захисту прав споживачів по відношенню до ОСОБА_1
На усунення виявлених порушень відповідач видав Припис № 010 від 26.02.09 р. про припинення порушень прав споживачів ТОВ «ПростоФінанс». У відповідності із оскаржуваним приписом № 010 від 26.02.09 р. були виявлені наступні порушення зі сторони позивача щодо ОСОБА_1 у сфері захисту прав споживачів: 1) дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки; 2) істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків; 3) порушення рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 4) неповідомлення споживача належним чином про зміну відсоткової ставки по договору.
Відповідач вказав позивачу: 1) привести умови договорів зі споживачами у відповідність з вимогами статей 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів», про що письмово повідомити гр. ОСОБА_1; 2) припинити порушення законодавства стосовно гр. ОСОБА_1 при виконанні договору № 01004541634 від 22.05.07 р., зокрема, в частині недотримання спеціальних умов кредитування і умов реклами (акції), за якою такий кредит надавався.
Ухвалою суду від 19.03.09 р. частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову. Зупинено дію припису № 010 від 26.02.09 р., заборонено Головному Київському міському управлінню у справах захисту прав споживачів вчиняти щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» будь-які дії, спрямовані на реалізацію припису № 010 від 26.02.09 р.
Ухвалою суду від 26.03.09 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 20.03.09 р. щодо скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступних висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Отже, можливість зміни процентної (відсоткової) передбачена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Право позивача змінювати відсоткову ставку за договором про надання споживчого кредиту із ОСОБА_1 передбачене пунктом 2.8.3 Договору.
Твердження відповідача про те, що право позивача на збільшення відсоткової ставки не передбачено п. 6 Договору («Права та обов'язки Кредитодавця»), а тому позивач не має права змінювати відсоткову ставку, є необґрунтованим, оскільки, як зазначалося, таке право визначено окремо у пункті 2.8.3. кредитного договору, де спеціально виписано порядок зміни відсоткової ставки, та не повинне повторюватись в п.6 Договору.
Таким чином, умова пункту 2.8.3. Договору щодо права позивача змінити відсоткову ставку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення узгоджується з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів»та не носить дискримінаційний характер по відношенню до споживача.
Крім іншого ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України називає однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із актом перевірки серії ЩЗ №000081 від 23.02.09 р. пункти 5 та 6 договору мають істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, тобто умови договору обмежують права споживача, чим порушено вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 2 ст. 18 цього ж Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Проте, дане положення акту не вказує, які саме права та обов'язки позивача та ОСОБА_1 як сторін договору є такими, що мають істотний дисбаланс. При цьому відповідачем не наведено жодних доказів, які б свідчили, що вказаний дисбаланс встановлено на шкоду саме ОСОБА_1 як споживача.
В акті перевірки серії ЩЗ №000081 від 23.02.09 р. зазначено, що позивачем порушено права споживача, передбачені п. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»в частині порушення рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Відповідно до абзацу 4 п. 1 ст. 21 цього Закону крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Проте, акт перевірки не містить вказівки, в чому саме полягає нерівність сторін договору та чим це підтверджується, а отже, такий висновок акту відповідача є необґрунтованим.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Згідно із наказом позивача «Про встановлення нової процентної ставки за кредитами, наданими на купівлю автомобілів»від 08.12.08 р. було підвищено процентну ставку за кредитними договорами, починаючи із щомісячних платежів, термін сплати яких настає 10.02.09 р., а відповідно датою початку застосування збільшеної ставки є 10.01.09 р.
Суд приймає до уваги пояснення представника позивача, що відповідачем при визначенні дати зміни ставки за кредитним договором було помилково взято до уваги дату видачі наказу позивача «Про встановлення нової процентної ставки за кредитами, наданими на купівлю автомобілів»(08.12.08 р.) замість дати вступу в силу зміненої ставки (10.01.09 р.). Таким чином, датою зміни ставки за договором є 10.01.09 р., повідомлення було направлено ОСОБА_1 14.01.09 р. та отримано ним 16.01.09 р., тобто, в межах семиденного строку, встановленого ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Як вбачається з матеріалів справи, рекламна продукція містила інформацію про проведення позивачем акції з 16.04.07 р. по 15.06.07 р. щодо процентної ставки у розмірі 9,9% річних у гривні та вказівкою на можливість ознайомлення з детальними умовами акції за телефоном гарячої лінії. Згідно з матеріалами справи позивач видав ОСОБА_1 інформаційний лист від 22.05.07 р. з повідомленням про позитивне рішення щодо видачі кредиту. Інформаційним листом позивач проінформував ОСОБА_1 про умови кредитування до укладення кредитного договору. Інформаційний лист споживачем ОСОБА_1 підписано, що свідчить про згоду ОСОБА_1 укласти договір на повідомлених умовах кредитування.
Відповідно до пункту 2.1. Договору позивач надав ОСОБА_1 кредит з процентною ставкою 9,9% річних, як це і передбачалось спеціальними умовами акції.
Разом з тим, інформаційний лист для ОСОБА_1 щодо умов кредитування містив вказівку на можливість зменшення та збільшення розміру ставки за кредитом залежно від зниження чи збільшення курсу гривні до долара США на тих же умовах, що відображені у пункті 2.8.3. Договору. Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до укладення кредитного договору знав про можливість та умови зміни ставки за кредитом та погодився на пропоновані умови кредитування.
Таким чином, рекламна продукція та інформаційний лист, виданий ОСОБА_1, не містили неправдивої інформації щодо діяльності позивача у сфері фінансових послуг. Споживач ОСОБА_1 знав про право позивача змінювати розмір відсоткової ставки, яке передбачене пунктом 2.8.3. Договору та п.4 ст.11 Закону «Про захист прав споживачів», ще до укладення кредитного договору, а тому зробив свідомий вибір на користь укладення кредитного договору з позивачем.
У судовому засіданні представник відповідача подав копію наказу №300 від 09.06.2009 р. «Про скасування припису». Із змісту вказаного наказу №300 вбачається, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.09 р. по справі № 2а-2252/09/2670, листа Прокуратури м. Києва від 23.03.09 р. №07\1-630 вих. 09 та наказу Держспоживстандарту України №150 від 17.04.09, а також враховуючи вирішення скарги громадянина ОСОБА_1 по суті і фактичне усунення причини проведення заходів позапланового державного нагляду наказано скасувати припис Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів № 010 від 26.02.09 р. Представник відповідача посилався на необхідність закриття провадження у справі через відсутність предмету спору.
З приводу подання наказу про скасування оспорюваного припису № 010 від 26.02.09 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та додатково пояснив, що суть позовних вимог полягає у визнанні оспорюваного припису протиправним та нечинним з моменту його видання, оскільки припис певний час діяв, навіть не зважаючи на його наступне скасування самим відповідачем, а отже, породив певні правові наслідки.
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що видача наказу №300 є саме наслідком фактичного усунення позивачем яких-небудь причин проведення заходів позапланового державного нагляду у сфері захисту прав споживачів або ж вирішення позивачем скарги громадянина ОСОБА_1 Отже, факт скасування припису відповідачем слід розцінювати лише як додаткове підтвердження того, що припис № 010 від 26.02.09 р. протиправний. Крім того, припис скасовано не з дати його видачі, а отже, спірний припис протягом певного часу діяв та створював правові наслідки для позивача.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення, а надані позивачем докази свідчать про протиправність такого рішення з моменту його прийняття.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 158 -163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та нечинним припис Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів № 010 від 26.02.2009 року.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 26.10.2009р.